Рішення № 40232840, 19.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10766/14 19.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком» До Товариства з обмеженою відповідальністю «У.С.І.Т. Україна» Простягнення 1 315 585,33 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Алдошина Н.О., представник за довіреністю;

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість по договору №1-188/14-1 від 01.02.2014р. у розмірі 1 315 585,33 грн., з яких: сума основного боргу 1 304 881,65 грн., 2 635 грн. 3% річних, 8 068,68 грн. пені.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за повідомленими суду поштовими адресами (м. Київ, пр.-т Московський, 21, кв. 14; м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 45А), а також за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 10.

Відповідно до статті 64 ГПК України судом вчиненні дії для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.07.2014р. за клопотанням позивача, відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи.

На призначені судові засідання 26.06.2014р., 10.07.2014р., 19.08.2014р. представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень, з яких слідує, що поштова кореспонденція з ухвалами суду про призначення судових засідань була вручена відповідачу 19.06.2014р., 23.06.2014р., 01.07.2014р., 21.07.2014р.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне в черговий раз відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2014 року між позивачем (оператор за договором) та відповідачем (абонент за договором) було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №1-188/14 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1 якого оператор надає відповідачу телекомунікаційні послуги, що передбачені у відповідних замовленнях, а абонент зобов'язується своєчасно їх оплачувати.

Відповідно до п. 1.2 Договору перелік і обсяг замовлених телекомунікаційних послуг, а також організаційні та технічні умови їх надання зазначаються у замовленнях, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.5 Договору послуги починають надаватися з моменту підписання замовлення, якщо інше не вказано у замовленні. У разі, якщо замовлення передбачає виконання робіт щодо підключення кінцевого обладнання до телекомунікаційної мережі оператора (інсталяційних робіт) послуги починають надаватися з моменту прийняття абонентом виконаних інсталяційних робіт.

Відповідно до Замовлення №1, підписаному 05.02.2014р. відповідачу надавався фіксований телефонний зв'язок (службові телефони, підключені до індивідуальної лінії), що включала в себе користування телефонним номером 443937028.2. У замовленні №1 визначений спосіб розрахунків: інсталяційний платіж за основну послугу - 100% - післяоплата; щомісячні платежі - 100% післяоплата.

Відповідно до Замовлення №2, підписаному 05.02.2014р. відповідачу надавався фіксований телефонний зв'язок (службові телефони, підключені до індивідуальної лінії), що включала в себе користування телефонним номером 443937029.3. У замовленні №2 визначений спосіб розрахунків: інсталяційний платіж за основну послугу - 100% - післяоплата; щомісячні платежі - 100% післяоплата.

Відповідно до Замовлення №3, підписаному 05.02.2014р. відповідачу надавався міжнародний телефонний зв'язок за телефонними номерами наданими за Замовленням № 1, що здійснюється шляхом набору додаткового коду (0-15).4. У замовленні №3 визначений спосіб розрахунків: інсталяційний платіж за основну послугу - післяоплата; щомісячні платежі - 100% післяоплата.

Відповідно до Замовлення №4, підписаному 05.02.2014р. відповідачу надавався міжнародний телефонний зв'язок за телефонними номерами наданими за Замовленням №2, що здійснюється шляхом набору додаткового коду (0-15).5. У замовленні №4 визначений спосіб розрахунків: інсталяційний платіж за основну послугу - післяоплата; щомісячні платежі - 100% післяоплата.

Тарифи послуг визначені у Додатку №1 до Замовлення №1, Додатку №1 до Замовлення №3, Додатку №1 до Замовлення №4.

Відповідно до п. 4.1 договору спосіб розрахунків (авансування або післяоплата) вказується у замовленнях.

Пунктом 4.2 передбачено, що у разі, якщо замовлення передбачає надання телекомунікаційних послуг в кредит (післяоплату) оплата наданих послуг здійснюється Абонентом у десятиденний строк після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі неотримання рахунку до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, Абонент повинен звернутися до Оператора для отримання рахунку та здійснити оплату до граничного строку, зазначеного у цьому договорі.

Відповідно до п. 4.5 Договору оплата телекомунікаційних послуг здійснюється на підставі виставленого рахунку, якщо у замовленні не встановлено інше.

Згідно п. 6.1 договору, договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє безстроково.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно рахунків №1-4062803 від 28.02.2014р., №2-10596828 від 31.03.2014р. за послуги зв'язку, відповідач зобов'язаний був сплатити заборгованість за надані послуги. Відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, відповідно до чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 304 881,65 грн. грн.

Отже, станом на момент подання позову до суду та на момент розгляду справи судом надані позивачем по договору послуги з надання телекомунікаційних послуг відповідачем не сплачені, борг відповідача перед позивачем за договором про надання телекомунікаційних послуг №1-188/14 від 04.02.2014р. складає 1 304 881,65 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору про надання телекомунікаційних послуг, відповідачу надавалися телекомунікаційні послуги. Згідно копій рахунків-фактур №1-4062803 від 28.02.2014р., №2-10596828 від 31.03.2014р. за послуги зв'язку, які додані до матеріалів справи, відповідач повинен був сплачувати надані позивачем послуги. У зв'язку з не виконанням своїх зобов'язань у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 304 881,65 грн. за надані позивачем послуги.

Відповідачем не було сплачено заборгованість у повному розмірі. Судом встановлено, що сума несплаченого боргу за надані послуги складає 1 304 881,65 грн.

Судом також встановлено, що позивачем умови договору про надання телекомунікаційних послуг виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності чи низької якості наданих послуг умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором про надання телекомунікаційних послуг в сумі 1 304 881,65 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. Враховуючи, що відповідно до п.п. 4.1, 4.5 договору оплата послуг здійснюється на підставі рахунків оператора у спосіб, вказаний в рахунках та строки вказані у п. 4.2 договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 304 881,65 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 304 881,65 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи проценти річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 635 грн.

Позивач також просив стягнути з Відповідача пеню в сумі 8 068,68 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені в силу закону повністю у розмірі 8 068,68 грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі в заявленій позивачем сумі 3 315 585,33 грн. (1 304 881,65 грн. основний борг, 2 635 грн. - 3% річних, 8 068,68 грн. - пеня).

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «У.С.І.Т. Україна» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 10, Код: 35691527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Телеком" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 19-а, Код: 19028202) заборгованість за Договором №1-188/14 від 04.02.2014р. у розмірі 1 304 881 (один мільйон триста чотири тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 65 коп., 2 635 (дві тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 3% річних, 8 068 (вісім тисяч шістдесят вісім) грн. 68 коп. пені, а також 26 311 (двадцять шість тисяч триста одинадцять) грн. 71 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.08.2014р.

Суддя І.І. Борисенко