Рішення № 40242426, 23.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р. Справа № 901/902/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Український папір”, м. Київ

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим

про стягнення 41150,87 грн.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області 13.06.2014 р. надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Український папір” до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим про стягнення 41150,87 грн. у якій позивач клопоче витребувати у господарського суду Автономної республіки Крим справу №901/902/14 та прийняти останню до розгляду господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.06.2014 р. розгляд клопотання ТОВ “Український папір” про витребування у господарського суду Автономної республіки Крим справи № 901/902/14 та прийняття останньої до розгляду господарським судом Київської області призначено на 02.07.2014 р., зобов’язано позивача направити на адресу відповідача ухвалу суду від 16.06.2014 р., докази направлення даної ухвали подати до суду.

02.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано, витребувані ухвалою суду від 16.06.2014 р. документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2014 р. визнано подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 901/902/14, розгляд справи призначено на 23.07.2014 р. та зобов’язано позивача направити на адресу відповідача ухвалу суду від 02.07.2014 р., докази направлення даної ухвали суду подати до суду.

23.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано, на виконання вимог ухвали суду від 02.07.2014 р. докази направлення відповідачу копії ухвали суду від 02.07.2014 р.

Відповідач належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду даного спору ухвалами суду від 16.06.2014 р. та 02.07.2014 р. явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не направив.

Враховуючи обмежений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору та те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача,суд

встановив:

17.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» (постачальник, позивач) та Гериторіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим (покупець, відповідач) укладено договір про закупівлю товару № 93 (договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов’язується поставити (передати) у власність покупцеві товар за кодом ДКПП ДК 016:2010 20.41.3 мило, засоби мийні та засоби для чищення (мило, пральний порошок, миючі засоби та інше) (товар), а покупець зобов’язується прийняти поставлений товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору, прийом товару оформлюється накладною між покупцем та постачальником.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що перехід права власності на товар здійснюється з моменту підписання накладної.

Відповідно до п. 3.1. договору асортимент та кількість товару передбачається у оформленій накладній між покупцем та постачальником.

У п. 5.3 договору зазначено, що оплата здійснюється покупцем протягом п’яти банківських днів з моменту підписання накладної.

Цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2013 р., а у частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 6.1. договору).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток організацій.

На виконання умов вказаного договору, позивачем здійснено поставку товару на суму 40146,50 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи, підписаною уповноваженими представниками та скріпленою відтисками печаток обох сторін, видатковою накладною від 27.06.2013 р. № Сф-00588.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами 10.12.2013 р. було складено, підписано та скріплено відтисками печаток акт звірки взаємних розрахунків за період співпраці з 01.05.2013 р. по 29.11.2013 р., з даного акту вбачається, що позивачем неодноразово було здійснено поставку товару відповідачу за видатковими накладними і станом на 10.12.2013 р. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 272062,92 грн. З перерахованих в акті накладних вбачається видаткова накладна на суму 40146,50 грн., за яку, відповідно, позивач просить суд стягнути з відповідача непогашену заборгованість.

Позивачем 21.11.2013 р. було вручено відповідачу претензію щодо здійснення відповідачем у найкоротший термін часу розрахунків з позивачем за поставлений товар. Відповідачем отримано зазначену претензію, що підтверджується відтиском печатки відповідача з датою, підписом працівника та вхідним номером (від 21.11.2013 р. вх. № 8061/02). Однак, як зазначає позивач, відповідач не відреагував належним чином на вказану претензію, заборгованість у розмірі 40146,50 грн. не погасив.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, у частині погашення заборгованості за поставлений позивачем товар, на виконання договору про закупівлю товару від 17.06.2013 р. № 93, за вищевказаною видатковою накладною.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, та у зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано зазначених вище норм процесуального законодавства України, подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 40146,50 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 40146,50 грн. основного боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 199,24 грн. інфляційних втрат та 805,13 грн. 3% річних.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних, суд встановив, що результат відповідного розрахунку, який зроблено позивачем, є вірним, а тому, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 805,13 грн. підлягає задоволенню.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що результат відповідного розрахунку, який зроблено позивачем, є невірним, проте, враховуючи, що сума нарахована судом є більшою від суми, яку просить позивач стягнути з відповідача, з огляду на вимоги ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 199,24 грн. інфляційних втрат задовольняє.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40146,50 грн. основного боргу, 199,24 грн. інфляційних втрат та 805,13 грн. 3% річних.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим (95051, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Павленка, 48; код ЄДРПО України 26273942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б; код ЄДРПО України 25394112) – 40146 (сорок тисяч сто сорок шість гривень) 50 коп. основного боргу, 199 (сто дев’яносто дев’ять гривень) 24 коп. інфляційних втрат, 805 (вісімсот п’ять гривень) 13 коп. 3 % річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.08.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін