Рішення № 40232770, 18.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11472/14 18.08.14За позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

в інтересах держави , уповноваженим органом управління якої є Міністерство Оборони України, в особі

Київського квартирно-експлуатаційного управління

до ПрАТ "МТС Україна "

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від прокуратури Пантюхов О.В.(посв. № 011863 від 28.10.2012)

Від позивача Сажієнко І.О.(дов. № 303/25-779 від 27.02.14)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про зобов`язання вчинити дії відповідно до умов договору з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об`єктах Міністерства Оборони України від 12.03.2011 № 12/0/ККЕУ.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11472/14 та призначено до розгляду на 01.07.2014.

Прокурор, представники сторін в судове засідання 01.07.2014 з'явилися, надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Судом було оголошено перерву під час розгляду справи на 15.07.2014.

На призначене судове засідання 15.07.2014 прибули прокурор, представник позивача, надали пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 15.07.2014 не прибув, проте 11.07.2014 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив дане клопотання.

Окрім того прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог. Заява про уточнення позовних вимог надійшла до початку розгляду справи по суті, а отже на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подальший розгляд справи відбуватиметься з урахування вказаної заяви.

Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 24.07.2014.

В судове засідання призначене на 24.07.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення.

В судовому засіданні 24.07.2014 оголошено перерву до 18.08.2014.

У судове засідання 18.08.2014 прибули прокурор, представники позивача, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 18.08.2014 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду від 17.07.2014 отримана відповідачем 29.07.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 02088 02574533 (в матеріалах справи).

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 121 Конституції України, одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Вимогами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 по справі № 1-1/99, прокурори вправі звертатись з позовом в інтересах держави. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповіді функції у спірних правовідносинах.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Міністерство оборони України, на підставі ст. З вище зазначеного закону, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Міністерство оборони України здійснює управління військовим майном, у тому числі закріплює майно за частинами, приймає рішення щодо розподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ, навчальних закладів.

Таким чином, органом державної військової та виконавчої влади на місцях в системі Збройних Сил України є командири з'єднань, об'єднань, військових частин, начальники військових навчальних закладів, яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999, надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно із ст.ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому військової частини (установи, навчального закладу). Він, серед іншого, зобов'язаний вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині, для чого повинен діяти у відповідності з законом, у тому числі представляти інтереси держави у разі необхідності в судах.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Київське квартирно-експлуатаційне управління - є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядковане Міністерству оборони України, у своїй діяльності керується Законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністра оборони України і являється структурним підрозділом Міністерства оборони України (органом виконавчої влади на місці). Основні його фонди та матеріальні цінності є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за ним на праві оперативного управління. Збитки, які йому спричинено, це безпосередня шкода економічним інтересам держави. Тому, у даному випадку, інтереси держави полягають у налагодженні ефективної роботи управління та отримання ним додаткових джерел фінансування, а також дотриманні бюджетної дисципліни. Збитки, які їй спричиняються, це безпосередня шкода економічним інтересам держави.

До Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшов лист тимчасово виконуючого обов'язки начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління щодо захисту прав та інтересів держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління, від неправомірних дій (бездіяльності) з боку Приватного акціонерного товариства «МТС Україна».

Таким чином, суд вважає правомірним звернення прокуратури з даним позовом до суду.

Судом встановлено, 01.03.2011 між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням, в особі начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління Євсігнєєва В.М., з одного боку, та Приватним акціонерним товариством «МТС Україна» в особі директора Київського територіального управління ПрАТ «МТС Україна» Установої О.В., яка діяла на підставі довіреності № 0009/11 від 01.01.2011, з іншого боку, був укладений Договір № 12/0/ККЕУ з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України(надалі - Договір).

Згідно із п. 1.1. Договору, Виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення та зберігання на обладнаному майданчику військового містечка № 16, яке закріплено за Виконавцем та розташовано за адресою: Київська область, м. Васильків, військова частина А 1880, обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку (надалі - майно) вартість за Актом оцінки на 01.03.2011 складає 669 023,48 грн., відповідно до затвердженої схеми розміщення майна, а Замовник зобов'язується оплатити цю послугу.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ст. 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання - одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір № 12/0/ККЕУ з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України за своєю правовою природою є змішаним договором, як то договором надання послуг та договором зберігання, в розумінні ст. 901 та ст. 936 Цивільного кодексу України.

Пунктами 2.2. і 2.3. Договору встановлено, що Виконавець приймає у Замовника майно за актом приймання-передачі. Розміщення майна на території військового містечка не тягне за собою виникнення у Виконавця права власності на це майно. Власником майна залишається Замовник.

01.03.2011 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі майна замовника (обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку).

Сторони у п. 2.5. Договору передбачили, що у разі припинення дії цього Договору Замовник складає та підписує Акт приймання-передачі, демонтує та вивозить майно з об'єкту Виконавця протягом двох тижнів. Майно вважається поверненим Замовнику з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.2. Договору строк дії договору по 28 лютого 2014 року.

Згідно з п. 4.1.9 Договору, Замовник зобов'язаний з моменту припинення дії цього Договору демонтувати на об'єкті та вивезти майно з території військового містечка протягом двох тижнів.

19.08.2013 року Позивач надсилав на адресу Відповідача вимогу № 303/25- 3104, в якій наполягав на демонтажі обладнання, оскільки знаходження даних ретрансляційних станцій на території військового містечка може сприяти витоку інформації по технічним каналам зв'язку, що є власністю держави.

30.09.2013 Позивач надсилав на адресу Відповідача лист-попередження № 303/25-3690, яким інформував, що за дорученням начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 06.09.2013 № 303/1/6/845 та на вимогу начальника Центрального управління захисту інформації і криптології Генерального штабу Збройних Сил України від 12.08.2013, діє заборона на розміщення на території військових частин обладнання операторів телекомунікацій з метою недопущення випадків витоку відомостей, що охороняються і про необхідність демонтажу телекомунікаційного обладнання ( у 10 денний термін з моменту закінчення терміну дії договору), яке розміщене на території військового містечка № 16 (с. Крушинка), військової частини А 1975, оскільки термін дії договору № 12/0/ККЕУ від 01.03.2011 продовжуватися не буде та новий договір оренди укладатися не буде.

12.03.2014 Позивач направляв на адресу Відповідача претензію №1/386 про звільнення нерухомого військового майна.

Із матеріалів справи вбачається, що Позивач неодноразово звертався до Відповідача з повідомленнями та вимогами звільнити нерухоме військове майно - обладнаний майданчик за адресою: Київська область, м. Васильків, військова частина А 1880, військове містечко № 16, від обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку шляхом його демонтажу та вивезення.

Суд дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

В ст. 174 Господарського кодексу України вказано, що господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких які не суперечать йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені і в ст. 526 ЦК України.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вживати заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно із ч. 1 ст. 948 Цивільного кодексу України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Статями 509, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання за укладеними договорами повинні виконуватись належним чином у встановлений строк.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, судом встановлено , що строк дії договору припинено 28.02.2014, Позивач неоднократно звертався до Відповідача з повідомленнями та вимогами звільнити нерухоме військове майно - обладнаний майданчик за адресою: Київська область, м. Васильків, військова частина А 1880, військове містечко № 16, від обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку шляхом його демонтажу та вивезення.

Однак попри вказане, Відповідач порушуючи взяті на себе зобов'язання за Договором визначені в п. 4.19. ігнорує вимоги Позивача та не виконує свого обов'язку стосовно демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку та вивезення його з території військового містечка.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

в інтересах держави , уповноваженим органом управління якої є Міністерство Оборони України, в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15, ідентифікаційний код 14333937) звільнити нерухоме військове майно - обладнаний майданчик за адресою: Київська область, м. Васильків, військова частина А 1880, військове містечко № 16, від обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» шляхом його демонтажу та вивезення.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15, ідентифікаційний код 14333937) в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Повний текст рішення складено 22.08.2014

Суддя Л.Д. Головатюк