Рішення № 40234509, 18.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/7716/14 18.08.14

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий суддя Марченко О.В., судді Бондарчук В.В. і Любченко М.О.,

при секретарі судового засідання Шевченко-Корженецькій К.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/7716/14

за позовом приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар", м. Київ,

до громадської організації "Центр протидії корупції", м. Київ,

про захист ділової репутації, визнання інформації недостовірною та зобов`язання її спростувати,

за участю представників:

позивача - Гусаківського С.А. (довіреність від 22.07.2014 №1867/121-10-50);

відповідача - Свириденка Д.О. (довіреність від 22.05.2014 б/н).

Приватне акціонерне товариство "По виробництву інсулінів "Індар" (далі - ПрАТ "Індар") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило суд:

- визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, поширену громадською організацією "Центр протидії корупції" (далі - ГО "Центр протидії корупції", Організація) у мережі Інтернет інформацію про участь ПрАТ "Індар" у корупційних схемах, пов'язаних з державними закупівлями Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ України), а саме:

на веб-сайті http://health.antac.org.ua у статті під заголовком "Основні висновки зі звіту ЦПК "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" (далі - Стаття) про те, що «в Україні діє корупційна схема заробляння коштів на здоров'ї українців з перетворення державного фармацевтичного заводу "Індар" на посередника, який купує ліки у оффшорних посередників та постачає їх державі за завищеними цінами»;

на веб-сайті http://health.antac.org.ua в аналітичному звіті ГО "Центр протидії корупції" під назвою "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" (далі - Звіт) про те, що "Індар" замість того, щоб впроваджувати виробництво вітчизняних ліків та здешевлювати їх вартість для українських пацієнтів, спекулює своїм статусом виробника, використовує неформальні зв'язки з посадовими особами МОЗу та бере участь в картельних змовах, спотворюючи конкуренцію та торгах. Зароблений сумнівним чином прибуток від багатомільйонних контрактів з МОЗом виводиться за межі країни на рахунки іноземних оффшорів зі складною корпоративною структурою, яка дозволяє приховати справжнього власника. Таким чином, підприємство з державною часткою власності, яке в 2013 році стало основним постачальником APT та протитуберкульозних препаратів державі, може повільно перетворитися на "прокладку" для відмивання грошей українських платників податків";

- зобов'язати ГО "Центр протидії корупції" припинити дії, пов'язані з розміщенням на веб - сайті http://health.antac.org.ua у статті "Основні висновки зі звіту ЦПК "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" та в аналітичному звіті "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" недостовірної інформації про участь ПАТ "Індар"" в корупційних схемах, пов'язаних з державними закупівлями МОЗ України;

- зобов'язати ГО "Центр протидії корупції" спростувати недостовірну інформацію про ПрАТ "Індар"", поширену у мережі Інтернет на веб-сайті http://health.antac.org.ua шляхом розміщення на вказаному сайті інформації такого змісту: "Спростування. Шановні користувачі! ГО "Центр протидії корупції" спростовує свою недостовірну інформацію, поширену у статті "Основні висновки зі змісту ЦПК Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" від 18.12.2013 та в гучному звіті "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" щодо участі ПАТ "ПВІ "Індар" в корупційних схемах пов'язаних з державними закупівлями МОЗ України APT та протитуберкульозних препаратів. ГО "Центр протидії корупції" визнає, що діяльність ПАТ "ПВІ "Індар" з поставки МОЗ України зазначених препаратів здійснюється згідно вимог чинного законодавства".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2014 порушено провадження у справі.

22.05.2014 ГО "Центр протидії корупції" подала суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на таке:

- відповідач є добровільним об'єднанням громадян, що має на меті задоволення та захист спільних інтересів членів організації шляхом популяризації принципів прозорості та доброчесності прийняття рішень органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими установами та організаціями, підзвітності громадянам органів державної влади та місцевого самоврядування, - добросовісного ведення бізнесу та вільної конкуренції, обґрунтованого планування та використання коштів державного та місцевого бюджетів, широкої участі громадян у прийнятті рішень, отже, ГО "Центр протидії корупції" не співпрацює з конкурентами позивача з метою дискредитації останнього, а діє в рамках своєї статутної діяльності;

- відповідач застерігає, що усі його висновки та судження, що містяться у Звіті та у Статті, за своїм характером є оціночними судженнями, думками і переконаннями, а не фактичними твердженнями; відповідні оціночні судження склалися безпосередньо на підставі тих фактів, що викладені у розділі 6 Звіту; ПрАТ "Індар" не оспорює іншу інформацію, яка міститься у розділі 6 Звіту;

- позивачем ні у позовній заяві, ані у доданих до неї матеріалах не наведено доказів того, що поширення оспорюваної інформації завдало чи завдає шкоди діловій репутації ПАТ "Індар".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 ухвалено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 07.07.2014 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Марченко О.В., судді Бондарчук В.В. і Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 названою колегією суддів прийнято справу до свого провадження; призначено розгляд справи на 18.08.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Києва від 18.08.2014 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Марченко О.В., судді Бондарчук В.В. і Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2014 названою колегією суддів прийнято справу до свого провадження.

У судовому засіданні 18.08.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача підтримав доводи відзиву, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

За приписом частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

За змістом статті 277 ЦК України позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації та довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», далі - постанова Пленуму) .

Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює (пункт 11 постанови Пленуму). У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

У розгляді даної справи судом встановлено, що 18.12.2013 відповідачем на веб-сайті http://health.antac.org.ua у статті під заголовком "Основні висновки зі звіту ЦПК "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" розміщено інформацію про те, що в Україні діє 4 ключові корупційні схеми заробляння коштів на здоров'ї українців, у тому числі «перетворення державного фармацевтичного заводу "Індар" на посередника, яка купує ліки у оффшорних посередників та постачає їх державі за завищеними цінами».

Крім того, на веб - сайті http://health.antac.org.ua в розділі 6 аналітичного звіту ГО "Центр протидії корупції" під назвою "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" розміщено інформацію такого змісту:

«Описані вище даюти дають підстави припускати, що "Індар" замість того, щоб впроваджувати виробництво вітчизняних ліків та здешевлювати їх вартість для українських пацієнтів, спекулює своїм статусом виробника, використовує неформальні зв'язки з посадовими особами МОЗу та бере участь в картельних змовах, спотворюючи конкуренцію та торгах. Зароблений сумнівним чином прибуток від багатомільйонних контрактів з МОЗом виводиться за межі країни на рахунки іноземних оффшорів зі складною корпоративною структурою, яка дозволяє приховати справжнього власника. Таким чином, підприємство з державною часткою власності, яке в 2013 році стало основним постачальником APT та протитуберкульозних препаратів державі, може повільно перетворитися на "прокладку" для відмивання грошей українських платників податків".

У пункті 15 постанови Пленуму зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Організація поширила інформацію, яка, на думку суду, є недостовірною з урахуванням такого.

За приписами частини першої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження того, що ПрАТ «Індар» здійснює діяльність за кодом КВЕД 46.46 «оптова торгівля фармацевтичними товарами», постачає на уповноважені підприємства МОЗ України антиретровірусні та протитуберкульозні препарати на підставі договорів, укладених за результатами проведення конкурсних торгів, проведених МОЗ України, подано протоколи розкриття пропозицій конкурсних торгів від: 11.03.2013, 08.04.2013, 20.05.2013, 03.07.2013, 29.10.2013, 30.10.2013, 17.12.2013.

Відповідачем не спростовано поданих позивачем доказів.

Так, Організація стверджує про те, що інформація є достовірною, оскільки: 12.06.2014 ГО «Центр протидії корупції» надіслала в.о.Генерального прокурора України Махніцькому О.І. листа № ЦПК-1206-604-14, в якому запропонувала врахувати наведену у звіті "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" у здійсненні досудового розслідування стану дотримання бюджетного законодавства при використанні бюджетних коштів, а саме реалізації ПАТ "Індар" ліків МОЗ України за завищеною ціною; 17.07.2014 першим заступником начальника Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, начальником СВ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві Артюхом А.П. надіслано Організації листа, в якому зазначено, що в ході розгляду повідомлення відповідача було встановлено, що на підставі аналогічної заяви 12.05.2014 було внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100020003499 за ознаками складу злочинів, передбачених статтею 356, частинами першою і четвертою статті 358 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, суд не може взяти вказані доводи до уваги з огляду, зокрема, на приписи чинного законодавства України, якими передбачено, що:

- особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (частини перша і друга статті 62 Конституції України);

- прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (частина друга статті 9 Кодексу);

- доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 Кодексу);

- судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку (частина перша статті 369 Кодексу).

Судом також не береться до уваги твердження відповідача про те, що висновки та судження Організації у Звіті щодо дій, рішень та бездіяльності посадових осіб органів державної влади та суб'єктів господарювання не є твердженнями про порушення норм чинного законодавства. Такі висновки та судження є оціночними та не підлягають спростуванню з урахуванням такого.

У пункті 19 постанови Пленуму зазначено, що відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Попри це, незважаючи на початок фрази у Звіті «Описані вище факти дають підстави припускати, що…», далі в Звіті та Статті інформація носить стверджувальний характер, в ній йдеться про встановлені Організацією факти, така інформація є негативною і завдає шкоди діловій репутації позивача.

У пунктах 24 і 25 постанови Пленуму вказано, що якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне зобов'язати Організацію спростувати недостовірну інформацію, надіславши контрагентам позивача листи з текстом спростування.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, поширену громадською організацією "Центр протидії корупції" (01014, м. Київ, вул. Мічуріна, 64; ідентифікаційний код 38238280) у мережі Інтернет інформацію про участь приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; ідентифікаційний код 21680915) у корупційних схемах, пов'язаних з державними закупівлями Міністерством охорони здоров'я України, а саме:

на веб-сайті http://health.antac.org.ua у статті під заголовком "Основні висновки зі звіту ЦПК "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" про те, що в Україні діє корупційна схема заробляння коштів на здоров'ї українців з перетворення державного фармацевтичного заводу "Індар" на посередника, який купує ліки у оффшорних посередників та постачає їх державі за завищеними цінами;

на веб-сайті http://health.antac.org.ua в аналітичному звіті громадською організацією "Центр протидії корупції" під назвою "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" про те, що "Індар" замість того, щоб впроваджувати виробництво вітчизняних ліків та здешевлювати їх вартість для українських пацієнтів, спекулює своїм статусом виробника, використовує неформальні зв'язки з посадовими особами МОЗу та бере участь в картельних змовах, спотворюючи конкуренцію та торгах. Зароблений сумнівним чином прибуток від багатомільйонних контрактів з МОЗом виводиться за межі країни на рахунки іноземних оффшорів зі складною корпоративною структурою, яка дозволяє приховати справжнього власника. Таким чином, підприємство з державною часткою власності, яке в 2013 році стало основним постачальником APT та протитуберкульозних препаратів державі, може повільно перетворитися на "прокладку" для відмивання грошей українських платників податків".

3. Зобов'язати громадську організацію "Центр протидії корупції" (01014, м. Київ, вул. Мічуріна, 64; ідентифікаційний код 38238280) припинити дії, пов'язані з розміщенням на веб - сайті http://health.antac.org.ua у статті "Основні висновки зі звіту ЦПК "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" та в аналітичному звіті "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" недостовірної інформації про участь приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; ідентифікаційний код 21680915) в корупційних схемах, пов'язаних з державними закупівлями Міністерством охорони здоров'я України;

4. Зобов'язати громадську організацію "Центр протидії корупції" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; ідентифікаційний код 21680915) спростувати недостовірну інформацію про приватне акціонерне товариство "По виробництву інсулінів "Індар" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; ідентифікаційний код 21680915), поширену у мережі Інтернет на веб-сайті http://health.antac.org.ua шляхом розміщення на вказаному сайті інформації такого змісту: "Спростування. Шановні користувачі! Громадська організація "Центр протидії корупції" спростовує недостовірну інформацію, поширену у статті "Основіні висновки зі змісту ЦПК Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" від 18.12.2013 та в звіті "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" щодо участі приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; ідентифікаційний код 21680915) в корупційних схемах пов'язаних з державними закупівлями Міністерством охорони здоров'я України антиретровірусних та протитуберкульозних препаратів".

5. Стягнути з громадської організації "Центр протидії корупції" (01014, м. Київ, вул. Мічуріна, 64; ідентифікаційний код 38238280) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; ідентифікаційний код 21680915) судовий збір у сумі 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн.

6. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.08.2014.

Суддя О. Марченко

Суддя В. Бондарчук

Суддя М. Любченко