Ухвала суду № 40241855, 17.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2014 рокусправа № 2а-0870/11523/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Іванова С.М. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

за участі представників позивача - Тягушева Дениса Олександровича,

Стрілець Олени Іванівни

представника відповідача - Гревцевої Олени Олександрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р.

у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся 08 грудня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання дій протиправними. Просив визнати протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів за платіжними дорученнями № 14457 від 26.08.2011р., № 14530 від 29.08.2011р., 15763 від 16.09.2011р., № 16211 від 21.09.2011р., №16322 від 22.09.2011р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 р. даний позов задоволений. Визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" у платіжним дорученнях.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що суд під час розгляду справ № 2а-0870/8337/11 та № 2а-0870/8975/11 встановив обставини неправомірної зміни відповідачем призначень платежів та неправомірного розподілу ним сум, які надходили від позивача в рахунок сплати його поточних зобов'язань. Судовими рішеннями, які набрали законної сили, фактично встановлені ті обставини, що позивач своєчасно та в повному обсязі сплатив свої податкові зобов'язання за лютий 2011 року за відповідною податковою декларацією. На підставі вищевикладеного, відповідач неправомірно здійснив розподіл коштів та фактично змінив призначення платежів в платіжних дорученнях позивача, зазначених в Акті.

Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача (податкового органу) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що податковим органом були здійснені законні дії, які були спрямовані на погашення податкового боргу платника податків, що виник в результаті узгодження сум податкових зобов'язань внаслідок прийняття Верховним судом України відповідного судового рішення, шляхом проведення операцій в особових рахунків платників податків в хронологічному порядку через зарахування самостійно сплаченої платником суми податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу, попередньо погашенню поточних податкових зобов'язань.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ВАТ «Запоріжжяобленерго» пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковій декларації від 21.03.2011 року за лютий 2011 року у сумі 9 190 423, 00 грн., з затримкою більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання. В податковій декларації з податку на додану вартість від 21.03.20111 року за лютий 2011 року позивач по рядку 27 декларації, задекларував суму 8190 423,00 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду. Вважає, що позивач у повному обсязі та у встановлені законом строки виконав свої зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за лютий 2011 року (по строку сплати до 30.03.2011 року). У останнього взагалі не виникли податкові зобов'язання з ПДВ в зв'язку із поданням до податкового органу зазначених в акті перевірки «Уточнюючих розрахунків» від 29.08.2011 року, так як за результатами виправлення самостійно виявлених помилок в наявності було зменшення сум, які підлягали сплаті до бюджету (показники рядків 9,18 та25). Внаслідок цього відповідач дійшов хибного висновку про несвоєчасність сплати позивачем самостійно визначених податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2011 року, не звертаючи при цьому уваги на фактичні обставини, які є беззаперечним підтвердженням того, що позивачем у повному обсязі та у встановлені строки були виконані свої зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за відповідний податковий період.

В судовому засіданні представник відповідача (податкового органу) апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі (викладено вище). Просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представники позивача (кожен окремо) проти апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Суду надані пояснення, аналогічні видаленим в запереченнях, проти апеляційної скарги (викладено вище). Просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.10.2011 року на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, 79 Податкового кодексу України співробітником СДПІ проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ВАТ «Запоріжжяобленерго» за період з 30.03.2011 по 22.09.2011. За результатами перевірки складено Акт від 19.10.2011 № 225/08-05/00130926, в якому встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2011 року № 9001433238 від 21.03.2011р. в сумі 8 190 423грн. із затримкою більше ніж 30 календарних днів. В податковій декларації від 21.03.2011р з податку на додану вартість за лютий 2011 року позивач задекларував суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 8 190 423,00грн. (рядок 27). Зазначена сума була перерахована позивачем до бюджету наступними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи:

- платіжне доручення № 4205 від 22.03.2011р. на суму 1 300 000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 року»

- платіжне доручення № 4296 від 23.03.2011р. на суму 1 100 000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 року»,

- платіжне доручення № 14306 від 23.03.2011р. на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 року»,

- платіжне доручення № 4327 від 24.03.2011р. на суму 1 150 000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 року»,

- платіжне доручення № 4375 від 25.03.2011р. на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 року»,

- платіжне доручення № 4409 від 28.03.2011р. на суму 1 980 000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 року»,

- платіжне доручення № 4432 від 29.03.2011р. на суму 660 423,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 року».

Із змісту Акту вбачається, що сплату поточних податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2011 року (податкова декларація від 21.03.2011 року) позивач здійснював не вищезазначеними платіжними дорученнями, а наступним чином:

- платіжним дорученням № 14457 від 26.08.2011р. на суму 598 644,23 грн. з призначенням платежу «ПДВ за липень 2011р.»,

- платіжним дорученням № 14530 від 29.08.2011р. на суму 630 000,00грн. з призначенням платежу «ПДВ за липень 2011р.»,

- уточнюючий розрахунок № 9007245118 від 29.08.2011 року на суму 39,00 грн.,

- уточнюючий розрахунок № 9007245122 від 29.08.2011 року на суму 40,00 грн.,

- уточнюючий розрахунок № 9007245120 від 29.08.2011 року на суму 39,00 грн.,

- уточнюючий розрахунок № 9007245124 від 29.08.2011 року на суму 41,00 грн.,

- уточнюючий розрахунок № 9007245121 від 29.08.2011 року на суму 39,00 грн.,

- платіжним дорученням 15763 від 16.09.2011р. на суму 1 000 000,00грн. з призначенням платежу «аванс податок на додану вартість за серпень 2011р.»,

- платіжним дорученням № 16211 від 21.09.2011р. на суму 3 000 000,00грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за серпень 2011р.»,

- платіжним дорученням №16322 від 22.09.2011р. на суму 3 350 000,00грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за серпень 2011р.».

29.08.2011 року позивачем були надані відповідачу п'ять «Уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» на загальну суму 198,00 грн., якими виправлялись помилки в податкових деклараціях з ПДВ, які подавались позивачем за різні податкові періоди (місяці) 2009 року. У зв'язку з виправленням «Уточнюючими розрахунками» самостійно виявлених помилок в деклараціях за вказані податкові періоди, у позивача взагалі не виникли податкові зобов'язання перед бюджетом, оскільки за результатами виправлення самостійно виявлених помилок в наявності було зменшення сум, які підлягали сплаті до бюджету.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні даної справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, Податкового кодексу України, ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

В порядку ст. 87 (п. 87.9) ПКУ, у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків. У такому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового богу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового богу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Податковий борг (в порядку пп. 14.1.175 ст. 14 ПКУ) - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності з ст. 57 (п.57.1) ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу пп. 5.3.1 ст. 5 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.

Згідно матеріалів справи 16.10.2009 у обліковій картці платника податків податковим органом відображено борг (який виник станом на 12.09.2009) у сумі 37 809 687,50 грн. згідно постанови Верховного Суду України від 01.09.2009 у справі 21-496во09. Також, суд зазначив, що до вступу в дію Податкового кодексу України, тобто до 01.01.2011, податковий орган не мав права здійснювати розподіл коштів та змінювати призначення платежів визначених самим платником у платіжних документах. Починаючи з 01.01.2011 (зі вступом в дію Податкового кодексу України) таке право податковий орган отримав.

Таким чином, не заперечуючи проти наявності у податкового органу згідно положень Податкового кодексу України права здійснювати розподіл коштів, що надійшли від платника податків в рахунок сплати його поточних платежів, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що такий розподіл буде правомірним, якщо буде доведено наявність у платника податкового боргу в погашення якого були спрямовані такі кошти.

Матеріалами справи підтверджена відсутність у ВАТ «Запоріжжяобленерго» податкового боргу зі сплати самостійно визначених податкових зобов'язань з ПДВ.

Отже, проведений розподіл коштів та зміна призначень платежу за спірними платіжними дорученнями є незаконним.

Податковий орган фактично змінив призначення платежів, які були самостійно визначені Позивачем у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань за різні податкові періоди (місяці) 2009 року.

Це призвело до хибного висновку податкового органу про несвоєчасність сплати позивачем самостійно визначених платником податку податкових зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року у справі № 2а-0870/8337/11 були визнані протиправними дії СДПІ по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях, якими позивач сплатив податкові зобов'язання частково за січень та лютий 2011 року, а також ПДВ, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень та штрафні санкції у зв'язку з проведенням останніх; постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року у справі № 2а-0870/8975/11 були визнані протиправними дії СДПІ по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях, якими позивач сплатив податкові зобов'язання частково за лютий 2011 року та за березень 2011 року. На час розгляду справи податкового боргу за минулі періоди, який виник на підставі постанови Верховного Суду України від 01.09.2009, у позивача не існує (був списаний), поточні податкові зобов'язання з ПДВ позивач сплачує належним чином та в строки визначені Податковим кодексом України, що підтверджується платіжними дорученнями та проти чого не заперечує відповідач .

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач в повному обсязі та у встановлені податковим законодавством строки виконав свої зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за лютий 2011 року, а розподіл коштів та зміна призначень платежу здійснений відповідачем є незаконним.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання дій протиправними - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: Л.П. Туркіна