Постанова № 40234713, 22.08.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хмельницька Л.І.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2014 року справа №260/10151/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів апеляційного суду Арабей Т.Г., Василенко Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2014 року у справі № 260/10151/13-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Ленінського районного суду м. Донецька з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька, в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за віком позивачу та зобов'язати здійснювати виплату пенсії за віком з 16 вересня 2010 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2014 року у справі № 260/10151/13-а (суддя Хмельницька Л.І.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Представник позивача, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі наголошує на тому, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень п.2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказані положення визнано неконституційними, що є підставою для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії, незалежно від його постійного проживання.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача надіслав до апеляційного суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника управління. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно вимогам ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно копії трудової книжки 14 квітня 1990 р. була звільнена за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за віком (а.с. 81).

В період з 20.02.1989 року по 31.01.2001 року ОСОБА_3 перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінського району м. Донецька та отримувала пенсію за віком, про що свідчить копія довідки № 02-06/3392-07 від 23.09.2008 року (а.с. 76).

На підставі заяви позивача від 17.01.2001 року виплата пенсії припинена, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон.

16 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька із заявою про поновлення виплати пенсії.

Листом № 14766/10 від 23 вересня 2013 року відповідач повідомив позивача про необхідність подання до органу, що призначає пенсію, паспорту громадянина України з реєстрацією для поновлення призначення пенсії (а.с. 3).

Позивач не погодився з бездіяльністю Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька та звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до вчинення дій виходив з того, що позивач на момент передавання пенсійних справ з органів праці та соціального захисту населення до управлінь Пенсійного фонду України в лютому 2001 року перебував за межами України.

Крім того, позивач ніколи не отримував пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька та в період з 31.01.2001 року до теперішнього часу не звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії, рішення про відмову в задоволенні заяви пенсійним органом не приймалось.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, апелянт вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України..

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Згідно з ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.

Пунктом 2 частини 1 статті 49 цього Закону визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України

Відповідно до статті 51 Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року N 25-рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, судова колегія зазначає, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Суд першої інстанції не врахував, що, виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України, в публічно-правових спорах у будь-якому разі спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому відмова в задоволенні позову з підстав невизначення органу, який уповноважений захистити порушене право, є неприпустимою.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що, відмовляючи в перерахунку пенсії, пенсійний орган не може посилатися на відсутність в архіві пенсійної справи особи.

Також при розгляді справи суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пункту 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Пенсійний фонд від 25 листопада 2005 року № 22-1, особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються за іншим видом пенсії до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання пенсії.

Вказаною нормою визначено перелік документів, які подаються особою до органів пенсійного фонду, а відтак відмова в поновленні виплати пенсії з підстав відсутності пенсійної справи та необхідності подання паспорту громадянина України також є незаконною.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України № К/9991/71625/11 від 02.08.2012 року, № К/9991/73680/11 від 13.03.2012 року.

Колегія суддів не погоджується із незастосуванням судом першої інстанції вимог ст.ст. 99, 100 КАС України при розгляді справи та з визначеним судом першої інстанції строком, з якого належить зробити позивачу виплату пенсії.

Відповідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач звернувся з позовом до суду 21.10.2013 року, таким чином пропустив встановлений законом шестимісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч.1 ст. 35, ч.2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Таким чином, оскільки позивач звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька 16 вересня 2013 року, в даному випадку пенсійний орган повинен був здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 01 жовтня 2013 року.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька не доведено правомірність дій щодо невиплати пенсії за віком та відмови позивачу в поновленні виплати вказаної пенсії.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи при вирішенні позову, порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановою нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2, ст.160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2014 року у справі № 260/10151/13-а - задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2014 року у справі № 260/10151/13-а - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька щодо невиплати пенсії за віком ОСОБА_3.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька здійснити виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 01 жовтня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.А. Василенко