Постанова № 40241224, 13.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/5411/2012

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про стягнення сплаченої суми допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В :

10.09.2012 року Ізмаїльський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство», в якому просив суд стягнути з відповідача суму допомоги по безробіттю в розмірі 26 576,50 грн., яка була виплачена ЦЗ звільненому на той час працівнику товариства ОСОБА_1

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що під час перебування на обліку безробітних в Ізмаїльському МРЦЗ, т.б. з 16.06.2011р. по 22.05.2012р. ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю у загальному розмірі 26576,50 грн. Однак, в подальшому, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.05.2012р. ОСОБА_1 було поновлено на роботі, про що ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» прийнято відповідний наказ №110 від 16.05.2012р. Таким чином, позивач, посилаючись на вимоги ч. 4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», вважає, що з роботодавця - ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» підлягає утриманню сума допомоги по безробіттю, яка була виплачена ОСОБА_1 за період перебування його на обліку в якості безробітного.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року адміністративний позов Ізмаїльський МРЦЗ задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (місцезнаходження: 68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул. Краснофлотська 28, код ЄДРПОУ 01125821) на користь Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості (на р\р 37170300900014, банк: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач: Ізмаїльський МРЦЗ, код ЄДРПОУ 20997047) суму допомоги по безробіттю, яка була виплачена ОСОБА_1 в розмірі 26576,50 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представником ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» 30.10.2012 року подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року і прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Наказом відповідача №30 від 30.05.2011р. ОСОБА_1 був звільнений з роботи в зв'язку із «скороченням штату», т.б. на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

16.06.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського МРЦЗ із заявою про працевлаштування.

Наказом директора Ізмаїльського МРЦЗ від 16.06.2011р. ОСОБА_1 був наданий «статус безробітного» та призначена допомога по безробіттю у розмірі, передбаченому ч.ч.1,3,4 ст.22 та ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно розрахунку виплаченої допомоги по безробіттю від 23.05.2012 року, під час перебування на обліку безробітних в Ізмаїльському МРЦЗ ОСОБА_1 за період з 01.07.2011р. по 15.05.2012р. отримав допомогу по безробіттю у загальному розмірі 26 576,50 грн.

Разом з тим, в подальшому, на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.05.2012р. (по справі №2-3788/11), залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.09.2012 року, ОСОБА_1 з 16.05.2012р. був поновлений на роботі, про що головою правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» видано відповідний наказ №110 від 16.05.2012р.

27.06.2012р. за вих. №616/07/08 Ізмаїльським МРЦЗ на адресу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» була направлена претензія з вимогою повернення суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 26576,50 грн., яка була отримана відповідачем 04.07.2012р.

Однак, відповідач в добровільному порядку вказані вище кошти не повернув, в зв'язку із чим, позивач звернувся до суду із даним позовом про її стягнення в судовому порядку.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про задоволення позову, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості та законності позовних вимог.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, не може на цей час погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач - Ізмаїльський міськрайонний центр зайнятості, згідно з п.2 ст.12 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III, є робочим органом виконавчої дирекції Фонду, у зв'язку з чим, він виступає органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як слідує зі ст.2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові і здатні приступити до підходящої роботи.

Пунктом 1.3 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» (затв. Наказом Міністерства праці та соціальної політики №307 від 20.11.2000р.) передбачено, що допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.

Проте, як видно з приписів п.п.5.5.1 п.5.5. вищезазначеного Порядку №307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Так, судовою колегією з матеріалів справи достовірно встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» згідно із наказом №30 від 30.05.2011р. «за скороченням штату» (т.б. за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України).

Як видно з матеріалів справи, під час перебування ОСОБА_1 на обліку в центрі зайнятості, т.б. за період з 01.07.2011р. по 15.05.2012р., останній отримав допомогу по безробіттю у загальному розмірі 26576,50 грн.

Дійсно, як вбачається зі змісту ч.4 ст.35 Закону України №1533-III, з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як встановлено по справі, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.05.2012р. (по справі № 2-3788/11), ОСОБА_1 було поновлено на роботі з 16.05.2012р, про що було видано відповідний наказ №110 від 16.05.2012р. При чому, зазначене рішення суду 1-ї інстанції було залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.09.2012 року.

Таким чином, на момент звернення Центра зайнятості до відповідача із претензією від 27.06.2012р. про повернення суми виплаченої допомоги по безробіттю та на момент його звернення до суду із даним позовом, вимоги позивача, з огляду на ч.4 ст.35 Закону України №1533-III, дійсно були правомірними.

Однак, разом з тим, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та письмових пояснень відповідача, 20.02.2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було задоволено касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» і відповідно, скасовано рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.05.2012р. (по справі №2-3788/11) та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 27.09.2012 року, які фактично були єдиною підставою для задоволення вимог Центра зайнятості.

Також, як видно з цієї ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.02.2013р., у зв'язку із скасуванням рішень судів 1-ї та 2-ї інстанцій, справу №2-3788/11 було направлено на новий розгляд до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, який, в свою чергу, при новому розгляді цієї справи, своєю постановою від 02.10.2013 року повністю відмовив ОСОБА_1 в позові про поновлення його на роботі. При чому, дана постанова суду 1-ї інстанції від 02.10.2013р. була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20.11.2013 року.

Відповідно до положень ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

А відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, згідно зі змісту ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. А обставини, які були встановлені постановою, що набрало законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, у зв'язку із вказаними вище обставинами, судова колегія приходить до висновку про те, що на даний час у Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості відсутні будь-які законні підстави для звернення з вимогами щодо повернення суми виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, а тому, відповідно, у задоволенні даного позову необхідно відмовити.

Також, в зв'язку із цим, ще слід зазначити, що відповідно до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, які склалися на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, судова колегія, діючи в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову суду 1-ї інстанції та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко