Постанова № 40241248, 21.08.2014, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/2248/13-а

21 серпня 2014 року смт. Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Гутича П.Ф.

з участю секретаря Остапишин І.Р.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представників третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Богородчани справу за позовом ОСОБА_1 до Марківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання нечинним та скасування рішення сільської ради,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до Марківської сільської ради про визнання нечинним та скасування рішення Марківської сільської ради від 26 січня 1996 року, яким у ОСОБА_5 вилучено земельну ділянку площею 0,15 га в урочищі «Королівське», а у ОСОБА_1 - вилучено земельну ділянку розміром 0,10 га в цьому ж урочищі та 0,07 га - в урочищі «Трійця». Цим же рішенням ОСОБА_5 виділено в користування земельні ділянки, якими користувалася ОСОБА_1, а останній - земельна ділянка, якою користувався ОСОБА_5 Вважає таке рішення незаконним, так як із заявою про вилучення земельних ділянок та про обмін земельними ділянками з ОСОБА_5 до сільської ради не зверталася.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила, що зазначені земельні ділянки були виділені їй в користування у 80-х роках минулого століття. По її усній згоді з 1999 року спірні земельні ділянки обробляла ОСОБА_6 В даний час вирішила повернути собі земельну ділянку, так як на земельній ділянці в урочищі «Трійця» хоче побудувати житловий будинок для сина. Однак ОСОБА_6 повідомила їй, що ділянки віддані ОСОБА_5 Останній добровільно повернути земельні ділянки не бажає, на її звернення архівний відділ Богородчанської РДА 24 жовтня 2013 року видав рішення Марківської сільської ради від 26 січня 1996 року, з якого дізналася про обмін земельними ділянками між нею та ОСОБА_5 Вважає таке рішення незаконним, так як із заявою про обмін чи вилучення земельних ділянок в сільську раду не зверталася.

Представник Марківської сільської ради в судове засідання повторно не з'явився, направивши в суд заяву про розгляд справи за його відсутності. В судовому засіданні 16 січня 2014 року позов не визнав та пояснив, що обмін земельними ділянками між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проводився сільською радою по їх згоді. Чому в архіві відсутні заяви землекористувачів йому не відомо, так як в той час на посаді сільського голови не працював.

Представники третьої особи - ОСОБА_5, який залучений до участі в справі, позов не визнали. Пояснили, що обмін земельними ділянками відбувся по згоді ОСОБА_1 та ОСОБА_5 За обмін земельних ділянок ОСОБА_1 одержала 1000000 крб. та 5 мішків цукру. 18 років тому ОСОБА_7 обміняв земельну ділянку площею 0,10 га, що в урочищі «Королівське», з ОСОБА_8 і з цього часу нею не користувався.

Крім того, ОСОБА_1 не представила жодних доказів, що посвідчують право користування спірними земельними ділянками. Тому не може ставити питання про порушення її права на землю.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Встановлено, що рішенням Марківської сільської ради від 26 січня 1996 року у ОСОБА_5 вилучено присадибну земельну ділянку в розмірі 0,15 га в урочищі «Королівське» та виділено її в користування ОСОБА_1 Земельні ділянки площами 0,10 га в урочищі «Королівське» та 0,07 га в урочищі «Трійця» вилучено у ОСОБА_1 та виділено їх у користування ОСОБА_5

Згідно з повідомленням архівного відділу Богородчанської РДА від 24 жовтня 2013 року №779/04-01, заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до Марківської сільської ради про обмін земельними ділянками на зберігання не надходили.

(а.с.4-8)

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечила твердження позивач про те, що та передавала їй земельну ділянку площею 0,07 га в урочищі «Трійця» для обробітку. Вона ніколи цієї ділянки не обробляла. Знає, що ОСОБА_1 обмінялася цією ділянкою з ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_9 показав, що в 1994 році працював на посаді сільського голови с.Маркова. Не пам'ятає, як проходив обмін земельними ділянками між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, хоча ствердив, що без їх заяв сесія сільської ради не могла прийняти рішення про обмін.

Сідок ОСОБА_8 показала, що протягом 18 років обробляє земельну ділянку площею 0,10 га в урочищі «Королівське». Раніше вона належала ОСОБА_7, з яким вона провела обмін земельними ділянками. За цей час ОСОБА_1 не пред'являла будь-яких претензій щодо користування земельною ділянкою. Про те, що раніше ця земельна ділянка виділялася в користування ОСОБА_1, вона не знала.

Свідок ОСОБА_10 показав, що 20 років тому ОСОБА_1 одержала від ОСОБА_4 1000000 крб. та 5 мішків цукру за обмін земельними ділянками.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної вдали, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктами владних повноважень, особа повинна довести, яким чином відбулося порушення її прав.

Згідно з приписом ст.125 ЗК України (2001 р.), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 ЗК, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ст.22 ЗК (1990 року) передбачалося, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст.23 цього Кодексу, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються місцевими радами.

Згідно з ч.5 ст.20 ЗК України РСР (1970 р.) право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурованих книгах с/г підприємств та погосподарських книгах сільських Рад.

Позивачка стверджує, що спірні земельні ділянки їй виділені в користування у 80-х роках.

При цьому представила архівні витяги з протоколу №2 зборів уповноважених колгоспників колгоспу « 17 вересня» від 08 червня 1984 року. Згідно з даним рішенням, ОСОБА_1 виділено присадибну ділянку площею 0,10 га. Місцезнаходження даної земельної ділянки не зазначено.

Згідно з записом в погосподарських книгах Марківської сільської ради, станом на 01 червня 1984 року за ОСОБА_1 рахувалася земельна ділянка розміром 0,15 га. Такий розмір земельної ділянки зазначений також у 1985 році та станом на 01 січня1986 року.

З 01 червня 1986 року розмір земельної ділянки зменшився до 0,07 га, а з 01 червня 1988 року по 1994 рік - 0,08 га.

Отже до вступу в дію ЗК (1990 року) станом на 15 березня 1991 року в погосподарських книгах сільської ради за ОСОБА_1 рахувалася земельна ділянка площею 0,08 га.

Позивачкою не представлено документів, які б посвідчували її право користування земельними ділянками, виділеними після 15 березня 1991 року.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що позивачкою не представлено жодних документів, які б свідчили про її право на користування земельними ділянками площею 0,10 га в урочищі «Королівське» та 0,07 га в урочищі «Трійця».

На переконання суду, підставами для визнання акта недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідно акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішенням Марківської сільської ради від 26 січня 1996 року не порушено право на землю ОСОБА_1, а тому і немає підстав для його скасування.

На підставі ст.20 ЗК Української РСР, ст.ст. 22,23 ЗК (1990 р.), ст.ст. 125,126 ЗК (2001 р.), керуючись ст.159, 163 КАС України,

п о с т а н о в и в:

В позові ОСОБА_1 до Марківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання нечинним та скасування рішення сільської ради від 26 січня 1996 року відмовити.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Головуючий