Постанова № 40241941, 21.08.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2014 рокусправа № 2а/0470/14424/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Панченко О.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі №2а/0470/14424/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасметалстіл» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбасметалстіл» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними дії відповідача та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «В4» №0000982301 від 19.11.2012 р. щодо завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 128 922грн. із застосуванням штрафних санкцій у розмірі 64 461грн. та податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0000872301 від 19.11.2012 р. щодо заниження податку на додану вартість у сумі 102 758грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 51 379грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що підприємством були виконані усі вимоги Податкового кодексу щодо формування податкового кредиту, визначення від'ємного значення, як різниці між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту. Також позивач посилається на безпідставність висновків відповідача про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки за даними операціями послуги були надані, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку. Більш того, органам державної податкової служби не надано права на визнання будь-яких угод нікчемними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано дії Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби неправомірними та скасовано податкове рішення повідомлення форми формою «В4» №0000982301 від 19.11.2012 р. щодо завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 128 922,00 грн. з застосуванням штрафних санкцій у розмірі 64 461,00 грн. та податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0000872301 від 19.11.2012 р. щодо заниження податку на додану вартість у сумі 102 758,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 51 379,00 грн.

Не погодившись з постановою суду, Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, звернулася до суду з апеляційною

скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована, фактично, висновками перевіряючих осіб, які викладені в Акті перевірки, та які свідчать про нікчемність укладеної угоди між позивачем та ТОВ «Інвесттехінжиніринг». Так, ОДПІ зазначає, що враховуючи наявність у позивача трудових ресурсів та його спроможність самостійно виконати роботи з ремонту механічного обладнання та послуги по технічному обслуговуванню обладнання, виникає питання доцільності залучення для таких робіт сторонніх організацій, які мають основний вид діяльності - діяльність у сфері інжиніринг. Водночас, в апеляційній скарзі ОДПІ надає оцінку первинним документам позивача по його взаємовідносинам з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» та зазначає про те, що вони складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та не підтверджують реальність господарських операцій.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що у період з 23.10.2012р. по 24.10.2012р. повноважними особами Криворізької центральної МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кривбасметалстіл» з питання дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» за період з 01.03.12р. по 31.03.12р., за результатами якої складено Акт №3318/220/33873515 від 24.10.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем ведення податкового обліку в частині визначення податкового кредиту по декларації за березень 2012 року, чим порушено:

п.44.1 ст.44 Податкового кодексу , ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р., п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, - документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Інвесттехінжиніринг» за березень 2012 року

ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215,ст..216,ст..228,ст..655, ст..656, ст..658, ст..662 та ст.664 Цивільного кодексу України та п.198.1., п.198.3, п.198.4 ст.198, ст..185, ст. 186 Податкового кодексу України угоду з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» за березень 2012 року визнано «нікчемним» правочином, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту в сумі 231 679,83грн.

На підставі висновків Акта перевірки Криворізькою центральною МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.11.2012р.:

№0000872301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 154 137грн., в тому числі за основним платежем - 102 758грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 379грн. (а.с.8)

№0000982301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 128 922грн. за березень 2012 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 64 461грн. (а.с.9);

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, позивачем до перевірки було надані податкові накладні, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту, що вплинуло на виникнення від'ємного значення. А дії відповідача щодо визнання угоди нікчемною є неправомірними.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновки податкового органу ґрунтуються на наступному.

Для перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Кривбасметалстіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» за березень 2012 року використано документи та податкову інформацію отриману від ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 13.06.2012р. №575/2240/35828705 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інвесттехінжиніринг» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Інвесттехінжиніринг» сформовано податковий кредит за період 01.02.2012 по 30.04.2012», яким, зокрема, встановлено, порушення ТОВ «Інвесттехінжиніринг» ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215,ст..216,ст..228,ст..655, ст..656, ст..658, ст..662 та ст.664 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інвесттехінжиніринг» з постачальниками та покупцями, в тому числі з ТОВ «Кривбасметалстіл».

З цих підстав, на стор.18 Акту перевірки, МДПІ робить висновок про те, що правочини по операціях між ТОВ «Кривбасметалстіл» та ТОВ «Інвесттехінжиніринг» на суму ПДВ 231 679,83грн. відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.1,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними та суперечить інтересам держави і суспільства, та в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. На стор.17 Акту, МДПІ зробила висновок, що враховуючи наявність у позивача трудових ресурсів та його спроможність самостійно виконати роботи з ремонту механічного обладнання та послуги по технічному обслуговуванню обладнання, виникає питання доцільності залучення для таких робіт сторонніх організацій, які мають основний вид діяльності - діяльність у сфері інжиніринг.

Будь-яких інших обставин, з якими б МДПІ пов'язувала порушення ТОВ «Кривбасметалстіл» вимог податкового законодавства, Акт перевірки №3318/220/33873515 від 24.10.2012р. не містить.

Таким чином, посилання податкового органу в запереченнях на позов, а так само і в апеляційній скарзі на те, що первинні документи складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та не підтверджують реальність господарських операцій, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки такі обставини не були підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань. В Акті перевірки взагалі не міститься аналізу первинних документів по господарським операціям позивача з ТОВ «Інвесттехінжиніринг». На стор.3 Акту перевірки, податковий орган зазначає, що ним для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кривбасметалстіл» з питання дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» за період з 01.03.12 по 31.03.12 використано наступні матеріали: Акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 13.06.2012р. №575/2240/35828705 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інвесттехінжиніринг» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Інвесттехінжиніринг» сформовано податковий кредит за період 01.02.2012 по 30.04.2012» та податкова декларація з ПДВ за березень 2012 року ТОВ «Кривбасметалстіл», додаток №5 до Декларації з ПДВ за березень 2012 року. Також використано інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу.

Вказане свідчить про те, що МДПІ не пов'язувала необхідність донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та необхідність зменшення розміру від'ємного значення, з ненаданням позивачем документів, які мають сили первинних, що у свою чергу породжує у платника податків право на збільшення податкового кредиту. На стор.15-21 Акту перевірки МДПІ дійсно вказує на завищення позивачем складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» у березні 2012 року та те, що первинні документи мають бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, але такі висновки ґрунтуються виключно на доводах перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів з вказаним контрагентом.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що зробивши висновок про заниження податкових зобов'язань ТОВ «Кривбасметалстіл» по взаємовідносинам з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» ДПІ фактично спірні господарські операції перевірено не було, ані шляхом проведення перевірки покупця, ані шляхом перевірки постачальника, податковою службою фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ «Інвесттехінжиніринг», за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання. Висновки про заниження податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених правочинів.

Проте, враховуючи вищенаведені норми матеріального права, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, відповідно до розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

З Акту перевірки не вбачається того, що посадові особи ДПІ, під час проведення перевірки, вимагали від позивача надати до перевірки первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин, та того, що позивач відмовився їх надати.

Таким чином, відповідачем не було дотримано вимог зазначеного Порядку, а обставини, які викладені в Акті перевірки МДПІ, не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що могло б бути підставою для збільшення грошових зобов'язань.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність, на думку ДПІ, у контрагента умов для здійснення господарської діяльності, взаємовідносини постачальника з іншими суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності та можливі інші порушення, які ними були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено позивачем з ТОВ «Інвесттехінжиніринг», суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України. Отже, зміст вищевказаних правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, відповідачем вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищеперелічені договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованих висновків, що податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, тобто не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

Разом з тим, розглядаючи заявлені вимоги про визнання незаконними дій ДПІ щодо викладених висновків в акті перевірки, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заявляючи вимоги у такий спосіб позивач фактично просить визнати протиправними доводи (позицію) податкового органу з приводу аналізу встановлених результатів перевірки. При цьому, суд не врахував, що захисту підлягають порушенні або оспорюванні права особи. Між тим, самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчинення дій) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень.

Крім цього, самі по собі дії ДПІ щодо складення Актів перевірок не можуть породжувати для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо встановлення обставин, які свідчать про порушення прав позивача та наявності підстав для захисту таких прав у спосіб, який визначено судом в оскарженому рішенні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постанова суду в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ підлягає скасуванню В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує..

Керуючись ст.195, ст.196, ст.198, ст.200, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі №2а/0470/14424/12 в частині визнання неправомірними дій Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - скасувати та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі №2а/0470/14424/12 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: О.В. Юхименко