Постанова № 40244168, 12.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/5811/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Сіроша М.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 травня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року

по справі №2а-291/10/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Хмельницькому від 20.07.2009р. №0000482200/05513, від 12.08.2009р. №0000482200/1/6025, від 16.10.2009р. №0000482200/2/8163, від 23.12.2009р. №0000482200/3/10117.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.05.2010р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р., позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом проведено виїзну планову перевірку Хмельницької філії позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2006р. по 31.03.2009р., про що складено акт №6070/22-0/25803941 від 06.07.2009р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009р. №0000482200/0/5513, яким позивачу визначено суму зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 3150,00грн., в т.ч. 2100,00грн. основного платежу та 1050,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті апеляційного узгодження вказаного зобов’язання податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.08.2009р. №0000482200/1/6025, від 16.10.2009р. №0000482200/2/8163, від 23.12.2009р. №0000482200/3/10117, в яких сума зобов’язання залишилась без змін.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення – рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходив з того, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, на якого покладено обов’язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів та не надав належних доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Так, при перевірці Хмельницької філії позивача за період з 01.07.2006р. по 31.03.2009р. встановлено, що філією самостійно договори перестрахування не укладались, а договори перестрахування укладались позивачем. Згідно укладених договорів перестрахування Головним офісом – юридичною особою частина договорів страхування, укладених ХФ ПАТ «СГ «ТАС» передано в перестрахування, та передбачені договором перестрахування страхові платежі сплачувались перестраховику юридичною особою, з відповідним наданням філії розпоряджень про зменшення валових доходів від страхової діяльності.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції, чинній до 30 липня 2004 року) передбачалось, що для цілей оподаткування під оподатковуваним доходом страхової діяльності слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Слід зазначити, що з 30.07.2004р. набрала чинності нова редакція зазначеної норми Закону, яка не передбачала зменшення оподатковуваного доходу на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з нерезидентом.

Однак, суди попередніх інстанцій під час розгляду даної справи залишили поза увагою зазначений факт та не врахували, що у період з 01.10.2003р. по 30.07.2004р. приписи підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не забороняли Філії зменшувати свій валовий дохід від страхової діяльності, внаслідок перерахування платежів головному офісу страхової компанії для здійснення останньою перестрахування за укладеними у Філії договорами з нерезидентами, і лише з 30.07.2004р. почала діяти заборона на зменшення оподатковуваного доходу на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з нерезидентом.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу, що філії страховика за такими договорами страхування не зменшують свої влові доходи від страхової діяльності на суму переданих страховиком страхових платежів у перестрахуванню. Філії мають сплачувати податок на доходи у розмірі трьох відсотків від усієї суми отриманих (нарахованих) страхових платежів.

Крім того, суд касаційної інстанції перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позивачем під час розгляду справи не спростовано висновки, які викладені в акті перевірки щодо порушення підприємством п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в свою чергу суб’єктом владних повноважень доведено правомірність даного порушення у зв’язку з чим правомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Дана правова позиція викладена Верховним судом України у постанові 03.10.2011р. №175/11, яка в силу норми ч.1 ст.2442 КАС України є обов’язковою для всіх судів України.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому – задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС» до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 20.07.2009 року №0000482200/05513, від 12.08.2009 року №0000482200/1/6025, від 16.10.2009 року №0000482200/2/8163, від 23.12.2009 року №0000482200/3/10117 – відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.