Рішення № 40243046, 19.08.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.08.14р. Справа № 904/3768/14

За позовом Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу, в інтересах держави Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі позивача: Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

до Житлово-будівельного кооперативу "Восток-36", м. Кривий Ріг

про стягнення 244 225,36 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від прокурора: Матісова О.В. (посвідчення № 001453 від 27.08.12 р.)

від позивача: Кожемятов К. М. - представник (дов. № 112/01 від 13.01.14)

від відповідача: Чернявський В.Г. - представник (дов. № б/н від 31.12.13 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Довгинцівського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі позивача Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Восток-36" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 544 від 07.10.2013 у розмірі 211 712,08 грн. - основного боргу; 9 821,95 грн. - інфляційні витрати; 1 605,68 грн. - 3 % річних; 8 115,16 грн. - пені; 12 970,49 грн. - 7 % штрафу, всього - 244 225,36 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 544 від 07.10.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.06.2014.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 23.06.2014 на 08.07.2014 та з 08.07.2014 на 04.08.2014.

04.08.2014 прокурор надав заяву про зменшення розміру позовних вимог на 10 000,00 грн. та просив припинити провадження у справі в частині 20 000,00 грн. у зв'язку із частковою оплатою відповідачем суми боргу та стягнути з відповідача на користь позивача 214 225,36 грн., з яких: 181 712,08 грн. основний борг, 9 821,95 грн. інфляційні втрати, 8 115,16 грн. пеня, 1 605,68 грн. 3% річних та 12 970,49 грн. штраф.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

04.08.2014 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що визнає суму основного боргу у розмірі 181 712,08 грн. та просить суд зменшити штрафні санкції, а саме пеню та штраф на 50 %.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки, заява про визнання відповідачем суми основного боргу у розмірі 181 712,08 грн. не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає дану заяву.

04.08.2014 представник відповідача надав клопотання, в якому просить суд продовжити строк розгляду справи до 19.08.2014 для надання додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014 продовжено строк розгляду справи до 19.08.2014 та розгляд справи відкладено на 19.08.2014.

19.08.2014 представник позивача надав заперечення на відзив, в якому зазначає, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку з тяжким матеріальним становищем є безпідставним, оскільки даний випадок не є винятковим.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.08.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2013 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (теплопостачальна організація, продавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Восток-36" (споживач, покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 544 (а.с.16).

Відповідно до пункту 1.1 договору теплопостачальна організація - продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві - покупцю теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживач - покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду,

- гаряче водопостачання - протягом року.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з теплопостачання в гарячій воді на загальну суму 211 712,08 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № 441 від 30.11.2013 на суму 44 441,09 грн.;

- № 1188 від 31.12.2013 на суму 43 382,78 грн.;

- № 95 від 31.01.2014 на суму 46 588,45 грн.;

- № 1346 від 28.02.2014 на суму 50 880,60 грн.;

- № 2779 від 31.03.2014 на суму 26 419,16 грн. (а.с.11-15).

Згідно з пунктом 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання; решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Тариф на постачання теплової енергії з 01.10.2011 складає 256,25 грн. за 1 Гкал з ПДВ.

До подачі позову відповідач частково оплатив надані послуги у розмірі 10 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 201 712,08 грн.

В ході судового розгляду представником відповідача надано акт звірки за період з 01.11.2013 по 31.03.2014, підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, з якого вбачається, що відповідачем частково була сплачена заборгованість у 20 000,00 під час провадження по справі. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 181 712,08 грн.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Провадження у справі було порушено 02.06.2014. 11.06.2014, 26.06.2014 та 28.07.2014 відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 20 000,00 грн., тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 20 000,00 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 181 712,08 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.3 договору, строк оплати за надані послуги є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 181 712,08 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 21.12.2013 по 19.05.2014 у сумі 1 605,68 грн. та інфляційні втрати за період січень-квітень 2014 у сумі 9 821,95 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.12), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1 605,68 грн. та інфляційних втрат у сумі 9 821,95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2.7 договору за порушення строків оплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 21.12.2013 по 19.05.2014 у сумі 8 115,16 грн. та штраф за період з 21.12.2013 по 19.05.2014 у сумі 12 970,49 грн.

Відповідач у відзиві на позов просив суд зменшити суму пені та штрафу на 50 %, з огляду на наступне. Метою діяльності відповідача є забезпечення житлом членів ЖБК і членів їх сімей шляхом перепланування 215-квартирного житлового будинку, а також для наступної експлуатації і управління цим будинком, надвірними будівлями і прибудинковою територією.

Відповідач зазначає, що він є неприбутковою організацією, що підтверджується рішенням № 253Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 01.02.2010 "Про внесення до Реєстру неприбуткових організацій (установ)".

Крім того, відповідач зазначає, що на даний час відповідач виконує ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2014 по справі № 904/101/14 про розстрочку виконання рішення суду, тому щомісячно сплачує на користь КП ТМ "Криворіжтепломережа" - 17 465,91 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Приймаючи до уваги майновий стан відповідача, враховуючи його статус та те, що відповідач визнав суму основної заборгованості, господарський суд вважає за можливе на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені та штрафу на 25 % від належної до стягнення суми.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 6 086,37 грн. та сума штрафу, яка підлягає задоволенню становить 9 727,87 грн.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 4 684,51 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-36" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, 37; ідентифікаційний код 21909252) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) - 181 712,08 грн. основний борг, 9 821,95 грн. інфляційні втрати, 1 605,68 грн. 3% річних, 6 086,37 грн. пеню, 9 727,87 грн. штраф.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-36" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, 37; ідентифікаційний код 21909252) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, п. 2.1 з таблиці ставок судового збору, за якими визначено розмір судового збору) - 4 684,51 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн. припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.08.2014

Суддя Я.С. Золотарьова