Постанова № 40243634, 20.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 915/133/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Куровського С.В.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області на ухвалувід 06.05.2014 господарського суду Миколаївської області (про затвердження оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора)та постанову від 18.06.2014 Одеського апеляційного господарського суду у справі№915/133/13 господарського суду Миколаївської областіпро банкрутствоприватного підприємства "Виробничо-комерційна компанія "Ахілес", м. Первомайськ Миколаївської області ліквідаторБалєва О.О., смт. Вільшанка Кіровоградської області представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.04.2013 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області (далі - УПФУ в Первомайському районі, ініціюючий кредитор) порушено провадження у справі №915/133/13 про банкрутство приватного підприємства "Виробничо-комерційна компанія "Ахілес" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.06.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Балєву О.О.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.05.2014 (суддя Давченко Т.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

Іншою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.05.2014 (суддя Давченко Т.М.) затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Балєвої О.О. за період виконання обов'язків ліквідатора з 13.06.2013 по 08.04.2014 у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати, а також відшкодування його витрат в загальній сумі 24 229,70 грн. за рахунок коштів ініціюючого кредитора та стягнуто вказані кошти з останнього на користь арбітражного керуючого Балєвої О.О.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 (судді: Пироговський В.Т. - головуючий, Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст. 31 Закону про банкрутство. Скаржник заперечує проти стягнення з нього оплати послуг арбітражного керуючого та зазначає, що отримує фінансування з державного бюджету і чинним законодавством не передбачено коду бюджетної класифікації, яка передбачає оплату послуг арбітражного керуючого. Крім того, сума оплати послуг ліквідатора значно перевищує розмір грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається, обов'язки ліквідатора у даній справі виконував не ініціюючий кредитор, як це передбачено ч. 2 ст. 52 Закону про банкрутство, а ліцензований арбітражний керуючий, який був призначений судом саме за клопотанням ініціюючого кредитора - УПФУ в Первомайському районі.

Згідно зі ст. 31 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Частиною 10 ст. 31 Закону про банкрутство передбачено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Також відповідно до ч. 12 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом.

Як вбачається, постановою від 13.06.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Балєву О.О.

Ліквідатор Балєва О.О., виконавши свої обов'язки, подала до суду клопотання про затвердження оплати її послуг за період з 13.06.2013 по 08.04.2014 у розмірі 23 240 грн., виходячи з двох мінімальних заробітних плат, тобто у мінімальному розмірі, передбаченому ст. 31 Закону про банкрутство, а також 989,70 грн. відшкодування витрат ліквідатора.

Судами попередніх інстанції встановлено, що окрім ініціюючого кредитора інших кредиторів банкрута виявлено не було.

Оскільки провадження у даній справі здійснювалось за особливою процедурою банкрутства відсутнього боржника (ст. 52 Закону про банкрутство), яка не передбачає створення комітету кредиторів, то в даному випадку суд вправі самостійно встановити порядок оплати послуг арбітражного керуючого, який виконує обов'язки ліквідатора боржника.

Враховуючи неможливість оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок майна банкрута через відсутність у нього будь-яких активів та відсутність інших, окрім ініціюючого, кредиторів боржника, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що оплату праці ліквідатора боржника слід покласти на ініціюючого кредитора.

Виходячи з вищенаведеного, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 31, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 06.05.2013 (про затвердження оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 у справі № 915/133/13 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич

В.С. Куровський