Рішення № 4024438, 03.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.07.09 р. Справа № 15/166

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Сонар” м. Миколаїв

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства ”Єнакієвський металургійний завод” м. Єнакієве

про стягнення 16 491, 6 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: Зубарєв О.О. - за довіреністю

Від відповідача: Сагін М.В. - за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 25.06.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 03.07.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Сонар” м. Миколаїв, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, відкритого акціонерного товариства ”Єнакієвський металургійний завод” м. Єнакієве, 16 491, 6 грн. боргу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- укладення сторонами у спрощений спосіб договору поставки електроізоляційних матеріалів, за яким відповідачу був переданий товар за видатковою накладною РН-№ 0003394;

- рахунок-фактуру № СФ-0003676 від 25.08.2004р.;

- не оплату відповідачем поставленої йому продукції;

- направлення ним відповідачу вимоги № 91 від 04.08.2008р. про необхідність оплати товару, переданого відповідачу за накладною № РН-0003394;

- те, що рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа і не може розцінюватись як вимога, передбачена ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- ст.ст. 173, 174, 180, 181, 193, 216, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 15, 16, 20, 530, 538, 610, 629, 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: позивач пропустив строк позовної давності на стягнення суми боргу. Крім того, відповідач зазначив, що рахунок-фактуру № СФ-0003676 він кваліфікує як вимогу в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2009р., представник позивача заявив, що у накладній № РН-0003394 від 25.08.2004р. умова продажу ”попередня оплата” застосовано бухгалтерією лише як стандартне оформлення аналогічних документів (див. протокол судового засідання від 25.06.2009р.).

Представник відповідача заявила суду, що вона не знає конкретної особи, яка домовлялась щодо попередньої оплати (див. протокол судового засідання від 25.06.209р.).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали між собою договір поставки стосовно передачі позивачем відповідачу електроізоляційних матеріалів на загальну суму 16 491, 6 грн. До цього висновку суд дійшов, зважаючи на приписи ст.ст. 641, 642, 712 ЦК України та ч.1 та ч.8 ст. 181 ГК України та дій сторін з виконання умов цього договору, що знайшло відображення у виписаному позивачем відповідачу рахунку-фактурі № СФ-0003676 від 25.08.2004р. та підписаній представниками обох сторін видаткової накладної № РН-0003394 від 25.08.2004р. Таким чином, суд встановив факт, що представник відповідача, який діяв на підставі довіреності серії ЯИД № 767033 від 25.08.2004р., отримав від позивача за видатковою накладною № РН-0003394 від 25.08.2004р. електроізоляційні матеріали на суму 16 491, 6 грн. разом з податком на додану вартість.

Представники позивача та відповідача не підтвердили суду існування між сторонами домовленості щодо попередньої оплати за спірний товар. Тому суд дійшов висновку, що така помітка у накладній № РН-0003394 від 25.08.2004р. зроблена помилково.

Сторони не подали суду доказів узгодження ними строків оплати за спірною накладною. Тому суд дійшов висновку, що для визначення строку оплати товару продавець (постачальник) та покупець повинні визначатись за приписами норм ч.2 ст. 530 ЦК України.

Рахунок-фактуру № СФ-0003676 від 25.08.2004р. було оформлено до здійснення реальної поставки за видатковою накладною № РН-0003394 від 25.08.2004р. (накладна містить посилання на цей рахунок-фактуру), сторони не домовились щодо умов попередньої оплати товару. Тому рахунок-фактуру не можна вважати вимогою згідно ч.2 ст.530 ЦК України - на момент оформлення рахунку-фактури товар ще не був переданий, тому не можна було вимагати оплатити той товар, який ще не був поставлений на момент оформлення цього рахунку.

Позивач направив відповідачу вимогу № 91 від 04.08.2008р., в якій з посиланням на ст.530 та ст.692 ЦК України запропонував відповідачу оплатити вартість товару за накладною № РН-0003394 від 25.08.2004р. Факт отримання цієї вимоги підтверджується її врученням через представництво Укрпошти (11.08.2008р.). Відповідач не надав суду доказів оплати вартості цього товару. Тому суд вимоги позивача задовольняє.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 181, 193, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 641, 642, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з відкритого акціонерного товариства ”Єнакієвський металургійний завод” (м. Єнакієве, пр. Металургів, 9, р/р 260061227300 в ЗАТ ”Донгорбанк” відділення № 1 м. Єнакієве, МФО 334970, ЄДРПОУ 00191193) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Сонар” (м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5/12, р/р 26002226669001 МФ КБ ”Приватбанк” м. Миколаїв, МФО 326610, ЄДРПОУ 24790030) - 16 491 грн. 60 коп. боргу, 329 грн. 84 коп. витрат на сплату держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Забарющий М.І.