Рішення № 40239936, 26.08.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

. Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

26 серпня 2014 року № 927/1269/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Едванс»

14021 м. Чернігів, вул. Ріпкинська, 27А

До відповідача : Приватне підприємство «П.С.В.»

14021 м. Чернігів, вул. Курська, 23

про стягнення 3960 грн.

Суддя І.А.Фетисова

Представники сторін

Від позивача : Бобир Я.В. д. 29 від 18.08.2014 Повіренний Ю.Б. директор

Від відповідача : Ворона О.О. д. 8 від 08.08.2014

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні 19.08.2014 р. перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 3960 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог та про готовність поставити товар.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

На основі усної домовленості між сторонами на купівлю товару позивачем (покупцем) було здійснено відповідачу (продавцю) попередню оплату по рахунку-фактурі № СФ - 0000016 від 28.12.2013 р. в сумі 3960 грн., що підтверджується копією квитанції № 32 від 20.01.2014 р.

Факт отримання оплати рахунку сторонами не заперечується.

Суд приходить до висновку про укладення між сторонами договору купівлі-продажу в простій письмовій формі.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем було направлено відповідачу лист № 2 від 30.01.2014 р. з проханням повернути кошти в сумі 3960 грн.

Позивачем вдруге було направлено лист № 9 від 01.04.2014 р. з проханням повернути кошти в сумі 3960 грн.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 15 від 14.04.2014 р. х проханням повернути суму попередньої оплати 3960 грн. оскільки товар не було поставлено.

В матеріалах справи міститься відповідь на претензію, в якій відповідач повідомив про готовність поставити товар. Позивач в судовому засіданні заперечив отримання відповіді на претензію. В судовому засіданні 26.08.2014 року відповідач повідомив суду про відсутність належних та допустимих доказів направлення або вручення позивачу відповіді на претензію.

В той же час, з відзиву на позов вбачається визнання відповідачем отримання листа позивача №2 від 30.01.2014 року про повернення коштів та отримання претензії позивача.

В судовому засіданні позивачем стверджувалось про отримання рахунку фактури на оплату товару саме 20.01.2014 року факсимільним зв'язком, що вбачається з копії наявної в матеріалах справи.

В судовому засіданні 26.08.2014 року представник відповідача повідомив про відсутність доказів направлення або вручення позивачу рахунку саме 28.12.2013 року.

В процесі дослідження доказів та з'ясування обставин справи, судом було встановлено, що доставка товару, оплаченого позивачем, а саме вугілля в кількості 2 т, мало було здійснено автотранспортом відповідача. Саме таку домовленість підтвердив представник відповідача в судовому засіданні 26.08.2014 року. Таким чином, позивачем не було взято зобов'язання самостійно здійснити вивезення товару (вугілля), а тому завезення товару мало бути здійснено відповідачем.

Саме усні заяви та пояснення сторін судом розцінюється як визнання певних обставин у справі за приписами ст.35 ГПК України, про що зазначено у постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18.

Приписами ст. 662 ЦК України встановлено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідач, наданими в судовому засіданні 19.08.2014 року документами підтверджує наявність вугілля в його власності, однак за приписами ст.664 ЦК України відповідач як продавець не інформував позивача про наявність та готовність до передання товару або вчинення позивачем дій на його само вивіз, з метою недопущення збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 693 ЦК України , якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Факт оплати товару підтверджено матеріалами справи, передання товару не вчинено.

Докази того, що позивач відмовився прийняти доставлений відповідачем товар в матеріалах справи відсутні.

Приписами ч.2 ст. 220 ГК України встановлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків. Аналогічний припис законодавства міститься в ст. 612 ЦК України.

Враховуючи те, що позивач неодноразово вчиняв правомірні дії на повідомлення відповідача щодо повернення суми попередньої оплати листами та претензією, а відповідач починаючи з 30.01.2014 року ніяким чином не реагував на вимоги позивача, заявлений позов свідчить про втрату інтересу в постачанні товару у позивача та виникнення права на повернення попередньої оплати товару в сумі 3960 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем по справі зобов'язань по передачі товару у позивача виникло право на вимогу щодо повернення попередньої оплати в сумі 3960 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3960 грн. передоплати за непоставлений товар з відповідача, як сторони що неналежним чином виконала умови зобов'язання.

В той же час суд звертає увагу на помилковість застосування позивачем приписів ст.1212 ЦК України до наявних між сторонами правовідносин купівлі-продажу та правомірність посилань на ст.693 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів ані поставки товару, а ні повернення грошових коштів суду не надав, а тому зазначення по тексту відзиву на позов про відсутність порушень відповідачем зобов'язань по передачі товару судом до уваги не приймається.

Відповідно до вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобовязання повинні виконуватись належним чином в установлений строк.

Оскільки відповідач, в порушення ст. 525,526,615 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобовязання не виконав, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується сума попередньої оплати, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 3960 грн.

З урахуванням приписів ст.49 ГПК України сплачений судовий збір має бути відшкодований позивачу шляхом стягнення з відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

Керуючись ст.ст. 525,526,612,615,655,693 Цивільного кодексу України, ст.193,220 Господарського кодексу України, ст.ст.1,22,33,49,77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «П.С.В.» (14021 м. Чернігів, вул. Курська, 23, код 34759678 р/р 2600100018778 в філії відділення АТ «Укрексімбанк» у м. Чернігові МФО 353649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едванс» (14021 м. Чернігів, вул. Ріпкинська, 27А код 22827579 р/р 26001143072700 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005) 3960 грн. попередньої оплати, 1827 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.08.2014 року

Суддя І.А.Фетисова