Ухвала суду № 40239990, 19.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1209/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участі: представник позивача - Ткаченко Д.О. (довіреність від 20.06.2014 р.),

представник відповідача - Величко В.І. (довіреність від 27.03.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Колос» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Фермерське господарство «Колос» (далі - позивач, або ФГ «Колос») звернулось із адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, або Жовтнева ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області), в якому позивач просив суд зобов'язати Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області зареєструвати Фермерське господарство «Колос» платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року вказаний адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Зобов'язано Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області протягом п'яти робочих днів з дня набрання законної сили цією постановою зареєструвати Фермерське господарство «Колос» платником фіксованого сільськогосподарського податку, із видачею відповідного свідоцтва та протягом десяти робочих днів подати суду письмовий звіт про виконання постанови, із наданням документального підтвердження.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги поданої апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 18 лютого 2014 року позивач звернувся до Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області із заявою, в якій просив підтвердити його статус, як платника фіксованого сільськогосподарського податку, на яку отримав відповідь про те, що ФГ «Колос» у 2014 році не може бути зареєстровано платником цього податку, оскільки позивач має податковий борг (а.с.9-11).

Не погоджуючись із таким рішенням Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, ФГ «Колос» звернулось до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог з огляду на викладене.

Пунктом 301.1 статті 301 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно до п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України, не може бути зареєстрований як платник податку: суб'єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини); суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції; суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 308.1 статті 308 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку щороку, до 20 лютого, подають станом на 1 січня поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Зі змісту наявного в матеріалах справи листа від 21.02.2014 року вих. № 1602/10/15-313, що, також, відображено апелянтом в поданій апеляційній скарзі, вбачається, що Жовтнева ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області пов'язує свою відмову у реєстрації позивача платником фіксованого сільськогосподарського податку із наявністю у останнього податкового боргу.

Так, як встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2013 року Жовтнева ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області провела виїзну позапланову документальну перевірку ФГ «Колос», результати якої оформлені актом від 31 жовтня 2013 року № 151/14-20-22-31-30405651 (а.с.17-31).

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 07 листопада 2013 року Жовтнева ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000442200, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 74975 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 37487,50 грн. (а.с.13).

Відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України ФГ «Колос» за заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 74975 грн. за вересень 2013 року відповідачем нарахована пеня в розмірі 228,40 грн.

Саме у зв'язку з несплатою позивачем вказаної пені відповідач відмовив останньому у реєстрації ФГ «Колос» в якості платника фіксованого сільськогосподарського податку з огляду на наявність податкової заборгованості.

Поряд з цим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач, 07 листопада 2013 року, тобто у день прийняття податкового повідомлення-рішення, подав обслуговуючому банку платіжне доручення № 744 від 31 жовтня 2013 року, на сплату 116000 грн. (а.с.15).

При цьому, призначенням платежу визначено сплату грошового зобов'язання згідно акту перевірки від 31 жовтня 2013 року № 151/14-20-22-31-30405651.

Згідно ст. 14 п. 14.1 пп. 14.1.175 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Стаття 14 пункт 14.1 підпункт 14.1.162 Податкового кодексу України визначає, що пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Як визначено ст. 129 п. 129.1 пп. 129.1.1 Податкового кодексу України, пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, за своєю юридичною природою пеня - це міра фінансової відповідальності платника податків, яка наступає після несплати ним грошового зобов'язання і нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, який настає за днем останнього строку сплати зобов'язання.

Відповідно до ст. 57 п. 57.3 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В свою чергу ст. 54 п. 54.3 пп. 54.3.2 Податкового кодексу України передбачає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Тобто, оскільки податкове повідомлення-рішення датовано 07 листопада 2013 року, на підставі ст. 57 п. 57.3 Податкового кодексу України, позивач мав можливість протягом 10 днів після отримання цього рішення сплатити визначену ним суму.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач сплатив всю суму грошового зобов'язання (податку і штрафу) в той же день, яким датовано рішення - 07 листопада 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав законних підстав для нарахування позивачу пені в сумі 228,40 грн., оскільки нарахування пені повинно було розпочатись на 11 день після отримання позивачем податкового повідомлення-рішення та за умови відсутності сплати позивачем боргу.

Таким чином, оскільки єдиною підставою для відмови позивачу у реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку була наявність несплаченої останнім пені, а судом встановлено, що така пеня нарахована позивачу протиправно та враховуючи, що відсутнє окреме рішення податкового органу про нарахування ФГ «Колос» пені (податкове повідомлення-рішення або податкова вимога), яке могло б бути предметом окремого судового спору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Колос» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 22 серпня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/