Ухвала суду № 40230878, 19.08.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/3348/14 Головуючий у 1 інстанції: Галянчук Н.М.

Суддя-доповідач: Кримська О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючий Кримська О.М.,

Судді Подліянова Г.С.

Дашковська А.В.,

При секретарі Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, третя особа - Гнаровський сільський голова Доновський Олександр Миколайович, про визнання незаконним розпорядження, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, який під час розгляду справи в суді першої інстанції уточнила та зазначала, що 11.01.2012 року на підставі розпорядження голови Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області вона була прийнята на роботу на посаду художнього керівника у Гнаровський сільський будинок культури.

08 жовтня 2013 року розпорядженням голови Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 46-ОС її було звільнено з вищевказаної посади з 09 жовтня 2013 року за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Розпорядженням голови Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 50-ОС від 31 жовтня 2013 року її було звільнено з посади художнього керівника Гнаровського сільського будинку культури за тією ж підставою, але з 31 жовтня 2013 року.

Причинами звільнення є факти відсутності її на робочому місці 13.09.2013 року, 17.09.2013 року та 19.09.2013 року, які підтверджуються відповідними актами.

Вважає розпорядження такими, що прийняті з порушенням чинного законодавства, а її звільнення незаконним. Зазначає, що акти складалися за її відсутності, нею не підписувалися, надати пояснення з цього питання їй ніхто не пропонував, у зазначені в актах дні вона виконувала свої посадові обов'язки і прогулів не здійснювала, лише 13.09.2013 у період часу з 10 години 00 хвилин до 12 години 05 хвилин вона у зв'язку з високим кров'яним тиском та різким погіршенням стану здоров'я була відсутня на роботі, оскільки зверталась до лікувального закладу. Про факт відвідування лікувального закладу вона намагалася повідомити телефоном голову сільської ради Доновського О.М., однак останній не відповів на її дзвінок. В інший час 13.09.2013 вона знаходилась на роботі.

Крім того, в обґрунтування незаконності її звільнення позивач посилається на порушення відповідачем ст. 43 КЗпП України, оскільки вона є членом Вільнянської районної організації Профспілки працівників культури України, однак її звільнення відбулося без згоди профспілкового комітету. Також не отримано згоду на її звільнення від Вільнянського відділу культури і туризму Вільнянської районної державної адміністрації, що передбачено п.1.1 посадової інструкції художнього керівника сільського закладу культури клубного типу.

На підставі викладеного, просила суд визнати незаконними та скасувати розпорядження Гнаровського сільського голови про її звільнення № 46-ОС від 08.10.2013 року та № 50-ОС від 31.10.2013 року, поновити її на посаді художнього керівника Гнаровського сільського будинку культури, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 червня 2014 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Гнаровського сільського голови №46-ОС від 08.10.2013 року про звільнення ОСОБА_3 з посади художнього керівника Гнароського сільського будинку культури.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Гнаровського сільського голови №50-ОС від 31.10.2013 року про звільнення ОСОБА_3 з посади художнього керівника Гнаровського сільського будинку культури.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді художнього керівника Гнаровського сільського будинку культури Вільнянського району Запорізької області з 09 жовтня 2013 року.

Стягнуто з Гнаровського сільської ради Вільнянського району Запорізької області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09 жовтня 2013 року в сумі 14 438 грн. 56 коп., заборгованість з заробітної плати у вихідний день в сумі 176 грн. 08 коп. та моральну шкоду в сумі 3 000 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду.

Додатковим рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 червня 2014 року стягнуто з Гнаровського сільської ради Вільнянського району Запорізької області на користь держави судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп..

Не погоджуючись із рішенням суду, Гнаровська сільська рада Вільнянського району Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 11 січня 2012 року працювала у Гнаровському сільському будинку культури на посаді художнього керівника.

Розпорядженням голови Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 46-ОС від 08 жовтня 2013 року ОСОБА_3 було звільнено з вищевказаної посади з 09 жовтня 2013 року за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, в зв'язку із відсутністю на робочому місці 13.09.2013 року у період часу з 9.00 год. до 13.00 год. (а.с.6).

Розпорядженням голови Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 50-ОС від 31 жовтня 2013 року її було звільнено з посади художнього керівника Гнаровського сільського будинку культури за тією ж підставою, але з 31 жовтня 2013 року (а.с.25)

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, для вирішення питання законності звільнення працівника з цієї підстави необхідно встановити як відсутність працівника на роботі більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня, так і факт вчинення прогулу без поважних причин.

Оскільки законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, ця обставина підлягає з'ясуванню в кожному конкретному випадку виходячи із фактичних доказів у справі.

Доводи апеляційної скарги Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про законність проведеного ними звільнення позивачки на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП, колегією суддів відхиляються, оскільки ці доводи спростовуються наявними в матеріалах справи та проаналізованими судом доказами.

Так, з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_3 вбачається, що 13.09.2013 року з 10 год. 40 хв. по 11 год. 00 хв. позивачка перебувала безпосередньо на прийомі у лікаря-невропатолога, у поліклініці ГУМВС у Запорізькій області у м. Запоріжжі, що підтверджується витягом із лікарняної справи, довідкою лікаря ОСОБА_5, рецептом ліків та фіскальним чеком про придбання цих ліків, де зафіксовано час їх придбання (а.с.84-88).

Отже, в даному випадку, відсутність позивачки на робочому місці 13.09.2013 року з урахування перебування в дорозі, знаходження у лікаря на прийомі та придбання ліків у період з 10 год. 00 хв. по 12 год. 05 хв. не можна визнати неповажною та висновки суду першої інстанції в цій частині є вірними.

Доказів, які б спростовували вищеназваний факт, відповідачем не надано.

Апелянт як на доказ, якими підтверджено відсутність на робочому місці 13 вересня 2013 року позивачки більш ніж три години без поважних причин, посилається на акти №1 від 13.09.2013 року та №2 від 13.09.2013 року ( а.с.54, 55)

Суд першої інстанції критично оцінив названі акти про відсутність позивачки на робочому місці, оскільки ними не зафіксовано часовий проміжок відсутності позивачки на робочому місці та з показань свідків, за підписом яких складено Акт №2 від 13.09.2013 року, не встановлено достовірно час відсутності ОСОБА_3 на робочому місці, а тому районний суд дійшов до вірного висновку про недоведеність відсутності ОСОБА_3 без поважної причини на робочому місці 13.09.2013 року більше трьох годин сумарно або безперервно.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при звільненні ОСОБА_3 не дотримано вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП, за якою розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 40, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 11.01.2012 року є членом Вільнянської районної організації профспілки працівників культури України (а.с.11).

З протоколу засідання профспілкового комітету Вільнянської районної організації профспілки працівників культури від 08.01.2014 року, засідання якого було проведено під час розгляду справи у суді першої інстанції, вбачається, що у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 з посади художнього керівника Гнаровського сільського будинку культури за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України відмовлено (а.с.106-109).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи фактичні обставини справи, надані докази, суд першої інстанції законно задовольнив позов ОСОБА_3 про поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому навів в рішенні відповідні доводи, розрахунок розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню, послався на норми матеріального права.

Названий розрахунок відповідачем не спростовано у спосіб, визначений ЦПК України.

Суд першої інстанції, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, збалансованості інтересів сторін, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000 грн..

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга відповідача не містить.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права як підставу для скасування судового рішення є неприйнятними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно на підставі наданих сторонами доказів та відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 червня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: