Рішення № 40241664, 21.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/11353/14 21.08.14Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В.,

при секретарі судового засідання Шевченко-Корженецькій К.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/11353/14

за позовом Харківського заводу "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків,

до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

про стягнення 34 796,97 грн.,

без участі представників сторін у зв'язку з їх неявкою.

Харківський завод "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ХЗ "Продтовари") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України") 32 369,27 грн. попередньої оплати за товар, що не був поставлений, та 2 427,70 грн. 3 % річних, а всього 34 796,97 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2014 порушено провадження у справі.

Відповідачем 03.07.2014 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що оскільки попередню оплату поставки газу здійснено, а газ не поставлено, то відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару від постачальника, який одержав суму попередньої оплати; застосування позивачем частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача сум індексу інфляції та 3% річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

10.07.2014 ХЗ "Продтовари" подано пояснення, в яких наведено, що твердження відповідача щодо правової природи коштів, які стягуються з постачальника як сума попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу (не вважаються грошовим зобов'язанням), є хибними з огляду на те, що ДК "Газ України" не поставила ХЗ "Продтовари" товар, за який позивачем сплачені грошові кошти, а тому у нього виник обов'язок передати оплачений товар або повернути суму попередньої оплати. Враховуючи той факт, що відповідач не передав оплачений товар, то саме в частині повернення суми попередньої оплати він став боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, та має сплатити передбачені цією статтею штрафні санкції.

11.08.2014 позивач подав суду клопотання про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з явкою представника позивача - Матвеєвої Юлії Володимирівни (довіреність від 01.03.2014 № 110) у судове засідання 11.08.2014 на загальну суму 1 520,72 грн.

У судове засідання 11.08.2014 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

З метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 21.08.2014 без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ДК "Газ України" як постачальник на підставі договорів від 14.05.2010 № 10/10-240 ПР-01 (далі - Договір), від 14.12.2010 № 11/11-11 ПР-01 (далі - Договір № 1) та від 30.08.2011 № 11/Б-6 ПР-01 (далі - Договір № 2), здійснювала поставки природного газу ХЗ "Продтовари", як покупцю.

Відповідно до пункту 11.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє в частині поставки газу до 30.09.2010 включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Сторонами були належним чином виконані зобов'язання за Договором, а тому наприкінці 2010 року ДК "Газ України" та ХЗ "Продтовари" було укладено Договір № 1, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в пункті 1.2 Договору № 1 (пункт 1.1 Договору №1);

- постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 287 000 куб. м. (пункт 1.2 Договору №1);

- оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;

оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 5 (п'ятого) числа та до 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 4.1 Договору);

- кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за Договором №1 (пункт 4.4 Договору №1);

- Договір № 1 набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 10.1 Договору).

У зв'язку із нововведеннями до чинного законодавства України 30.08.2011 сторонами було укладено Договір № 2, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в пункті 1.2 Договору № 2. Газ, що постачається за Договором № 2, використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом Договору № 2 (пункт 1.1 Договору № 2);

- постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011 по 30.09.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 38 968 куб. м., в тому числі за місяці: серпень - 13 968 куб. м.; вересень - 25 000 куб. м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов (t-20 град. За Цельсієм Р = 760 мм. рт.ст.) (пункт 1.2 Договору № 2);

- оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

за серпень 2011 року - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладення Договору № 2;

за вересень 2011 року: оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладення Договору № 2; оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 5 (п'ятого) числа та до 15 (п'ятнадцятого) поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 4.1 Договору № 2);

- кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за Договором № 2 (пункт 4.4 Договору № 2);

- строк поставки газу з 06.08.2011 по 30.09.2011 включно (пункт 5.1 Договору № 2);

- покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 Договору № 2);

- Договір № 2 набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склалися між сторонами з 06.08.2011 і діє у частині поставки газу по 30.09.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 10.1 Договору № 2).

19.10.2011 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 2, якою внесено, зокрема, такі зміни до Договору № 2:

пункт 5.1 Договору № 2 «строк поставки газу: з 06.08.2011 по 31.10.2011 (включно)»;

пункт 10.1 Договору № 2 «Договір № 2 набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 06.08.2011 і діє в частині передачі газу по 31.10.2011 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення».

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони добросовісно виконували умови договорів до кінця жовтня 2011 року, коли ДК "Газ України" повідомила ХЗ "Продтовари" про неможливість подальшого виконання своїх договірних обов'язків починаючи з листопада 2011 року, та необхідність розірвання Договорів №1 та №2. Сторонами було підписано додаткову угоду про розірвання Договору №1. На підставі пункту 10.1 Договору №2 чинність останнього закінчилася 30.09.2011 включно.

Сторонами було підписано та скріплено печатками юридичних осіб акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2011 на суму 34 749,47 грн. та на суму 32 369,27 грн.

Судом встановлено, що на момент припинення правовідносин сторін (Договір № 2 був чинний до 31.10.2011) ДК "Газ України" зобов'язана була поставити позивачу природний газ на суму 67 118,74 грн. або повернути надлишково сплачені як передплата кошти.

17.11.2011 позивачем подано відповідачу листи № 128, № 129 з вимогою повернення надлишково сплачених коштів за Договором № 2 у сумі 32 369,27 грн. та у сумі 34 749,47 грн. Вказані листи було отримано головним бухгалтером ДК "Газ України" Т. Шульгіною 18.11.2011.

Листом від 14.12.2011 № 113 ХЗ "Продтовари" знову звернувся до ДК "Газ України" з проханням про перерахунок на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів у сумі 67 118,74 грн. як надлишково сплачених у строк до 15.01.2012. Вказаний лист було вручено головному юристконсультанту юридичного відділу ДК "Газ України" - 14.12.2011 за вх. № 492.

22.03.2012 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензійний лист від 22.03.2012 № 56, в якому зазначено, що 01.02.2012 ДК "Газ України" було перераховано на поточний рахунок ХЗ "Продтовари" 34 749,47 грн., у зв'язку з чим позивач просить відповідача повернути ХЗ "Продтовари" в строк до 15.04.2012 грошові кошти у сумі 32 369,27 грн.

18.07.2012 ХЗ "Продтовари" на адресу ДК "Газ України" надіслано претензію від 17.07.2012 № 146 з вимогою про повернення в строк до 23.08.2012 грошових коштів у сумі 32 369,27 грн., надлишково сплачених позивачем за Договором № 2.

Разом з тим, 18.07.2012 ХЗ "Продтовари" на адресу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») надіслано претензію від 17.07.2012 № 147 з вимогою про повернення в строк до 23.08.2012 грошових коштів у сумі 32 369,27 грн., сплачених позивачем за Договором № 2.

У свою чергу, відповідач листом від 01.08.2012 № 31/10-4575 надав відповідь на претензію позивача № 146, в якій ДК "Газ України" посилається на таке: «відповідно до статті 6 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні з претензією в ній необхідно зазначити посилання на відповідні нормативні акти, обставини, на підставі яких пред'явлено претензію, докази, які підтверджують цю обставину. Зазначених вимог в даній претензії не дотримано. Враховуючи викладене, ДК "Газ України" не визнає претензію Харківського заводу "Продтовари" від 17.07.12 № 146».

Разом з тим, НАК «Нафтогаз України» листом від 26.07.2012 № 14/2-269 надала відповідь на претензію позивача № 147, в якій зазначило, що відповідно до частини другої статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»державна реєстрація припинення юридичної особи позбавляє останнього статусу юридичної особи та є підставою для виключення з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Останній введеться на основі нормативних, установчих (для включення до Державного реєстру) та ліквідаційних (для виключення з Державного реєстру) документів, а щодо суб'єктів підприємницької діяльності - на основі копії реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію в органах державної реєстрації за місцезнаходженням суб'єкта відповідно до положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118.

Станом на 26.07.2012 державна реєстрація припинення юридичної особи ДК «Газ України» не проведена, статусу юридичної особи вказаний суб'єкт господарювання не позбавлений, а тому НАК «Нафтогаз України» відхилило претензію ХЗ "Продтовари" № 147.

15.08.2012 позивачем на адресу ДК «Газ України» надіслано претензію від 15.08.2012 № 161 з вимогою про повернення позивачу грошових коштів у сумі 32 369,27 грн. в строк до 21.09.2012.

На вказану претензію відповідачем листом від 03.10.2012 № 31/10-5830 було надано відповідь, в якій вказано, що відповідно до пункту 4 статті 7 ГПК України при розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Позивачем не було запропоновано провести з ДК «Газ України» звірку розрахунків на момент пред'явлення претензії, а тому відповідач не визнає претензію позивача № 161.

Згідно з частиною другою 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав, передплату у сумі 32 369,27 грн. позивачу так і не повернув, а тому вимоги позивача про стягнення з ДК «Газ України» зазначеної суми підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Позивач просить суд стягнути з відповідача також 3 % річних у сумі 2 427,70 грн., з огляду на що господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд дійшов висновку про те, що стягнення 3 % річних у сумі 2 427,70 грн. є неправомірним, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за Договором № 2, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таким чином, нарахування 3% річних на суму попередньої оплати Договором № 2 не передбачено, а тому підстав для стягнення 3 % річних у сумі 2 427,70 грн. у суду немає.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2014 №910/10416/13.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з явкою представника ХЗ "Продтовари" у судове засідання 11.08.2014, які складаються з: вартості проїзних документів АСК «Експрес» на загальну суму 533,52 грн.; вартості проживання представника позивача в місті Києві - 500 грн. та витрат на харчування та фінансування власних потреб фізичної особи (добові витрати), визначених відповідно до розрахунку, передбаченого підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України у сумі 487,20 грн.

Відповідно до частини першої статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Враховуючи приписи статті 49 ГПК України, згідно з якою судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також зважаючи на те, що представник Заводу в судове засідання 21.08.2014 не з'явився, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені представником ХЗ «Продтовари» витрати на оплату проїзду для прибуття в судове засідання 11.08.2014, що підтверджуються документами АСК «Експрес», а саме ЄЕ № 679453 на суму 241,34 грн. та ЄЕ № 679451 на суму 292,18 грн.; у стягненні ж решти витрат, пов'язаних з явкою представника позивача у судове засідання 11.08.2014, слід відмовити.

У розподілі ж судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог судом також взято до уваги викладене у статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Харківського заводу «Продтовари» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61017, м. Харків, вул. Кокчетавська, 8; ідентифікаційний код 00380008): 32 369 (тридцять дві тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 27 коп. попередньої оплати за непоставлений товар; 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 52 коп. витрат, пов'язаних з явкою представника позивача у судове засідання, та 1 699 (одну тисячу шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 53 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.08.2014.

Суддя О. Марченко