Рішення № 40240620, 20.08.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 серпня 2014 р. Справа № 903/703/14за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства теплових мереж "Ковельтепло", м. Ковель

до колективного підприємства "Ковельбуд", м. Ковель

про стягнення 198 580,54 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Хомич .В.

за участю представників:

від позивача: Ткачук А.А. (дов. № 2540 від 27.06.2014р.),

від відповідача: Александрук А.Ф. (дов. б/н від 20.08.2014р.)

В судовому засіданні взяла участь прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури м. Луцька Коваль І.А. (посвідчення №025961 від 05.05.2014р.)

Суть спору: прокурор в інтересах позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідача 198 580,54 грн., з них: 174 128,59 грн. заборгованості за передану на підставі договору № 496 від 02.03.2009р. протягом січня 2013 - червня 2014р. теплову енергію, 3937,82 грн. пені за період з 16.01.2014р. по 10.07.2014р., 3881,33 грн. процентів річних за період з 16.02.2013р. по 30.06.2013р., 16632,80 грн. збитків, завданих інфляцією, за період лютий 2013р. - травень 2014р.

В судовому засіданні прокурор, представник позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач у відзиві № 262 від 12.08.2014р., представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 174 128,59 грн. визнали, в решті позовних вимог просили відмовити. У зв'язку із скрутним матеріальним становищем підприємства, наявністю великої дебіторської заборгованості просили розстрочити виконання рішення протягом 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Прокурор, представник позивача проти розстрочки виконання рішення заперечували, посилаючись на відсутність винятковості обставин, наведених відповідачем на обґрунтування розстрочки виконання рішення; зазначають, що у позивача наявна значна заборгованість перед третіми особами і розстрочка виконання рішення негативно вплине на виконання позивачем своїх зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

02.03.2009р. між підприємством теплових мереж "Ковельтепло" як теплопостачальною організацією і колективним підприємством "Ковельбуд" як споживачем було укладено договір № 496 на відпуск теплової енергії, відповідно до п.1. якого теплопостачальна організація зобов'язується відпускати споживачу теплову енергію для об'єкту, а споживач зобов'язується оплачувати вартість теплової енергії в строк та на умовах, визначених в даному договорі.

Відповідно до п. 11 договору теплова енергія відпускається для приміщень, розташованих за адресою: гуртожиток по вул. Театральна, 6, гуртожиток по вул. О.Пчілки, 21, гуртожиток по вул. Незалежності, 117.

Згідно з підпунктом «В» п. 10 договору № 496 від 02.03.2009р. споживач зобов'язаний проводити щомісячно оплату за послуги не пізніше 15 числа, наступного за розрахунковим, місяця на основі виставлених рахунків в поточному місяці до 25 числа.

Відповідно до п. 12 договору всі розрахунки проводяться згідно рахунків, оплата яких проводиться до 15 числа наступного місяця.

На виконання умов договору на відпуск теплової енергії № 496 від 02.03.2009р. позивач за період січень 2013 - червень 2014р. передав відповідачу теплової енергії на суму 175 128,59 грн., що підтверджується виставленими відповідачу рахунками №0496-01 від 25.01.2013р. на суму 17 254,06 грн., №0496-02 від 22.02.2013р. на суму 16 760,14 грн., №0496-03 від 26.03.2013р. на суму 16 908,32 грн., №0496-04 від 24.04.2013р. на суму 9 388,09 грн., №0496-05 від 24.05.2013р. на суму 1209,30 грн., №0496-06 від 25.06.2013р. на суму 1637,36 грн., №0496-07 від 25.07.2013р. на суму 2114,82 грн., №0496-08 від 23.08.2013р. на суму 2114,82 грн., №0496-09 від 25.09.2013р. на суму 2773,38 грн., №0496-10 від 31.10.2013р. на суму 11 331,88 грн., №0496-11 від 25.11.2013р. на суму 15 557,21 грн., №0496-12 від 24.12.2013р. на суму 16 875,39 грн., №0496-01 від 27.01.2014р. на суму 16 727,22 грн., №0496-02 від 24.02.2014р. на суму 16 463,79 грн., №0496-03 від 24.03.2014р. на суму 16529,65 грн., №0496-04 від 23.04.2014р. на суму 8 257,83 грн., №0496-05 від 26.05.2014р. на суму 1719,68 грн., №0496-06 від 25.06.2014р. на суму 1505,65 грн.

Відповідач оплату за надані послуги по теплопостачанню провів частково - на суму 1000 грн.

Враховуючи наведене, заборгованість відповідача на момент розгляду справи складає 174 128,59 грн.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 174 128,59 грн. заборгованості за надані йому послуги по теплопостачанню обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 14 договору № 496 від 02.03.2009р. в редакції, викладеній у додатковій угоді до договору від 20.12.2010р. передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за послуги з теплопостачання споживачу нараховується пеня у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. із змінами та доповненнями.

Згідно з розрахунком пені, доданим до позовної заяви, позивачем нараховано 3937,82 грн. пені за період з 16.01.2014р. по 10.07.2014р.

Таким чином, враховуючи допущене відповідачем прострочення платежу, відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є правові підстави для стягнення з відповідача пені в розмірі 3 937,82 грн.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи відповідача, викладені у відзиві № 262 від 12.08.2014р., та пояснення представника відповідача в судовому засіданні щодо неможливості стягнення з нього процентів річних та збитків, завданих інфляцією, у зв'язку з тим, що їх стягнення не передбачено договором, укладеним між сторонами, не беруться судом до уваги виходячи із наступного.

Відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України в №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, проценти річних та збитки, завдані інфляцією, не є штрафними санкціями і підлягають до стягнення в незалежності від того, чи передбачено їх стягнення договором, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведене, з відповідача за порушення строку оплати, встановленого п. 12 договору № 496 від 02.03.2009р., відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України слід стягнути 3881,33 грн. процентів річних, 16632,80 грн. збитків, завданих інфляцією (розрахунки - а.с. 30-31).

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, то воно не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.7.2. постанови №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, вирішуючи питання про застосування розстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

З наведеного випливає, що надання розстрочки виконання судового рішення пов'язується із об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені боржником підстави для розстрочки виконання судового рішення, зокрема, збиткова діяльність підприємства, відсутність грошових коштів не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочки виконання судового рішення.

Дані обставини настали внаслідок власної господарської діяльності боржника, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.

Разом з цим, судом враховується і те, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 496 від 02.03.2009р. порушує і матеріальні інтереси позивача у справі, оскільки підприємство не матиме можливості належним чином виконувати свої зобов'язання перед третіми особами.

Крім того, судом враховано і ступінь виконання зобов'язання відповідачем перед позивачем протягом січня 2013р. - червня 2014р. щодо сплати 175 128,59 грн. заборгованості, що була погашена відповідачем лише в розмірі 1 000 грн.

Таким чином, відповідач не довів наявність виняткових обставин в розумінні ст.121 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим виконання ним судового рішення, та які могли б бути підставою для розстрочки його виконання.

У зв'язку із задоволенням позову на відповідача відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись, ст.ст. 173, 193, 275 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 546, 549, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з колективного підприємства "Ковельбуд" (45000, м. Ковель, вул. Незалежності, 117, ідентифікаційний номер 01269282) на користь комунального підприємства теплових мереж "Ковельтепло" (45006, м. Ковель, вул. Володимирська, 97а, р/р 260013013488 в Ковельському відділенні АТ Ощадбанку, МФО 303398, код 30514446) 174128 грн. 59 коп. заборгованості, 3937 грн. 82 коп. пені, 3881 грн. 33 коп. процентів річних, 16632 грн. 80 коп. збитків, завданих інфляцією.

3. Стягнути з колективного підприємства "Ковельбуд" (45000, м. Ковель, вул. Незалежності, 117, ідентифікаційний номер 01269282) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ - 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу - "Судовий збір, за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства теплових мереж "Ковельтепло", господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885") 3971 грн. 61 коп. судового збору.

Повне рішення складено: 26.08.2014р.

Суддя І. О. Якушева