Ухвала суду № 40242674, 26.08.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1214/14 Справа № 202/4479/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,

секретаря Шевченко Т.В.,

за участю прокурора Чорнобривець Ю.М.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2014 року у відношенні ОСОБА_4, обвинуваченого за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровськ, громадянство України, проживає АДРЕСА_1 не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 22 грудня 2013 року, приблизно о 23.45 годині, перебуваючи на території ж/м Лівобережний-3 у м. Дніпропетровську, разом з невстановленими особами, з метою заволодіння чужим майном, напали на потерпілого ОСОБА_5 і з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, заволоділи його - мультимедійним планшетом, та іншим майном на суму 3091 грн. спричинивши ОСОБА_5 матеріальну шкоду та тілесні ушкодження.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 29 грудня 2013 року, близько 02 години 15 хвилин, перебуваючи на території ж/м Лівобережний-3, біля магазину «Мир» у м. Дніпропетровську, разом з невстановленими особами, з метою відкритого викрадення чужого майна, підійшли до громадянки ОСОБА_2 і діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за обставин викладених у вироку, відкрито викрали у потерпілої сумку вартістю 150 грн. та інше майно та гроші, на загальну на суму 5865 грн. спричинивши ОСОБА_2 матеріальну шкоду.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 23 січня 2014 року, близько 21.00 години, перебуваючи біля будинку № 7 по пр. Миру в м. Дніпропетровську, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за обставин викладених у вироку, відкрито викрав у потерпілої ОСОБА_6 сумку вартістю 100 грн. та інше майно, на загальну на суму 3431 грн. спричинивши потерпілій матеріальну шкоду.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 02 лютого 2014 року, близько 04.00 години ранку, перебуваючи по пр. Миру № 1Б в м. Дніпропетровську, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за обставин викладених у вироку, відкрито викрав у потерпілої ОСОБА_3 сумку вартістю 150 грн., мобільний телефон, гроші та інше майно, на загальну на суму 4138,23 грн. спричинивши потерпілій матеріальну шкоду.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 20 лютого 2014 року, близько 22 години 10 хвилин, перебуваючи на території ж/м Лівобережний-3, біля будинку № 1 по вул. Усенко у м. Дніпропетровську, разом з невстановленою особою, з метою відкритого викрадення чужого майна, підійшли до громадянки ОСОБА_7 і діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за обставин викладених у вироку, відкрито викрали у потерпілої мобільний телефон, сумку, гроші та інше майно, на загальну на суму 940 грн. спричинивши ОСОБА_7 матеріальну шкоду.

Не погоджуючись із судовим рішенням обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу (а.п. 63) та доповнення (а.п. 65), в яких просить пом'якшити йому покарання. Свої доводи обґрунтовує тим, що раніше не судимий, у скоєному розкаявся, частково відшкодував збитки потерпілим, погіршився стан його здоров'я.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу чи інші докази на підтвердження доводів апеляційної скарги сторонами судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів своєї апеляційної скарги, думку прокурора та потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи і зіставивши із наявними матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, та кваліфікація їх дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_4 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених правопорушень і особі обвинуваченого ОСОБА_4, колегія суддів виходить із наступного.

Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, випливає, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Також, слід зазначити, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання.

На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог вказаного закону. Так, судом враховано ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, всі обставини провадження, в тому числі і ті, про які зазначає обвинувачений в своїй апеляційній скарзі. Судом також враховано визнання ним вини.

При призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом правильно застосовані норми ст. 70 КК України.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і призначив покарання в межах санкцій статей КК України, яке за своїм видом та розміром слід вважати справедливим.

Підстав для застосування норм ст. 69 КК України чи призначення йому покарання без ізоляції від суспільства колегія суддів не вбачає, оскільки обвинувачений вчинив ряд тяжких злочинів.

У зв'язку з вищевикладеним, доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого колегія суддів розцінює, як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, вирок суду є законним, обґрунтованим і належно вмотивованим, який зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2014 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України - без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду: