Постанова № 40239034, 19.08.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11667/14-п

Провадження №: 3/752/4052/14

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19.08.2014 року м.Київ

Голосіївський районний суд м.Києва

в складі: головуючого - судді Сальникової Н.М.,

секретаря Коркіної М.М.,

за участі особи, що притягується

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення №752/11667/14-п, яка надійшла від державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, працюючої головним бухгалтером ТОВ «Мініс», проживаючої АДРЕСА_1, ідн.НОМЕР_1,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2014 року до Голосіївського районного суду надійшов протокол від 15.07.2014 року про адміністративне правопорушення серії 181 серії АА№794637, складений відносно ОСОБА_1 за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

15.07.2014 року при проведенні інспектором ДПІ позапланової документальної перевірки ТОВ «Мініс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Кий Агро» за період з 01.11.2012 року по 31.01.2013 року, з ПП «Нєд» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, з ТОВ «Будівельна компанія Зім» за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року, було встановлено, що ОСОБА_1, будучи головним бухгалтером ТОВ «Мініс», в квітні 2012 року, в серпні 2013 року було занижено податок на додану вартість на загальну суму 14 409 грн 00к., та у І півріччі 2012 року, за 2013 рік занизила податок на прибуток, чим порушила п.198.3, 198.6, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України /далі - ПкУ/ та вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 беззаперечно визнала факт вчинення нею правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, проте вважала їх незначними за математичним характером та пояснила, що з 01.04.2012 року працює бухгалтером за сумісництвом, звітність складалась нею за наявними документами.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в її діях вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Положеннями ст.67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності є одним із видів місцевих зборів.

П.138.2 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.163-1 КУпАП складом адміністративного правопорушення є зокрема і порушення іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Факт вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 15.07.2014 року про адміністративне правопорушення серії 181 серії АА№794637, копією акту позапланової документальної перевірки ТОВ «Мініс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій від 15.07.2014 року №298/1-22-03-30307964, який є чинним і в установленому законом порядку ОСОБА_1 оспорюваних не був.

Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наяв-ність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші об-ставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом положень п.198.3 п.198.6 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період (п. 139.1.9 Податковий кодекс України).

Особою, відносно якої складено протокол ані під час складення протоколу, ані в ході судового розгляду не надано у розпорядження суду жодного належного і допустимого доказу в спростування інкримінованого їй правопорушення на підтвердження своїх доводів, які суд оцінює як захисною позицією, яка не заборонена законом.

Згідно п.44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Твердження ОСОБА_1 про формування звітності за наявними документами, а відтак відсутності в неї умислу на вчинення інкримінованого їй правопорушення є безпідставними, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та наявним в неї обов'язку щодо суворої перевірки даних що формуються нею у фінансовій звітності, і в разі неможливості підтвердження показників податкової звітності направлення письмова заяви в порядку (п. 139.1.9 Податковий кодекс України).

За встановлених фактичних обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1, порушуючи вимоги п.198.3, 198.6, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, скоїла правопорушення, що передбачене диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки вищезазначені факти її вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Суд, враховуючи характер та обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення в сфері порушення ведення податкового обліку, та беручи до уваги диспозицію інкримінованої статті, якою не визначено ані момент, з якого правопорушення вважається закінченим, ані встановлено обов'язкової ознаки, як строк, встановлений законодавством, приходить до висновку, що вказане правопорушення є триваючим, оскільки виявити його можна лише під час перевірки.

Згідно ч.1 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення при триваючому правопорушенні може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

У відповідності до ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями ст.33 КУпАП визначено, що при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинення нею даного адміністративного правопорушення не встановлено.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, суд враховує характер та суспільну небезпечність вчиненого адміністративного правопорушення, ступінь вини та відношення до скоєного правопорушення, особу правопорушника та соціальне положення, майновий стан, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративних стягнень, за відсутності обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, та приходить до переконання, з огляду на дотримання принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення і заходом державного примусу, за умови відсутності негативних наслідків скоєного адміністративного правопорушення, про доцільність призначення адміністративного стягнення в межах санкції статті, відповідно до ст.24 КУпАП, у виді штрафу.

Обставин, які б позбавляли можливості суд застосувати до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу не встановлено і на розгляд суду не надано. Окрім того, суд також вважає, що в даному випадку таке стягнення, як штраф в максимальному розмірі, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування, у зв'язку з чим, суд, не вбачає підстав для накладення штрафу в мінімальному розмірі.

Керуючись ч.1 ст.163-1, 40-1 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.16-3 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 (ідн.НОМЕР_1) адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 /сто сімдесят/ грн 00к.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідн.НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у сумі 36 грн 54 к.

Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.

Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя Н.М. Сальникова