Ухвала суду № 40240581, 26.08.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №669/9631/13-к Головуючий 1 інстанції Курило В.О.

№1-кп/639/57/14 Доповідач Лесик С.М.

Провадження № 11кп/790/801/14

Категорія: ч.2 ст. 15,ч.1 ст.115 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Лесика С.М.,

суддів: Бринцева А.П.,

Гук В.В.,

при секретарі Храмцові В.Б.,

за участю прокурора Крестьянінової І.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12013220260000916 за апеляційною скаргою прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 7 травня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: м.Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, судимого 29.06.1999 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.3 ст.101, ст.102, ч.2 ст.106, ч.2 ст.107, ст.42 КК України 1960 року до 9 років позбавлення волі,-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишено тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 ухвалено обчислювати з 25 травня 2012 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-криміналістичної експертизи в сумі 1430,59 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення за наступних обставин.

25.05.2012 року, приблизно о 4 годині, ОСОБА_2, знаходячись в кімнаті недобудованого дачного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на грунті раптово виниклих неприязних відносин з раніше знайомим ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в ході сварки із останнім, взяв кухонний ніж зі столу та маючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар в область шиї ОСОБА_4, чим спричинив останньому колото-різане поранення передньої поверхні шиї в середній третині з повним порушенням цілісності правої бокової стінки перстневидного хряща (гортані), з переходом на кільця трахеї, що супроводжувалося крововиливом та виділенням повітря з рани (на виходу).

Після чого була викликана бригада швидкої невідкладної допомоги та потерпілий був госпіталізований до закладу охорони здоров`я, де йому була надана медична допомога.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №171-ВЛ/12 від 22.06.2012 року, отримане потерпілим ОСОБА_4 тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння (к/п т.1 а.с. 31-33).

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв`язку із неправильною кваліфікацією дій ОСОБА_2 та м`якістю призначеного йому покарання, і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України і призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі із доповненнями обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.121 КК України на ст.124 КК України і призначити покарання згідно із санкцією цього закону, при цьому посилається на те, що захищався від нападу потерпілого та перевищив межі необхідної оборони, проте даним обставинам суд належної оцінки не дав.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, думки обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого і заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора і обвинуваченого задоволенню не підлягають.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за зазначеними вище обставинами, є обґрунтованим, бо підтверджений доказами, наведеними у вироку, яким судом надано належної оцінки.

Так, не визнаючи себе винуватим, ОСОБА_2 не заперечував того, що під час конфлікту із ОСОБА_4, коли той почав наносити йому удари руками по голові і тулубу, він схопив зі столу кухонний ніж і, тримаючи його у лівій руці, намагався захищатись від ударів потерпілого. Яким саме чином було спричинено ушкодження потерпілому, пояснити суду не зміг.

Крім того ОСОБА_2 заявив, що як тільки побачив на шиї потерпілого поранення, з якого текла кров, жодних дій на продовження нанесення йому тілесних ушкоджень не робив.

В ході досудового розслідування, під час відтворення обстановки і обставин події, ОСОБА_2 безпосередньо на місці події показав місце, де залишив кухонний ніж, яким наніс удар ОСОБА_4, показав і продемонстрував на манекені, як він, тримаючи кухонний ніж у лівій руці і відмахуючись від рук ОСОБА_4, попав ножем в горло останньому, який, під час нанесення удару, зробив рух тілом вперед, про що свідчать дані відповідного протоколу з долученими до нього фототаблицями (а.с.62-66,т.1).

Потерпілий ОСОБА_4 підтвердив, що між ним і ОСОБА_2 раптово виникла сварка, а потім почалася бійка, в ході якої він наніс ОСОБА_2 декілька ударів кулаком по тулубу.

Підчас конфлікту ОСОБА_2, тримаючи в лівій руці кухонний ніж, наніс йому один удар в гортань, від якого у нього відразу почала сильно текти кров.

Сильно злякавшись, ОСОБА_2, жодних дій на продовження нанесення йому інших тілесних ушкоджень не вчиняв, а навпаки, намагався разом з іншими особами зупинити кровотечу та надати медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_5 підтвердив, що під час сварки між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, яка виникла на побутовому грунті, останній наніс ОСОБА_4 столовим ножем поранення в область гортані. Самого моменту нанесення ножового поранення він особисто не бачив, оскільки лежав на дивані, але після того, як почув крик, підійшов до ОСОБА_4 і побачив, що в нього сильно текла кров із горла.

Після цього ОСОБА_2 не наносив інших тілесних ушкоджень потерпілому, а допомагав йому та іншим зупинити кровотечу.

Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що був очевидцем того, як між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 відбувся конфлікт, під час якого вони «зцепились». Свідок заявив, що самого моменту спричинення поранення потерпілому він не бачив, але пізніше встановив, що тілесне ушкодження потерпілому було нанесено столовим кухонним ножем із відпиляним кінцем, який потім був вилучений співробітниками міліції при огляді місця події.

Після того, як потерпілому почали надавати медичну допомогу, ОСОБА_2 не вчиняв дій щодо продовження нанесення ушкоджень потерпілому, щиро каявся у тому, що трапилося.

Всі вказані свідки, а також свідок ОСОБА_8, якому про обставини поранення ОСОБА_4 стало відомо лише зранку наступного дня, підтвердили, що до зазначеного конфлікту, між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 були нормальні відносини, сварок і бійок не було.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта, у ОСОБА_4 встановлено колото-різане поранення передньої поверхні шиї в середній третині з повним порушенням цілісності правої бокової стінки перстневидного хряща (гортані), з переходом на кільця трахеї, що супроводжувалося крововиливом та виділенням повітря з рани (на видиху), яке є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

Дані, отримані під час відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_2, відповідають даним, отриманим при судово-медичній експертизі ОСОБА_4, в частині спричинення йому зазначеного вище колото-різаного поранення шиї (а.с.31-33,т.1).

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_9 пояснив, що наявність у ОСОБА_4 саме колото-різаного (а не різаного) поранення, може свідчити більш за все про ударний характер дії спричинення ушкодження. За встановленого розташування осіб та за місцем рани на шиї потерпілого, на думку експерта, біль вірогідним є той факт, що ОСОБА_2 тримав ніж в лівій руці.

Згідно з висновком судово-медичного експерта, у ОСОБА_2 виявлено: садно на спинці носу, крововилив біля правого ока, чотири крововиливи на лівій половині грудної клітини в області проекції 7,8,9,10 ребер по середньо-пахвовій лінії, два крововиливи в області проекції ості лівого підвздошного гребеня, дві забиті рани слизової частини нижньої губи (а.с.26-27,т.1).

Аналізуючи наведені докази, а також беручи до уваги те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 разом працювали на будівництві, між ними явно неприязних відносин не було, конфлікт виник спонтанно, на побутовому грунті, кухонний ніж опинився в руках обвинуваченого випадково, удар був одиничний і завданий лівою рукою та не прицільно, після чого ОСОБА_2 не наносив потерпілому інших тілесних ушкоджень (в тому числі і ударів ножем), а навпаки, самим обвинуваченим разом із іншими особами було вжито усіх заходів, щоб відвернути настання для потерпілого шкідливих наслідків (вживались заходи для зупинення кровотечі та викликано бригаду швидкої медичної допомоги і потерпілого було госпіталізовано до медичного закладу), суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_2 умислу на вбивство ОСОБА_4

Разом з тим, як правильно зазначив у вироку суд, в момент конфлікту та бійки, що відбулася між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в руках у останнього не було жодних предметів, якими б він міг наносити тілесні ушкодження обвинуваченому, в зв`язку з чим, дії обвинуваченого щодо нанесення потерпілому ножового поранення в області шиї, фактично є суспільно-небезпечним діянням, яке вчинено поза межами стану необхідної оборони та не розцінюються судом навіть як такі, що вчинені з перевищенням меж необхідної оборони.

Оскільки ОСОБА_2 фактично вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке за об`єктивною стороною являє собою посягання на здоров`я особи, тому завдання одиночного удару предметом, що придатний заподіяти значної шкоди здоров`ю потерпілого, а також локалізація спричиненого ушкодження, психічне ставлення винного до вчинюваної дії та її наслідків, свідчать про направленість умислу обвинуваченого саме на спричинення потерпілому невизначеного тілесного ушкодження (в тому числі тяжкого тілесного ушкодження).

З урахуванням викладеного суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування вироку, не встановлено.

Оскільки ОСОБА_2 має дві судимості за вчинення умисних тяжких злочинів, то відповідно до вимог «в» ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року, із змінами, внесеними від 06.05.2014 року, амністія до нього застосована бути не може.

Таким чином, клопотання ОСОБА_2 про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 році», колегія суддів залишає без задоволення.

З урахуванням викладеного, керуючись вимогами ст.ст.404,405,407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 7 травня 2014 року у відношенні ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора і обвинуваченого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

Головуючий

Судді