Ухвала суду № 40246008, 21.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 876/7382/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: ОСОБА_1

відповідача-1 по справі: не з'явився

відповідача-2 по справі: представника Сагайдак Д.М.

третьої особи (апелянта) по справі: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_3 та Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, Залізничного районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення про зняття з реєстраційного обліку з квартири та зобов'язання поновити на реєстраційному обліку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, в січні 2013 року звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, Залізничного районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3 та просив визнати протиправним рішення Залізничного районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 05 жовтня 2012 року про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що він був прописаний з 02.08.2005 р. в квартирі по АДРЕСА_1, власником якої на той час була ОСОБА_4 В даній квартирі прописаний на підставі усного договору житлового найму та нотаріально посвідченої заяви власника квартири про дозвіл на реєстрацію (прописку) на три роки. Однак у січні 2012 р. ОСОБА_4 не допустила його до квартири та продала її, про що ОСОБА_1 не знав. Новий власник квартири ОСОБА_3 звернувся із заявою про зняття ОСОБА_1 з реєстрації. Рішенням Залізничного районного відділу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області його було знято з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1. Вважає, що зняття з реєстрації його за заявою нового власника квартири є протиправним, оскільки договір житлового найму в такому разі може бути розірвано лише в судовому порядку, а укладення договору купівлі-продажу квартири не може припиняти чинності договору найму житла. Стверджує, що цим суб'єкт владних повноважень порушив його житлові права, а способом їх відновлення є скасування відповідного рішення та поновлення його реєстрації в даній квартирі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року в справі №813/840/13а адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_3 та Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області подано апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року в справі №813/840/13а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_3 зазначає, що суд приймаючи рішення помилково розцінив факт подання заяви ОСОБА_4 до Паспортного відділу міста Львова з проханням тимчасово строком на три роки зареєструвати (прописати) громадянина ОСОБА_1, як підтвердження факту укладення усного договору найму жилого приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, хоча в дійсності, такого договору між останніми ніколи не укладалось, такої домовленості між ними не існувало.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Головне управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області посилається на статтю 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відповідно до якої зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

28.04.2012 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_4 продала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

03.05.2012 року в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_3

03.10.2012 року ОСОБА_3 звернувся з письмовою заявою до Залізничного районного відділу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області з проханням зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

05.10.2012 року Залізничний районний відділ Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області зняв ОСОБА_1 з реєстраційного обліку з зазначеної квартири.

Залізничний районний відділ Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області повідомив листом ОСОБА_1 про те, що його виписано з даної квартири у зв'язку з її продажем, що розцінено як припинення підстав на право його користування цією квартирою.

Відповідно до Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон) зняття з реєстрації місця проживання в житлових приміщеннях колишніх членів сім'ї їх власника або інших осіб належить до компетенції органів реєстрації місця проживання та місця перебування осіб.

Згідно зі ст. 7 цього Закону цими органами зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

- заяви особи або її законного представника;

- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою;

- свідоцтва про смерть;

- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

- інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;

- підстав на право користування житловим приміщенням.

Однак органом міграційної служби не дотримано норм цієї статті та інших статей Закону з тих підстав, що відповідно до цієї статті та статті 4 Закону для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає письмову заяву та зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника. Отже з цього слідує, що зняття з реєстрації крім інших підстав відбувається лише за заявою особи та її законного представника, а не інших осіб, зокрема в цій справі - власника квартири.

Іншим порушенням норм цього Закону є те, що орган міграційної служби не перевірив обставин та не отримав відповідних документів, що свідчать про припинення права користування житловим приміщенням, оскільки відповідно до частини 1 статті 170 Житлового кодексу Української РСР при переході права власності на жилий будинок (частину будинку, квартиру), в якому знаходиться здане в найом жиле приміщення, до іншої особи договір найму зберігає силу до закінчення зазначеного в ньому строку.

Наведені вище твердження дають підстави вважати, що належним способом захисту цивільних прав у такому разі є пред'явлення позову про позбавлення права власності або визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, які є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання відповідними уповноваженими органами.

Така позиція підтверджується висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 16 січня 2012 року у справі N 6-57цс11. Зокрема, у тексті постанови зазначено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом із тим одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньої; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК; ст. 405 ЦК).

Отже, рішення Залізничного районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 є передчасним, оскільки не вирішеним є питання правомірності користуванням житловим приміщенням позивачем та відповідна справа про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виселення перебуває на розгляді в Апеляційному суді Львівської області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 вересня 2013 року.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги ОСОБА_3 та Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області є неаргументованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року в справі №813/840/13а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба