Вирок № 40235641, 20.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/307/2014(м)

265/7596/13-к

Єдиний унікальний номер 265/7596/13-к Головуючий у першій інстанції Вайновський А.М.

Номер провадження 11кп/775/307м/2014 доповідач Шапар Ю.І. Категорія: ч.2 ст.185, ч.1 ст.309 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Шапара Ю.І.,

суддів - Шаліної Т.О., Куракової В.В.,

при секретарі - Черниці О.В.

за участю прокурора - Максименко Н.Г.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Орджонікідзевського району міста Маріуполя на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 червня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:

1) 30 вересня 2004 року вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя за ст.15 ч.3, 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік;

2) 19 грудня 2005 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя за ст. 185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік;

3) 08 грудня 2006 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя за ст. 185 ч.2, 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 01 лютого 2008 року на підставі постанови Кіровського районного суду м. Донецька від 24 січня 2008 року на не відбуту частину покарання 1 рік 2 місяці 11 днів;

4) 21 травня 2009 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Донецька за ст.ст. 185 ч.2, 71 ч.1 КК України до 2 років 7 місяців позбавлення волі, звільнився 30 серпня 2011 року за відбуттям покарання;

5) 28 жовтня 2011 року вироком Кіровського районного суду м. Донецька за ст.309 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, 27 січня 2012 року вирок в частині покарання змінено ухвалою апеляційного суду Донецької області, призначене покарання у виді 4 місяців арешту, 13 лютого 2012 року звільнено за відбуттям покарання;

6) 03 березня 2014 року вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя за ст.185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі, 20 травня 2014 року вирок в частині покарання змінено ухвалою апеляційного суду Донецької області, призначене покарання у виді 1 року позбавлення волі на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік;

що проживає у АДРЕСА_1,

засуджено за ст.185 ч.2 до 2 років позбавлення волі, за ст.309 ч.1 КК України до 2 місяців арешту. На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначене ОСОБА_2 покарання у виді 2 років позбавлення волі. Відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03 березня 2014 року, більш суворим призначеним покаранням остаточно визначене ОСОБА_2 покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 рік 6 місяців з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Стягнуті з ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведення судової хімічної експертизи в сумі 195 гривень 60 копійок.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду 03 вересня 2013 року приблизно о 09-00 годині ОСОБА_2, знаходячись на площі Перемоги в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, діючи навмисно, незаконно придбав (купив) у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований у медичному шприці об'ємом 5 мл, після чого поклав до правої кишені брюк, таким чином, незаконно придбав та почав незаконно зберігати особливо небезпечний наркотичний засіб при собі для особистого вживання, без мети збуту.

Цього ж дня ОСОБА_2 було доставлено до приміщення Орджонікідзевського РВ ММУ ГУМВС України у Донецькій області за адресою: проспект Перемоги, 27 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області, де в присутності понятих у ОСОБА_2 між 13-40 та 13-55 годиною було виявлено та вилучено медичний шприц об'ємом 5 мл заповнений особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим загальною масою 3,990 грам, що в перерахунку на суху речовину складає 0,056 грами, який ОСОБА_2 навмисно, незаконно виготовив, придбав та зберігав без мети збуту.

05 грудня 2013 року близько 17 години ОСОБА_2, діючи навмисно, керуючись корисливими мотивами, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись в маршрутному таксі № 25, що рухалось по вул. 1-го Травня в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, шляхом вільного доступу повторно викрав чуже майно, що належить потерпілій ОСОБА_4, завдавши останній матеріальну шкоду на загальну суму 430 гривень, після чого з викраденим майном зник, в подальшому розпорядившись на власний розсуд.

Кримінальне провадження розглянуто у порядку ст. 349 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеності вини обвинуваченого та кваліфікації його дій, вважає що вирок є незаконним і підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Посилається на те, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував, що ОСОБА_2 повторно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, а скоєні ним злочини відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, окрім того, раніше неодноразово був судимий за умисні корисливі злочини та має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості.

Разом з тим за місцем проживання обвинувачений характеризується негативно, не працює, підтримує зв'язки з раніше засудженими особами та перебуває на обліку у міському наркологічному диспансері міста Маріуполя.

Вказані обставини на думку прокурора свідчать про те, що ОСОБА_2 на шлях виправлення не став та схильний до вчинення нових злочинів, тому суд безпідставно звільнив його від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03 березня 2014 року, більш суворим призначеним покаранням остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, захисника, який також заперечував проти доводів апеляційної скарги, але якщо суд прийде до висновку про необхідність постановлення нового вироку, просив застосувати амністію і звільнити обвинуваченого від відбуття покарання, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни вироку при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

У відповідності зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2, дав належну юридичну оцінку його діям та відповідно вимогам КК України правильно кваліфікував його дії.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, не мотивувавши висновок про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

При цьому судом першої інстанції брались до уваги такі дані про особу обвинуваченого як те, що він має постійне місце проживання та рід занять, хронічне захворювання ніг, має на утриманні батьків похилого віку, відшкодував потерпілій завдану шкоду, а також враховуючи тяжкі сімейні обставини та відсутність тяжких наслідків, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Однак з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений скоїв злочини, які у відповідності зі ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, раніше був неодноразово засуджений за умисні корисливі злочини, в тому числі і за тяжкі злочини, має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, при цьому будучі притягнутим до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України, знову вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України. Окрім того ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується негативно, не працює, підтримує зв'язки з раніше засудженими особами, перебуває на обліку у міському наркологічному диспансері міста Маріуполя з діагнозом: психічні та поведінкові вади, обумовлені вживанням опіатів.

Вказані обставини на думку колегії суддів свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, тому його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів неможливо без його ізоляції від суспільства.

З урахуванням викладеного апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції у частині призначення покарання підлягає скасуванню і в цій частині слід постановити новий вирок.

Керуючись ст.407, ч.2 ст.409,414,420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Орджонікідзевського району міста Маріуполя - задовольнити.

Вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2014 року відносно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст.309 КК України покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03 березня 2014 року, більш суворим призначеним покаранням, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі пункту «є» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді:

Шапар Ю.І. Шаліна Т.О. Куракова В.В.