Ухвала суду № 40241932, 30.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2014 рокусправа № 804/7187/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 р.

у справі № 804/7187/13-а

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про: скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровській області від 08.05.2013 року № 0000171503, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 33115436) було відмовлено в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 року у розмірі 6 923 171,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 р., адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 08.05.2013 року № 0000171503, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2013 року у розмірі 6 923 171,00 грн., та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 198, 201 ПК України, а також тим, що наявними у справі доказами підтверджується факт наявності господарських операцій між позивачем та ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод».

Не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 р., Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність постанови суду нормам матеріального права та неповне з»ясування обставин справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 р., ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Так, відповідач вказує, що судом не враховано тієї обставини, що станом на 12.04.2013 р. товар (запчастини до залізничних вагонів) за договором поставки від 03.01.2013 №С-38 позивачем у повному обсязі не отримано. У бухгалтерському обліку по рахунку №63.11 (розрахунки з постачальниками) рахується дебіторська заборгованість у сумі 58 425 750, 00 грн.

Зазначена обставина, на думку відповідача, свідчить про те, що товари, на підставі сум на оплату яких позивачем сформовано податковий кредит та від»ємне значення наступного податкового періоду, не використовуються у господарській діяльності підприємства.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України від 02.12.10 №2755-V(зі змінами, внесеними Законами України) визначено: «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з моменту їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200. 1. визначено: сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Виходячи з вищевикладеного, у зв'язку з відсутністю поставки товару від постачальника позивача на порушення п. 200.4. ПК України від 02.12.2010 р. №2755-V (зі змінами, внесеними Законами України),позивач, на думку податкового органу, не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів, на загальну суму 6 923 171. 00 грн., відображену у рядку 23.2 декларації за лютий 2013 р.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Під час судового розгляду представник Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області заявив клопотання про здійснення процесуальної заміни відповідача у зв'язку з тим, що до названої установи Міндоходів перейшли функції Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ДПС України. Клопотання задоволено судом.

У судовому засіданні представник відповідача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін,

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що у період з 04.04.2013 року по 17.04.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за лютий 2013 року.

За наслідками перевірки складено Акт № 2458/15-3/33115436 від 24.04.2013 року.

У вказаному акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем порушено п. 200.4 ПК України, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в рахунок майбутніх платежів, відображеніу рядку 23.2 декларації за лютий 2013 року на загальну суму 6 923 171,00 грн.

Даний висновок обґрунтований тим, що позивач у податковому періоді - січень 2013 року задекларував у складі податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 14 569 439,00 грн., з якої значна сума ПДВ 10 100 000,00 грн. була сплачена позивачем в якості попередньої оплати за товар, придбання якого передбачено договором поставки № С-38 від 03.01.2013 року, який укладено між позивачем та ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод». Станом на день проведення відповідачем перевірки товар за договором поставки отримано не у повному обсязі. У бухгалтерському обліку позивача рахується дебіторська заборгованість у розмірі 58 425 750,00 грн.

На підставі названих висновків та акту перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровській області ДПС України винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 року № 0000171503, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 33115436) було відмовлено в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 року у розмірі 6 923 171,00 грн.

Суд не погоджується з висновком відповідача, зробленим останнім у Акті № 2458/15-3/33115436 від 24.04.2013 року, з наступних підстав.

Під час розгляду справи встановлено, що між позивачем та ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод» укладено Договір поставки № С-38 від 03.01.2013 року, у відповідності до умов якого ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод» зобов'язувалось поставити позивачу товар, а останній зобов'язувався розрахуватися за нього.

У п.5.1 договору сторони встановити порядок розрахунків за товар - 100% попередня оплата.

У додаткових угодах до договору поставки, які знаходяться у матеріалах справи, сторони неодноразово змінювали найменування товару, який підлягає поставці, суму договору, умови поставки за Інкотермс та строки, протягом яких повинна бути здійснена поставка товару після отримання попередньої оплати.

Згідно останньої Додаткової угоди № 5 від 25.01.2013 року до Договору поставки № С-38 від 03.01.2013 року сторони встановили суму договору у розмірі 90 411 000,00 грн., в т.ч. і ПДВ 15 068 500,00 грн., та визначили строк поставки товару - 164 календарних дні з моменту надходження попередньої оплати за товар на рахунок ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод».

Судом встановлено, що позивач здійснив на користь ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод» попередню оплату за Договором поставки № С-38 від 03.01.2013 року на загальну суму 60 600 000,00 грн., в т.ч. і ПДВ 10 100 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які наявні у матеріалах справи, та про що зазначено у Акті перевірки № 2458/15-3/33115436 від 24.04.2013 року.

ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод» видало позивачу податкову накладну № 40 від 18.01.2013 року на суму 60 600 000,00 грн., в т.ч. і ПДВ 10 100 000,00 грн., яка відповідає вимогам статті 201 ПК України та включена до Єдиного реєстру податкових накладних.

З акту перевірки № 2458/15-3/33115436 від 24.04.2013 року (сторінки 9,10 та 11) встановлено, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 6 923 171,00 грн., що відображена у оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні, стосується саме господарської операції позивача з ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод», оскільки саме за цією операцією відповідачем встановлено відсутність на момент перевірки позивача поставки товару на суму 58 425 750,00 грн.

Судом також встановлено, що до податкового кредиту січня 2013 року позивачем включено суму ПДВ 10 100 000,00 грн. за податковою накладною № 40 від 18.01.2013 року, що вбачається з Додатку № 5 до декларації з ПДВ за січень 2013 року, який знаходиться у матеріалах справи.

Також з декларації з ПДВ позивача за січень 2013 року вбачається, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 6 923 171,00 грн., яке віднесено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У декларації з ПДВ позивача за лютий 2013 року вказана сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодах 6 923 171,00 грн.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів, передбаченим статтею 201 ПК України.

Відповідно п.201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд зазначає, що за правилами п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу), чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто ПК України пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту не лише із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений, як було передбачено підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», але й із сплатою постачальнику товару суми коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Виходячи із системного аналізу приписів п.198.6 ст.198 п.п.201.8., 201.10., 201.11. статті 201 Податкового кодексу України, у разі підтвердження реальності вчинення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю первинними, розрахунковими документами, належно оформлена податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

У матеріалах справи знаходяться копії накладних, які підтверджують факт поставки товару ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод» до позивача на загальну суму 71 420 280,00 грн., в т.ч і ПДВ 11 903 380 грн.

Також у матеріалах справи знаходяться копії договорів та видаткових накладних, які підтверджують факт подальшого продажу позивачем товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод», покупцям: ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» та ТОВ «Лемтранс».

На підставі викладеного судом встановлено рух активів між позивачем та ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод», у зв'язку з чим податковий кредит позивачем сформований у відповідності до норм Податкового кодексу України, а тому позивач має право на бюджетне відшкодування згідно п.200.4 ст. 200 ПК України.

Отже, як свідчать пояснення позивача та матеріали справи, на момент розгляду спору судом першої інстанції дебіторська заборгованість по операціям з ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод» погашена шляхом поставки товару.

Отже, факт реальності господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача підтверджуються належним чином, як і правомірність формування позивачем податкової звітності з податку на додану вартість.

Посилання відповідача на наявність дебіторської заборгованості контрагента , що мала місце під час проведення перевірки, не приймається судом, виходячи з норм п. п. 198.2, 198.3, ст.. 198 ПК України, згідно яких право на нарахування податкового кредиту виникає за першою подією, якою у данному випадку є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів .

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Посилання відповідача на те, що товари, стосовно яких мала місце дебіторська заборгованість, не були використані в господарській діяльності позивача, не приймаються судом як такі, що не підтверджені будь якими доказами.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 р. - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р.- без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судового рішення суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а у разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до ст.. 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко