Рішення № 40245866, 18.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10741/14

18.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролаб"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про стягнення 16 015,90 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з’явилися

від відповідача: не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євролаб" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 14 913,95 грн., пені у розмірі 483,92 грн., індексу інфляції у сумі 529,29 грн. та 3% річних у розмірі 88,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати наданих послуг згідно договору про надання медичної допомоги застрахованим №168 від 12.07.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

11.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідач повністю сплатив заборгованість у розмірі 15 089,95 грн. за надані послуги та просив суд припинити провадження у справі.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У дане судове засідання представники сторін не з’явилися, причин неявки суду не повідомили, проте були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення представнику відповідача та розпискою представника позивача.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були обізнані про проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2007 р. між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євролаб" укладено договір №168 на надання медичної допомоги застрахованим, умовами якого передбачено, що позивач зобов’язується надавати необхідну лабораторну та консультативно-діагностичну допомогу особам, які мають чинний страховий поліс відповідача, а відповідач зобов’язався сплачувати надані послуги згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору, до 10-го числа місяця, наступного за звітним, позивач надає відповідачу документи для проведення оплати за надані застрахованим особам медичні послуги, а саме: - зведений звіт про виконані послуги на протязі звітного місяця з визначенням калькуляції послуг по кожній застрахованій особі; - рахунок на оплату фактично наданих медичних послуг застрахованим «СК Провідна», у звітному місяці.

Згідно п. 4.3. договору, відповідач здійснює розрахунки з позивачем на протязі 10 календарних днів з дня отримання належним чином оформлених документів, зазначених у п. 4.2. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, за січень та березень 2014 р. позивачем були надані послуги згідно умов договору на загальну суму 14 913,95 грн., що підтверджується актами приймання здачі робіт та виставленими рахунками-фактури від 31.01.2014 р. та від 31.03.2014 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Відповідні документи за січень 2014 р. відповідачем отримано 12.02.2014 р., а за березень 2014 р. – 08.04.2014 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов’язання щодо оплати наданих послуг у передбачені договором строки, в результаті чого, за останнім утворилася заборгованість у розмірі 14 913,95 грн. боргу. Крім того, позивачем нараховано пеню в сумі 483,92 грн., індекс інфляції в сумі 529,29 грн. та 3% річних у сумі 88,74 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №168 на надання медичної допомоги застрахованим від 12.07.2007 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі, відповідач сплатив позивачеві 14 913,95 грн. боргу за надані послуги у січні та березні 2014 року, що підтверджується копією платіжного доручення №0028301 від 07.07.2014 р. та №0028990 від 08.07.2014 р.

Так, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/10741/14 в частині стягнення 14 913,95 грн. заборгованості на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Разом з тим, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №168 на надання медичної допомоги застрахованим від 12.07.2007 р. в частині своєчасної оплати наданих послуг, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 483,92 грн. за період з 24.02.2014 р. по 23.05.2014 р.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких обставин, оскільки сторони у договорі не визначили розмір штрафних санкцій у вигляді пені, суд приходить до висновку, що розмір пені, з урахуванням положень ч. 6 ст. 231 ГК України, визначається обліковою ставкою Національного банку України до суми невиконаного грошового зобов’язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем проведено нарахування пені понад облікову ставку Національного банку України.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сумі пені у розмірі 230,32 грн., яка розрахована за період з 24.02.2014 р. по 23.05.2014 р. враховуючи розмір облікової ставки Національного банку України.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 529,29 грн. та 3% річних у сумі 88,74 грн. за період з 24.02.2014 р. по 23.05.2014 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань і встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 529,29 грн. та 3% річних у розмірі 88,74 грн. за період з 24.02.2014 р. по 23.05.2014 р.

Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 9), у застосуванні ст. 7 Закону України «Про судовий збір» господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке.

Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Отже, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/10741/14 в частині стягнення 14 913,95 грн. заборгованості припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролаб" задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 25, ідентифікаційний код - 23510137), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролаб" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 71-А/1, ідентифікаційний код - 33103356) 230 (двісті тридцять) грн. 32 коп. – пені, 529 (п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 29 коп. – інфляційних втрат, 88 (вісімдесят вісім) грн. 74 коп. - 3% річних та 1 798 (одну тисячу сімсот дев’яносто вісім) грн. 07 коп. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 21.08.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.