Рішення № 4023757, 25.06.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2009 р.

Справа № 9/76

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Чмихові Юрію Анатолійовичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС", вул. Київська, 64-А, м. Рівне, 33027

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", вул. Заводська, 4, с.м.т. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552

про стягнення коштів в сумі 29 585, 04 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Яковлєв Юрій Володимирович - юрисконсульт, (паспорт серія СР - №075538 від 13.05.1996 року, довіреність №500 від 29.06.2005 року)

Від відповідача: Жмуркевич Віктор Орестович - юрисконсульт, (паспорт серія КА - №078564 від 03.11.1995 року)

СУТЬ СПОРУ: Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 29 585, 04 грн., в тому числі 24 095 грн. - заборгованості; 2930, 40 грн. - пені; 366, 30 грн. - трьох відсотків річних та 2193, 34 грн. - інфляційних збитків.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне. Відповідно до умов договору № 27-11-2003/1 від 27.11.03 року та договору-заявки № 13 від 20.10.08 року позивачем повністю було виконано міжнародне перевезення вантажів, автотранспортним засобом реєстраційний номер 00794РО/02034РА по маршруту Іспанія-Україна, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 0008507.

За виконання даного перевезення відповідач брав на себе зобов"язання оплатити на протязі 5 днів з моменту отримання документів ( п. 5.1 договору) 4 200 євро, що за курсом НБУ становить 27 941 грн. Документи на оплату отримані відповідачем 11.11.08 року, що піджтверджується поштовим повідомлення № 1626181.

Відповідач згідно з платіжним дорученням № 915 від 18.03.09 року оплатив 7000 грн. при цьому вказав в призначенні платежу "за транспортні послуги згідно акту від 30.12.08 року". У зв"язку з наявно заборгованістю по даному перевезенню та попередьному перевезенню ( СMR № 0006501, рахунок № 54947 від 26.09.08 року, акт виконаних робіт № 54947 від 26.09.08 року) 3154 грн. було зараховано на оплату попереднього перевезення, а 3 846 грн. на оплату даного перевезення.

Таким чином за відповідачем по даному перевезенню за міжнародною товарно-транспортною накладною ( СMR ) № 55615 від 27.10.08 року рахується заборгованість в сумі 24 095 грн.

Із посиланням на ст. 625 ЦК України та умови договору представник позивача зазначив, що позивачем нараховано три відсотки річних за користування чужими коштами в сумі 366, 30 грн., а також нараховано інфляційні витрати від суми невиконаного основного зобов"язання в сумі 2193, 34 грн. та пені в сумі 2930, 40 грн.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги в судовому засіданні 25.06.09 року не заперечив, суму боргу визнав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 27.11.03 року між сторонами у справі укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 27-11-2003/1. Предметом даного договору є порядок взаємовідносин, які виникають між "Замовником" (ТзОВ "Уніплит") та "Виконавцем" ( ТзОВ "Камаз-Транс-Сервіс") при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажу в міжнародному автомобільному сполученні ( п. 1.1 Договору).

Розрахунки за виконані транспортні послуги проводиться шляхом банківського переказу замовником коштів на рахунок виконавця, якщо інше не встановлено сторонами у додаткових угодах. Оплата рахунків проводиться протягом 5-ти днів з дня отримання рахунку. Оплата рахунку проводиться в гривнах по курсу НБУ на дату відвантаження автомобіля ( п. 5.1 Договору).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов’язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судом встановлено, що відповідно до договору-заявки № 13 від 20.10.08 року позивачем повністю було виконано міжнародне перевезення вантажів, автотранспортним засобом реєстраційний номер 00794РО/02034РА по маршруту Іспанія-Україна, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 0008507. За виконання даного перевезення відповідач брав на себе зобов"язання оплатити 4 200 євро, що за курсом НБУ становить 27 941 грн. Документи на оплату отримані відповідачем 11.11.08 року, що підтверджується поштовим повідомлення № 1626181, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідач згідно з платіжним дорученням № 915 від 18.03.09 року оплатив 7000 грн., при цьому вказав в призначенні платежу "за транспортні послуги згідно акту від 30.12.08 року без ПДВ". У зв"язку з наявно заборгованістю по даному перевезенню та попередьному перевезенню ( СMR № 0006501, рахунок № 54947 від 26.09.08 року, акт виконаних робіт № 54947 від 26.09.08 року) відповідачем було зараховано 3154 грн. на оплату попереднього перевезення та 3 846 грн. на оплату даного перевезення.

Таким чином, за відповідачем по даному перевезенню за міжнародною товарно-транспортною накладною ( СMR ) № 55615 від 27.10.08 року рахується заборгованість в сумі 24 095 грн.

В судовому засіданні 25.06.09 року відповідачем подано суду копії платіжних доручень № 2749 від 12.06.09 року, № 2884 від 18.06.09 року, № 2688 від 10.06.09 року, № 2724 від 11.06.09 року на загальну суму 8000 грн. В графі призначення платежу зазначено: "Погашення заборгованості за транспортні послуги згідно акту звірки від 29.05.09 року без ПДВ". Копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене провадження в частині стягнення 8000 грн. підлягає припиненню.

Отже, дебетове сальдо ТзОВ "Уніплит" перед ТзОВ "Камаз-Транс-Сервіс" становить 16 095 грн. Суду не подано доказів сплати відповідачем суми боргу.

Отже, вимога позивача щодо стягнення основної суми заборгованості в сумі 16 095 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 Договору за прострочку в оплаті рахунків замовник, починаючи з 6-го дня отримання рахунку, сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочки.

Позивачем в порушення ст. 232 ГК України нараховано пеню в сумі 2930, 40 грн. за період з 18.11.09 року по 21.05.09 року, що складає більше півроку. За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність зменшення суми пені відповідно до вимог ст. 232 ГК України.

Отже, за період прострочки з 18.11.08 року по 18.05.09 року пеня складає 2865, 77 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, то в цій частині позову слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження відповідача стосовно того, що доказом звернення відповідача із вимогою про сплату трьох відсотків річних та інфляційних втрат може вважатись позовна заява позивача до відповідача є необгрунтованим, оскільки направлення копії позовної заяви з додатками передбачено процесуальним правом, зокрема ст. 56 ГПК України. В розумінні ст. 625 ЦК України направлення копії позовної заяви з додатками не є доказом звернення позивача до відповідача із вимогою.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, право має бути порушене на момент подання позову. Позивачем не подану суду доказів звернення до відповідача із вимогою про сплату інфляційних збитків та трьох відсотків річних. За таких обставин відсутнє порушення права позивача.

За наведених обставин позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних є безпідставними та задоволенню не підлягають. В цій частині позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням наступного.

Відповідно до п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сума державного мита становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В даному випадку сума держмита має становити 295, 85 грн. Позивачем сплачено державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, а саме: 335, 41 грн.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з Державного бюджету України зайво сплаченого державного мита в сумі 39, 56 грн., про що видати довідку.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 629 ЦК України , ст. 193, 231, 232 ГК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, Декретом КМУ "Про державне мито", ст. 47, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", вул. Заводська, 4, с.м.т. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552 ( код ЄДРПОУ 30905968) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС", вул. Київська, 64-А, м. Рівне, 33027 ( код ЄДРПОУ 03567150): 16 095 грн.- заборгованості; 2865, 77 грн. - пені; 269, 61 грн. - витрат по сплаті державного мита; 284, 78 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині стягнення 8 000 грн. припинити.

В решті позову відмовити.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС", вул. Київська, 64-А, м. Рівне, 33027 ( код ЄДРПОУ 03567150) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 39, 56 грн., про що видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

рішення виготовлено та підписано 01.07.09 року

Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш Е.М.