Постанова № 40232276, 31.07.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду міста Києва Юрдига О.С., розглянувши апеляційні скарги представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - Дєдєньової Д.О. та заступника прокурора прокуратури Солом'янського району м. Києва Нагальнюк О. на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року відносно ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК України 2012 року, закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заступник прокурора прокуратури Солом'янського району м.Києва Нагальнюк О. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, та постановити нову, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні порушення митних правил та накласти на нього адміністративне стягнення. Вважає постанову необґрунтованою, оскільки постановлена без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи; не враховано характер вчиненого правопорушення.

Представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Дєдєньова Д.О. вважаючи постанову незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні порушення митних правил та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в 100% вартості предметів правопорушення з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів правопорушення, а враховуючи відсутність цих товарів з стягненням їх вартості. Вказує на те, що судом не враховано обставини справи та наявність доказів в матеріалах справи, а також те, що по інших аналогічних справах ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційних скарг заслухавши пояснення прокурора, представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про їх підтримання, представника ОСОБА_3, який заперечив проти апеляційних скарг, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 20 серпня 2013 року в зоні діяльності Ягодинської митниці з Польщі на митну територію України автомобільним транспортом р.н. АС 8991 АО/АС 7742 ХХ на підставі товаросупровідних документів: міжнародної товаро-транспортної накладної CMR № 388483 від 20 серпня 2013 року, книжки МДП № UX.72951562 та інвойсу № ЕХ-0029 від 16 серпня 2013 року, переміщено товари «світильники та комплектуючі до них, риболовне спорядження, радіатори та комплектуючі до них, загальною вартістю 8812,20 дол. США.

Так, на митну територію України автомобільним транспортом на підставі товаросупровідних документів переміщено товари.

Відповідно до товаросупровідних документів:

одержувачем товарів є ТОВ "ВІВАТІМПОРТ" (ЄДРПОУ 38490763, м. Київ, вул. Андрія Іванова, буд. 10, оф. 1);

продавцем та відправником товарів є компанія "MAXIMUS BUSINESS LTD" (Великобританія).

Товари поставлені на виконання умов контракт № ЕX-08-05-13 від 08 травня 2013р., укладеного між ТОВ "ВІВАТІМПОРТ" та компанією "MAXIMUS BUSINESS LTD" (Великобританія) на умовах поставки СІР Київ.

Товари, заявлені до митного оформлення в Київській міжрегіональній митниці Міндоходів (митний пост "Західний") оформлені та випущені у вільний обіг.

Відповідно до законодавства України з питань митної справи, зокрема ст. 567 Митного кодексу України Київською міжрегіональною митницею Міндоходів з метою перевірки законності ввезення товарів на митну територію України до Департаменту митної справи Міндоходів ініційовано направлення запиту до митних органів Великобританії.

З відповіді митних органів Великобританії, отриманої органом доходів і зборів 10 грудня 2013 року встановлено, що компанія "Maximus Business LTD", яка згідно товаросупровідних документів виступає відправником товару, ліквідована та з 17 травня 2013 року виключена з реєстру.

Відповідно до статті 6 Закону України № 959-ХІІ від 16 квітня 1991року "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту).

В контракті № ЕХ-08-05-13 від 08 травня 2013 року в розділі "Определения" зазначено, що "Счет - фактура (инвойс) - является неотъемлемым документом к Контракту, в котором стороны согласовывают ассортимент, количество, цену за единицу, общую стоимость, условия поставки каждой партии Товара и имеет силу Приложения (Спецификации)".

Отже, на час поставки товарів, враховуючи ліквідацію компанії "MAXIMUSBUSINESS LTD", контракт ЕХ-08-05-13 від 08 травня 2013 року був фактично не дійсним, а інвойс №ЕХ-0029 від 16.08.2013 року, який є невід'ємною частиною контракту та його Доповненням (специфікацією), виданий ліквідованою компанією (стороною зовнішньоекономічного контракту), яка не є здатною до укладання контракту.

У протоколі про порушення митним правил зазначено,що директор ТОВ "Віватімпорт" -ОСОБА_3 під час узгодження інвойсу, який є невід"ємною частиною контракту, повинен був пересвідчитися в правоздатності компанії "Maximus Business LTD", а тому його дії призвели до переміщення товарів загальною вартістю 70483,87 грн., через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що мають ознаки підробки, містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача та неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів, а відтак в його діях наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України.

Як видно з матеріалів адміністративної справи, суд першої інстанції на підставі наявних в ній доказів прийшов до правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України, а також події цього правопорушення.

При прийнятті рішення суд послався на те, що відповідно до цього закону адміністративна відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості.

Отже, основним безпосереднім об'єктом правопорушення за даним законом є встановлений порядок переміщення товарів та ТЗ через митний кордон України, а об'єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи.

Суб'єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України у тому числі і шляхом надання неправдивих відомостей, які необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

З наведеного випливає, що кінцевою метою порушника має бути визначення коду товару чи його митної вартості такими, що не відповідають дійсності.

Згідно з ч. 2 ст. 198 МК України органу доходів і зборів в пункті пропуску через державний кордон України відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України. Так, при перевезенні автомобільним транспортом документами, що містять відомості про товари, є: комерційні документи на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів; найменування товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів. Також подається митна декларація і рахунок або інший документ, який визначає вартість товару.

За приписами ч. 7 ст. 257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими, відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

При митному оформленні товару в режимі "Експорт", ТОВ "Віватімпорт" зазначило достатньо відомостей, за допомогою яких можна ідентифікувати й класифікувати товар, тобто виконало вимоги відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651.

З матеріалів убачається, що контракт № ЕХ-08-05-13 був укладений між ТОВ "Віватімпорт" та компанією "Maximus Business LTD" 8 травня 2013 року, тобто до того, як компанію було виключено з Реєстру. Таким чином, даних про те, що на момент укладення контракту компанія "Maximus Business LTD" не мала на це повноважень, ні у протоколі про порушення митних правил, ні у матеріалах справи не наведено, тобто немає даних, що вона діяла з порушенням ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

З наведеного випливає, що лист митних органів Великобританії, в якому міститься інформація про ліквідацію компанії "Maximus Business LTD" та виключення її з реєстру 17 травня 2013 року, не може вважатися належним та достатнім доказом того, що відомості про продавця товару, зазначені в товаро-супровідних документах, є неправдивими.

Згідно ст. ст. 345-354 МК України, митні органи мають право здійснювати митний контроль правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення товарів на митну територію України та ін., у тому числі своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати митних платежів, результати якої оформлюються актом (довідкою), в яких за наявності зазначаються і факти заниження та факти завищення податкових зобов'язань підприємства, проте і такі дані у справі відсутні.

Крім того, ані прокурор, ані представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, не зазначали, що дані, вказані в товаро - супровідних документах, в митній декларації, вплинули на цілі справляння митних платежів, в тому числі і визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

На вимогу апеляційного суду, представником Київської міжрегіональної митниці Міндоходів надано інформацію, зокрема копії службових записок від 20.03.2014 року та 01.04.2014 року, де зазначено, що ступінь впливу ліквідацію та виключення з реєстру Дому Компаній Великобританії компанії відправника "Maximus Business LTD" на митну вартість товарів за вказаними митними деклараціями, визначити неможливо.

За таких обставин, оскільки митним органом не надано достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_3, який з 2 серпня 2013 року почав виконувати обов'язки директора ТОВ "Віватімпорт", тобто після укладання контакту від 8 травня 2013 року, були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, та подання ним органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості стосовно продавця саме з метою неправильного визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що стосовно посадових осіб ТОВ "Віватімпорт" складено протоколи про порушення митних правил за аналогічні порушення та по окремих їх визнано винними та накладено стягнення, не може свідчити про незаконність оскаржуваного рішення суду. Підставою для скасування рішення може бути лише неправильне застосування норм матеріального чи процесуального закону.

Суд першої інстанції дав належну оцінку наявним у справі доказам, і прийшов до правильного висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Підстав для задоволення апеляційної скарги представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та прокурора прокуратури Солом`янського району м. Києва не встановлено.

Керуючись ч. 6 ст. 530, п. 1 ч. 1 ст. 531 МК України, ст. 294 КУпАП України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року щодо ОСОБА_3, якою адміністративну справу про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, залишити без змін, а апеляційні скарги представника Київської регіональної митниці Міндоходів та прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва ЮрдигаО.С.

Справа № 33/796/896/14 Категорія: ст.ч.1 ст.483 МКУ

Головуючий у першій інстанції - Оксюта Т.Г.