Рішення № 40230936, 20.08.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/2804/14 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Краснокутської О.М.,

при секретарі: Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Запорізьке регіональне управління до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ПАТ КБ «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Запорізьке регіональне управління звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові зазначалось, що 21.12.2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №17/2007/3417 Фжр, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 49 348 доларів США 75 центів. Кредит було надано строком на 240 місяців. Кінцевий термін повернення кредиту 10.12.2027 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, позичальник уклав з банком іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 43,56 кв.м., яка складається з двох кімнат.

Також, в якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту 21.12.2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №17/2007/3417 ФЖР, за умовами якого поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник, солідарно, всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (п.п.12,1.4 договору).

У зв'язку з порушенням відповідачами своїх зобов'язань, виникла заборгованість за кредитним договором станом на 01.02.2013 року у розмірі 142 463, 63 доларів США, що в еквіваленті складає 1 138 711, 79 грн., з яких: сума для погашення заборгованості за кредитом - 47 751,72 дол. США, що в еквіваленті складає 381 679,50; сума для погашення заборгованості за відсотками - 21 330,78 дол. США, що в еквіваленті складає 170 496, 92 грн.; сума заборгованості за пенею - 73381,13 дол. США, що в еквіваленті складає 586 535, 37 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 1 138 711 грн. 79 коп. та судові витрати.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Запорізьке регіональне управління були задоволені.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по договору в розмірі 1 138 711 грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 3441грн.

Ухвалою цього суду від 25 листопада 2013 року зазначене заочне рішення скасовано.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Запорізьке регіональне управління до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по договору кредиту в розмірі 1 138 711 грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 3441грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта та відповідача ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21.12.2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №17/2007/3417 Фжр, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 49 348 доларів США 75 центів. Кредит було надано строком на 240 місяців. Кінцевий термін повернення кредиту 10.12.2027 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, позичальник уклав з банком іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 43,56 кв.м., яка складається з двох кімнат.

Також, в якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту 21.12.2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №17/2007/3417 ФЖР, за умовами якого поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник, солідарно, всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (п.п.12,1.4 договору).

У зв'язку з порушенням відповідачами своїх зобов'язань, виникла заборгованість за кредитним договором станом на 01.02.2013 року у розмірі 142 463, 63 доларів США, що в еквіваленті складає 1 138 711, 79 грн., з яких: сума для погашення заборгованості за кредитом - 47 751,72 дол. США, що в еквіваленті складає 381 679,50; сума для погашення заборгованості за відсотками - 21 330,78 дол. США, що в еквіваленті складає 170 496, 92 грн.; сума заборгованості за пенею - 73381,13 дол. США, що в еквіваленті складає 586 535, 37 грн.

Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується доданим до позовної зави розрахунком заборгованості станом на 01.02.2013 року, який в силу ст.ст. 59, 64 ЦПК України являється допустимим доказом у справі та не спростований відповідачами.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України кредитний договір є підставою виникнення зобов'язань.

Частиною 1 ст. 543 ЦПК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

За положеннями ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, пояснення позивача та заперечення відповідачів, дав належну оцінку всім наданим суду доказам та дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками.

Проте, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачів суму заборгованості за пенею в розмірі 73 381,13 дол. США, що в еквіваленті складає 586 535, 37 грн., суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до частини 3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року, в розділі 3.2 якого зазначено, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Оскільки нарахована сума пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором кредиту не є співмірною із розміром заборгованості за кредитом та суду не надано будь - яких доказів про негативні наслідки для позивача через прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором кредиту до 100 000 грн.

Основні доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 полягають в тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, не врахував умови додаткової угоди №1 від 26.11. 2010 року до кредитного договору, з якою він не був ознайомлений, згоди на її укладення не давав та не підписував її, але на його думку за додатковою угодою відбулося збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_4

Такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснила, що зазначена додаткова угода помилково надана до матеріалів справи, оскільки вона не є укладеною і розрахунок заборгованості проведений за умовами кредитного договору №17/2007/3417 Фжр від 21.12.2007 року, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідачів не заперечувала проти викладено, проте, вважає, що сума заборгованості по пені не є співмірною із розміром заборгованості за кредитом, значно перевищує суму заборгованості, тому суд має право її зменшити. Крім того, між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 на тепер досягнута домовленість про добровільну продажу іпотечного майна для погашення кредитної заборгованості, а банк відмовиться від штрафних санкцій.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.3.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні, стягнута з відповідачів сума пені підлягає зменшенню до 100 000 грн. Таким чином, стягненню в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість за кредитом у розмірі 381 679,50грн., заборгованість за відсотками в розмірі 170 496, 92 грн., та заборгованість за пенею в розмірі 100 000 грн., що загалом складає 652 176,42 грн.

Ухвалюючи рішення в частині розподілу судових витрат та стягуючи солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 3441 грн., суд не врахував положення ч.1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до яких при повному задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Тому, стягненню підлягають судові витрати з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь позивача у розмірі 3441 грн. по 1720,50 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.307, 309,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2014 року по цій справі в частині стягнення суми пені змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 100 000 грн. та вважати загальну суму до сплати в розмірі 652 176,42 грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» судові витрати у розмірі 1720,50 грн. з кожного.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: