Рішення № 40239627, 26.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/987/2014(м)

263/12393/13-ц

Головуючий в 1 інстанції: Шатілова Л.Г.

Доповідач: Баркова Л.Л.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Баркової Л.Л.

суддів Мальцевої Є.Є., Мироненко І.П.

при секретарі Бельченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання кредитного договору припиненим та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 травня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Родовід Банк» про визнання кредитного договору припиненим. Зазначала, що між нею та банком 21.12.2007 року було укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 29 702 доларів США, з кінцевим терміном повернення 21.12.2014 року, на придбання автомобіля. У липні 2012 року вона достроково виконала умови договору, а коли звернулась за довідкою про його виконання, дізналась, що станом на 21.10.2013року у неї виникла заборгованість у сумі 238485,76 грн. по несплаченій пені. Вважає, що у банка немає підстав для стягнення пені, оскільки ним пропущено строк звернення до суду, у зв»язку з чим кредитний договір, як виконаний, просила визнати припиненим та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

27.01.2014 року ПАТ «Родовід Банк», звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за цим кредитним договором, посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_1 з 2009 року не виконувала належним чином зобов'язання щодо своєчасної сплати платежів та відсотків за користування кредитом, відповідно до умов договору їй була нарахована пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань у сумі 238243,63 грн. та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань у сумі 1186,49 грн. Своєю заявою від 26.06.2013 року ОСОБА_1 визнала наявність пені за прострочення виконання зобов'язань та зобов'язалася сплатити заборгованість. На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором, між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до якого він зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником своїх зобов'язань. Тому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банка заборгованість за кредитним договором у розмірі 239435,12 грн. та судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 30 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк» про визнання кредитного договору припиненим задоволено. Визнано кредитний договір № Д098/АК-244.07.2, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» 21.12.2007 року припиненим та стягнуто з ПАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 1050грн. У задоволені зустрічного позову ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Родовід Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору припиненим, а зустрічний позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності представника ПАТ «Родовід Банк» , який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи та надіслав заяву про розгляд справи без участі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_3., який просив скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відмовляючи ПАТ «Родовід Банк» у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 виконала достроково зобов'язання по сплаті кредиту, а тому кредитний договір припинився; що Банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості по пені та трьох відсотків річних з пропуском строку позовної давності, який боржник просила застосувати; що до звернення до суду Банк не повідомляв позичальника та поручителя про наявність заборгованості, а тому порука припинилася.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає встановленим обставинам та положенням закону.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено і вбачається зі справи, що 21.12.2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Д098/АК-244.07.2, відповідно до умов якого позивачці на придбання автомобіля було видано кредит у розмірі 29 702 доларів США під обов'язок сплати 9 % річних за користування грошовими коштами, щомісячної плати за проведення розрахунків в розмірі 0,2 відсотка від суми виданого кредиту, щомісячних платежів, відповідно до додатку №1 до кредитного договору, з кінцевим терміном повернення 21.12.2014 року.

Пунктом 7.6 кредитного договору передбачено, що він діє до повного виконання зобов'язань позичальником. (а.с.11-15)

На забезпечення зобов'язань за кредитним договором , 21.12.2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № Д098/АК-244.07.2, відповідно до якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Пунктом 1.3 договору поруки визначено, що поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед Банком в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що й позичальник. (а.с.68-69)

Відповідно до п.1.1. Статуту ПАТ «Родовід Банк», затвердженого 16.05.2012 року, ПАТ «Родовід Банк» є правонаступником ВАТ «Родовід Банк» ( а.с.72-73).

06 липня 2012 року позичальник ОСОБА_1 повністю сплатила заборгованість, що виникла за кредитним договором в розмірі 17852,03 доларів США, еквівалентно 142682,35 гривням, враховуючи погашення процентів та плати за проведення розрахунків. (а.с.22,23).

Як вбачається із виписки особового рахунку ОСОБА_1 і розрахунку заборгованості , наданого Банком, починаючи з 13.07.2009 року відповідачкою стали порушуватися умови договору, щодо сплати щомісячних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту та відсоткам і на час сплати заборгованості за кредитним договором, тобто 06.07.2012 року, Банком за кредитним договором була нарахована пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань, яка складалась на той час в розмірі 7126,18 доларів США, а саме: за прострочення кредиту - 5664 долара , прострочення відсотків -1462,18 долара США, простроченої комісії 2372,96 гривень.(а.с.51-67)

Таким чином, загальна сума пені за прострочений борг по кредиту та відсотків складає 7126,18 доларів (5664+1462,18), або по курсу Нацбанку на той період часу (7,99 грн. за 1 долар) -56938 грн.18коп.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення пені, ПАТ «Родовід Банк» нарахував суму заборгованості пені за прострочений борг в розмірі 239435,12 гривень, станом на 23 січня 2014 року, тобто за весь період не сплати, та просив стягнути її з відповідачів, відповідно до умов договору. ( а.с.48-50).

За положеннями п.5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року, роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у постанові №5 від 30.03.2012 року, у договори із споживачем не повинні включатися умови, які є несправедливими. Несправедливими є, зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем не пропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Виходячи із зазначених положень ЗУ «Про захист прав споживачів», колегія суддів вважає, що розмір пені, який підлягає стягненню з боржника за кредитним договором, повинен складати не більш ніж 50% невиконаного зобов'язання на період погашення, тобто на 06.07.2012 року, та складатиме 29655 грн.47 коп. (7126,18(5664+1462,18)дол.:2 х 7,99 =28469,09 гривень - пені по кредиту і відсоткам + 1186,38 гривень - пені по комісії)

Посилання боржника ОСОБА_1 на те, що вона достроково виконала свої зобов'язання по сплаті кредиту перед Банком і останній пропустив строк звернення до суду з позовом про стягнення пені, а тому кредитний договір слід визнати припиненим є неспроможними.

Як вбачається зі справи, 26.06.2013 року на адресу ПАТ «Родовід Банк» позивачка направила власноручно складену письмову заяву, в якій просила перерахувати нараховану Банком пеню, а також зобов'язалась сплатити її у повному обсязі. (а.с.70).

Факт звернення до Банку з заявою, в якій ОСОБА_1 зобов»залась сплатити перераховану пеню останньою не заперечується.

Посилання ОСОБА_1 на те, що Банк не перерахував на її звернення суму пені та не повідомив про новий розмір, у зв'язку з чим вона не мала можливості сплатити заборгованість, не свідчить про невизнання нею не сплаченої заборгованості по пені за прострочення кредиту та відсотків. Більш того, вони спростовується встановленими у справі обставинами, із яких вбачається, що ОСОБА_1 не бажала сплачувати штрафні санкції, звертаючись в подальшому з заявами про їх списання в цілях отримання довідки про відсутність заборгованості для продажу заставного автомобілю. (а.с. 102-103)

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність тривалістю один рік.

Згідно із положеннями ч.1,3 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тобто за змістом зазначених норм перебіг позовної давності переривається вчинення зобов»язаною особою в період перебігу позовної давності дії, що свідчить про визнання нею боргу.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з необґрунтованим посиланням на те, що в заяві не зазначено суми боргу, яку боржник зобов'язувався сплатити, дійшов помилкового висновку, щодо наявності підстав для застосування строку позовної давності.

З наявної матеріалах справи заяви, підписаної позичальником вбачається, що саме з 26.06.2013 року почався встановлений ст.258 ЦК України перебіг строку позовної давності, з позовом про стягнення пені Банк звернувся у січні 2014 року, а тому строк позовної давності не пропущений.

Тому, рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 про припинення кредитного договору та відмови ПАТ «Родовід Банк» у задоволенні позову про стягнення заборгованості по пені підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно із ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються, як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому, проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст.1054,1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

При розгляді справи представником позичальника, адвокатом ОСОБА_3 подано заяву про зменшення розміру неустойки.

З урахуванням встановлених обставин справи, виходячи із принципу розумності та справедливості, дострокового виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, - 06.07.2012 року, в той час коли строк виконання був визначений сторонами до 21.12.2014 року, відсутністю негативних наслідків для Банку через прострочення виконання зобов'язань, а також з урахуванням майнового стану, знаходженні на утриманні позичальника непрацездатного батька, колегія суддів вважає можливим зменшити розмір пені за прострочення кредиту з 22627,68 грн. (5664дол.:2х7,99 =22627,68 грн.) до 10000 грн.

Таким чином загальна сума стягнення заборгованості, яка підлягає стягненню на користь Банку складатиме 17027.78 грн. (10000 - пені по кредиту +5841.40 (1462,18дол.:2 х 7,99) пені по відсоткам + 1186,38 - пені по комісії).

Підстав для визначення суми несплаченої пені за офіційним курсом НБУ на час звернення ПАТ «Родовід Банк» до суду або ухвалення судового рішення, не має.

Згідно із ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно із ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, виходячи із наведеного, та приймаючи до уваги, що договором поруки не встановлено додаткової відповідальності поручителя, що Банком не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному суду належних і допустимих доказів про пред'явлення вимоги до поручителя щодо сплати ним заборгованості по пені, що зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за його користування виконане позичальником у липні 2012 року, а до суду Банк звернувся з вимогами до поручителя через півтора року, договір поруки припинився, а тому підстав для задоволення позову Банку в частині солідарного стягнення заборгованості по пені з поручителя не має і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, стороні на користь якої ухвалене рішення, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог .

Приймаючи до уваги, що Банком за подачу позову і апеляційної скарги було сплачено судового збору 3591,36 гривень (а.с.81,124),

а позовні вимоги задоволено на 7,1% ( 17028х100:239435,12),

на користь ПАТ «Родовід Банк» з ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат слід стягнути 255 грн. (2394.36+1197.18=3591.54х7,1%:100)

Керуючись ст.ст. 307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 травня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання кредитного договору припиненим, відмовити.

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» пеню за кредитним договором від 21 грудня 2007 року в сумі 17027.78 грн.

(сімнадцять тисяч двадцять сім грн.78 коп.)

У задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» у відшкодування судових витрат 255 грн.( двісті п'ятдесят п'ять гривень)

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції. судді

Судді: