Рішення № 4024609, 01.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.07.09 р. Справа № 4/154

23.06.2009року оголошена перерва на 9-15годин 01.07.09р. на підставі ст. 77 ГПК України для підготовки письмового відзиву на позов за клопотанням представника відповідача.

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Афанасьєва Є.Г. , Несторенко В.Н. – довіреності від 18.12.208р.,

від відповідача – Медведєв В.Ю. – довіреність від 26.12.2008р. (не явився),

за позовом – Закритого акціонерного товариства “Горлівський машинобудівник” м. Горлівка

до відповідача - Державного підприємства “Артемвугілля” м.Горлівка

про стягнення 517014,64грн. заборгованості, інфляції, 3%річних, пені за прострочку виконання грошових зобов’язань,

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 517014,64грн., з яких: 444270,00грн. – заборгованість, 40428,57грн. – індекс інфляції, 6463,21грн. – 3%річних, 25852,86грн. - пеня.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем та Міністерством вугільної промисловості України №02-01/1-440 від 03.07.2008року, акт приймання продукції від 24.11.2008року на загальну суму 888540,00грн., витяг з банківського рахунку від 27.08.2008року на суму 444270,00грн., претензію, яка направлена відповідачу з вимогою оплати та відповідь на неї.

Відповідач не надав письмового відзиву на позов, але в судовому засіданні 23.06.09р. його повноважний представник погодився з сумою заборгованості і просив суд не стягувати неустойку у зв’язку з скрутним фінансовим становищем на підприємстві.

На розсуд суду наданий договір №02-01/1-440 від 03.07.2008року, який за своєю правовою природою є договором поставки, за яким виникла заборгованість за поставлений позивачем відповідачу товар.

Поняття договору поставки надається у статті 265 Господарського кодексу України (далі –ГК). Договір поставки – правочин, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 3 ст.265 ГК надає право укладати договори поставки всім суб’єктам господарювання, зазначеним у ч.1,2,ст.55 ГК.

З урахуванням ст.628 і 638 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) зміст договору поставки включає в себе наступні питання: 1) істотні умови, які мають бути погоджені сторонами; 2) інші умови договору, погоджені сторонами; 3) права і обов’язки сторін, які набувають постачальник і покупець в результаті укладання договору поставки.

Із ст. 712 ЦК випливає, що істотними умовами договору поставки є умови про предмет договору (товар, що має бути поставлений) та ціну. Стаття 265 ГК доповнює істотні умови договору умовою про строк передання (поставки) товарів. Більш конкретно у п.19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і п.16 Положення про поставки товарів народного споживання вказується на те, що договором поставки мають встановлюватись умови про номенклатуру (розгорнутий асортимент), кількість, якість продукції (товарів), про строки поставки і ціну. Сторони не позбавлені права погодити в договорі будь-які інші умови.

2

Частина 2 ст. 268 ГК приписує зазначати в договорі поставки номери і індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між позивачем, відповідачем та Міністерством вугільної промисловості України підписаний договір №02-01/1-440 від 03.07.2008року, в якому передбачені всі істотні умови, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобов’язання поставляти відповідачу конвеєроструг 1АЩМ21.00.00.000-13 ТУ12.44-884-79 довжиною 60м та базовим ЗІП вартістю 888540,00грн. протягом 90 календарних днів з моменту отримання передплати (п. 2.1, 3.1, 4.1 договору), а покупець оплачувати товар у наступному порядку: попередня оплата в обсязі не менше 50% вартості товару, остаточний рахунок протягом 7 днів з моменту підписання акту приймання товару на заводі-виробнику. Відвантаження товару здійснюється при наявності 100% оплати (п. 6.2 договору).

Сторонами в договорі передбачений конкретний порядок та строк оплати товару.

В п. 3.2 договору сторони у якості істотної умови договору передбачили, що платник (відповідач) має право зменшити обсяги закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Відповідач на виконання умов договору перерахував позивачу 444270,00грн. у якості 50% попередньої оплати, що підтверджується витягом з банківського рахунку від 27.08.2008року .

Сторонами 24.11.2008р. підписаний акт приймання продукції вартістю 888540,00грн., згідно з яким продукція виготовлена виконавцем у відповідності з умовами договору та готова до відвантаження.

Всього відповідачем перераховано позивачу 444270,00грн., тобто в неповному обсязі, несплаченими залишились 444270,00грн., які повинні бути перераховані відповідачем протягом 7 днів з моменту підписання акту приймання товару на заводі-виробнику, що ним не зроблено.

Враховуючи, що відповідачем частково перераховані кошти у якості попередньої оплати, несплаченими залишились 444270,00грн., що підтверджено і відповідачем у відповіді на претензію, суд задовольняє цю вимогу позивача в повному обсязі.

Крім заборгованості, позивач просить суду стягнути з боржника 40428,57грн. індексу інфляції, 6463,21грн. 3%річних, 25852,86грн. пені.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів –підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов’язання (п. 6.2 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені (п. 9.2 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового

3

зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 25852,86грн. пені в повному обсязі, так як вона розрахована у відповідності із Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 40428,57грн. індексу інфляції, 6463,21грн. 3%річних, суд задовольняє ці вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем доведений факт прострочення строків оплати відповідачем та наданий обґрунтований розрахунок суми.

Клопотання відповідача щодо зменшення суми нарахованої неустойки, повинно бути викладене у письмової формі і надано докази поважності причин, з які би підтверджували неможливість виконати свої грошові зобов’язання за договором у строки, передбачені сторонами. Оскільки відсутні таки докази, господарський суд не задовольняє клопотання боржника.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Закритого акціонерного товариства “Горлівський машинобудівник” м. Горлівка до Державного підприємства “Артемвугілля” м. Горлівка про стягнення 517014,64грн. заборгованості, інфляції, 3%річних, пені в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства “Артемвугілля” м. Горлівка-84601, пр. Леніна, 13, ЄДРПОУ 32270533, р/р №35241019002225 в ГУГКУ в Донецькій області, МФО 834016 на користь Закритого акціонерного товариства “Горлівський машинобудівник” м. Горлівка-84603, вул. Катеринина, 1, ЄДРПОУ 31534348, п/р №260023833 в ДОД ВАТ “Райффайзен банк “Аваль”, МФО 335076 заборгованість в сумі 444270,00грн., 40428,57грн. – індексу інфляції, 6463,21грн. – 3%річних, 25852,86грн. - пені, 5170,15грн. державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 01.07.2009року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1- позивачу,

1- відповідачу