Рішення № 40243121, 21.08.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/19251/12 Провадження № 22-ц/773/1193/14 Головуючий у 1 інстанції: Іщук Л.П. Категорія: 58 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М. М.,

суддів - Матвійчук Л.В., Мудренко Л.І.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника особи, яка не брала участі в розгляді справи ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в розгляді справи ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 14 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_6 звернувся в суд з даним позовом, який обґрунтований тим, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 01.10.2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя було визнано мирову угоду від 01.10.2010 року, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, згідно якої за ним визнано право власності на майно, а саме автомобілі: вантажний сідловий тягач DAF FT 95.380, д.н. НОМЕР_1, вантажний сідловий тягач RENAULT PREMIUM, д.н. НОМЕР_2, напівпричіп - рефрижератор TRAILOR, д.н. НОМЕР_3, напівпричіп SCHMITZ SPR 27, д.н. НОМЕР_4.

Зазначає, що йому стало відомо про те, що державною виконавчою службою був накладений арешт та заборонено відчужувати все рухоме майно відповідача ОСОБА_1, в тому числі і автомобілі, які належать йому згідно судового рішення. Вважає, що накладення арешту перешкоджає реалізувати його право власності, а тому просив суд звільнити з-під арешту та скасувати заборону на відчуження належних йому автомобілів.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 14 березня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Звільнено з-під арешту та скасовано заборону на відчуження автомобілів: вантажний сідловий тягач DAF FT 95.380, д.н. НОМЕР_1, 1998 року випуску; вантажний сідловий тягач RENAULT PREMIUM, д.н. НОМЕР_2, 1999 року випуску; напівпричіп - рефрижератор TRAILOR, д.н. НОМЕР_3, 1993 року випуску; напівпричіп SCHMITZ SPR 27, д.н. НОМЕР_4, 1998 року випуску.

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі в розгляді справи ОСОБА_3, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові, виходячи з такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що внаслідок накладення виконавчою службою арешту на майно ОСОБА_1, в тому числі і на майно позивача ОСОБА_6, порушуються права останнього, як власника цього майна, а тому прийшов до висновку про звільнення його з-під арешту та скасування заборони на відчуження.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, так як суд зробив його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 01.10.2010 року, яка набрала законної сили 06.10.2010 року, у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя було визнано мирову угоду від 01.10.2010 року, укладену між цими особами та залишено у приватній власності ОСОБА_6 майно: вантажний сідловий тягач DAF FT 95.380, державний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, вантажний сідловий тягач RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_2, 1999 року випуску, напівпричіп рефрижератор TRAILOR, державний номер НОМЕР_3, 1993 року випуску, напівпричіп SCHMITZ SPR 27, державний номер НОМЕР_4, 1998 року випуску (а.с.5-7).

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 14.11.2012 року вбачається, що на все майно, що належить ОСОБА_1 був накладений арешт та оголошено розшук цього майна, що також підтверджується постановами Першого відділу ДВС Луцького МУЮ від 18.10.2010 року та від 18.02.2011 року, в тому числі і автомобілів: вантажний сідловий тягач DAF FT 95.380, державний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, вантажний сідловий тягач RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_2, 1999 року випуску, напівпричіп рефрижератор TRAILOR, державний номер НОМЕР_3, 1993 року випуску, напівпричіп SCHMITZ SPR 27, державний номер НОМЕР_4, 1998 року випуску. Тобто, у складі майна належного відповідачу ОСОБА_1, на яке накладено арешт, були і належні позивачу ОСОБА_6 автомобілі.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, раніше постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування ДТП СУ УМВС України у Волинській області від 24.12.2008 року в рамках розгляду кримінальної справи № 53-074-07 на вказане вище майно, належне ОСОБА_1 було накладено арешт (а.с.96).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27.06.2013 року у справі № 161/1006/13-ц, яке в частині стягнення моральної шкоди змінено рішенням апеляційного суду Волинської області від 03.09.2013 року, стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 80 000 грн., в користь ОСОБА_7 50 000 грн. та в користь ОСОБА_8 50 000 грн. на відшкодування завданої злочином моральної шкоди (а.с.103-111).

Крім того, ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12.06.2014 року скасовано ухвалу Луцького міськрайонного суду від 01.10.2010 року, якою визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.94-95).

Статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 7 вересня 1998 р. N 1388 із змінами та доповненнями, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: - довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; - договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; - копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; -довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; - акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; - митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; - договір фінансового лізингу; - акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.

Пунктом 16 Порядку передбачено, що на зареєстровані у підрозділі Державтоінспекції транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки, що відповідають державному стандарту України: два номерні знаки - на автотранспорт, один - на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп, дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових і (або) звукових сигнальних пристроїв.

Апеляційним судом встановлено, що позивачу ОСОБА_6 на зазначені в скасованій апеляційним судом Волинської області ухвалі Луцького міськрайонного суду від 01.10.2010 року транспортні засоби свідоцтва про їх реєстрацію Державтоінспекцією не видавалися, будь-які із зазначених вище документів, що підтверджують правомірність придбання (набуття) права власності на арештовані транспортні засоби у позивача відсутні. Згадана ухвала про визнання мирової угоди без її виконання сторонами не є тим рішенням суду в розумінні згаданого Порядку, яке встановлює право власності на зазначені в цій ухвалі транспортні засоби.

Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Пунктом 5.15.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

Роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наданими у пункті 4 постанови від 27 серпня 1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» передбачено, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Виходячи з вищенаведених правових норм та встановлених в суді апеляційної інстанції обставин, можна дійти висновку, що позивач у відповідності до ст. 60 ЦПК України не надав доказів належності йому на праві приватної власності транспортних засобів, арештованих та оголошених в розшук постановами Першого відділу ДВС Луцького МУЮ від 18.10.2010 року та від 18.02.2011 року, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для звільнення з-під арешту вказаного майна, оскільки воно останньому не належить і ніяким чином не порушує його законних прав та інтересів.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, рішення суду підлягає відповідно до положень ст. 309 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 14 березня 2013 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_6 до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: