Ухвала суду № 40244158, 14.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2014 р. м. Київ К/800/56865/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Головчук С.В., Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області, Управління Державної казначейської служби України в м. Єнакієве Донецької області про стягнення суми збору, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь помилково сплачені, як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля кошти в сумі 9160 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року адміністративний позов було задоволено, а саме стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 9160,00 грн. сплачених ним як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, при придбанні легкового автомобіля та стягнуто на його користь 114 грн. 70 коп. судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року в даній справі скасовано, а адміністративний позов ОСОБА_4 - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 оскаржив його у касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просив скасувати ухвалу з мотивів порушення названим судом норм процесуального права і залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у квітні 2011 року було придбано легковий автомобіль марки KIA MOHAVE KN813D, державний номер НОМЕР_1, про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 12 квітня 2011 року.

При реєстрації транспортного засобу позивачем було помилково сплачено 9160 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який було зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.

Спір виник між сторонами з приводу повернення помилково сплаченої позивачем суми збору на обов'язкове пенсійне страхування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що згідно вимог п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який має вищу юридичну силу за постанову Кабінету Міністрів України № 1740 від 3 листопада 1998 року, якою затверджено Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на юридичних чи фізичних осіб лише у випадку відчуження автомобіля, тобто такий обов'язок покладено на продавця, а не на покупця, яким в даному випадку був позивач. Отже, позивач помилково сплатив 9160 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі ним автомобіля, тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено без поважних причин строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України і підстави для його поновлення відсутні, а тому позов необхідно залишити без розгляду.

Суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимог процесуального права від яких прямо залежало правильне по суті вирішення справи.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач дійсно помилково сплатив 12.04.2011 року 9160 грн. збору на обов'язкове державне страхування, а відтак 17.07.2013 року звернувся до відповідача з вимогою повернути вказані кошти на що отримав відмову оформлену листом № 21245/05 від 24.07.2013 року. При цьому, помилкова сплата ним збору не є порушенням його прав, однак внаслідок цього в нього виникло право на повернення помилково сплачених коштів, і саме відмова у поверненні коштів зі сторони відповідача є порушенням його права, і таке порушення відбулось саме 24.07.2013 року, а тому адміністративний позов подано ним в межах строків, передбачених ст. 99 КАС України.

Суд касаційної інстанції вважає, обґрунтованими вказані доводи касаційної скарги та вважає доведеним, що саме після відмови відповідачем у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне страхування в розмірі 9160 грн., оформлене листом від 24.07.2013 року № 21245/05, позивач дізнався про порушення його прав, а тому на час його звернення до суду з адміністративним позовом 12.08.2013 року (згідно відтиску штемпеля поштової кореспонденції) ним не було пропущено строк, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Отже, суд апеляційної інстанції, внаслідок помилкового застосування норм процесуального права та невідповідності висновків обставинам справи, дійшов помилкового висновку, що позивачем позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Суд першої інстанції з огляду на вимоги матеріального права дійшов обґрунтованого висновку, що позивач помилково сплатив 9160,00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі ним автомобіля та постановленні його на облік.

Вказаний висновок повністю узгоджується з вимогами п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

В свою чергу, позивачем було заявлено лише одну позовну вимогу про стягнення (повернення) коштів, однак відповідно до вимог ч. 4 ст. 105 КАС України, передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги зокрема про стягнення з відповідача - суб'єкту владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльність і цю вимогу відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України може бути заявлено лише одночасно з вимогою визнати протиправними рішення, дію чи бездіяльність суб'єкту владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлялось вимог про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень, а судами жодним чином не було надано оцінки рішенню відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про відмову в поверненні позивачу помилково сплачених коштів, оформленого листом від 24.07.2013 року № 21245/05.

Суди попередніх інстанції, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 11 КАС України щодо офіційного з'ясування всіх обставин справи, повинні були визначити, чи правильно визначено коло відповідачів, чи правильно обрано позивачем спосіб захисту порушеного права, і чи підлягають задоволенню (чи розгляду взагалі в порядку адміністративного судочинства) вимоги позивача щодо стягнення помилково сплачених коштів без заявлення інших вимог, зокрема, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та ін.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року у справі № 805/12008/13-а скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді С.В. Головчук

М.М. Олексієнко