Рішення № 4023077, 18.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.09 Справа № 8/196/09

Суддя Попова І.А.

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26)

до Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18)

Суддя Попова І.А.

Представники:

Від позивача: Білич Н.С., дов. від 13.05.2009 р.

Ремига О.В., дов. від 03.03.2009 р.

Від відповідача: Архипова В.В., дов. від 01.04.2009 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення 7290283 грн. 21 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 143808 грн. 33 коп. пені, 19683 грн. 76 втрат від інфляції грошових коштів, 17976 грн. 04 коп. річних процентів.

Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. За правовою природою заява (вх. від 12.06.2009 р.) є клопотанням про збільшення розміру позовних вимог. Заява своєчасно направлена відповідачу. Відповідно до ст. 22 ГПК України клопотання про збільшення розміру позовних вимог задоволено судом.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 18.06.2009р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові та заяві про збільшення позовних вимог. В обґрунтування вимог вказує, що відповідно до умов договору № 76/199 на використання електричної енергії, укладеного з відповідачем 01.07.2000 р., свої зобов'язання перед відповідачем виконав. Відповідач зобов’язання щодо оплати отриманої електроенергії не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 27 594 671, 08 грн. основного боргу за березень-квітень 2009 р., яку відповідно до ст. 526, 530 ЦК України просить стягнути з КП “Запорізький титано-магнієвий комбінат”. Крім того заявлено про стягнення з відповідача 493 346, 32 грн. пені, 85 609, 29 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 61 668, 29 грн. річних процентів.

Відповідач заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 27 594 671, 08 грн., 493 346, 32 грн. пені та 61 668, 29 грн. річних процентів визнав у повному обсязі. Разом з тим зазначає, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів, заявлених до стягнення, виконаний позивачем з помилковим трактуванням приписів діючого законодавства.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 01.07.2000 р. ВАТ “Запоріжжяобленерго” (Електропостачальна організація) та КП “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (Споживач) уклали договір № 76/199 на користування електричною енергією (далі за текстом-договір).

У відповідності до умов Розділу 1 додаткової угоди від 01.06.2006 р. про внесення змін в Договір № 76/199 від 01.07.2000 р. Електропостачальна організація продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустаткування Споживача, а Споживач сплачує Електропостачальній організації вартість використаної (придбаної) електричної енергії.

На виконання умов даного договору за період березень-квітень 2009 р., відповідач спожив електроенергію на суму 27 594 671, 08 грн., обсяг та вартість отриманої електричної енергії відповідачем не оспорюються.

Згідно п.п. 4.4, 4.5 договору (п. 2 додаткової угоди від 01.04.2006 р. про внесення змін в Договір № 76/199 від 01.07.2000 р.) оплата спожитої за розрахунковий період активної електричної енергії та послуг з компенсації перетоків реактивної електричної енергії проводиться Споживачем по рахункам або платіжним вимогам-дорученням, які направляються йому Електропостачальною організацією. Рахунки або платіжні вимоги-доручення направляються Споживачу Електропостачальною організацією замовленим листом або нарочним. Споживач зобов’язаний на протязі п’яти операційних днів після дати отримання провести оплату рахунків або платіжних вимог-доручень, які направлені йому Електропостачальною організацією. Датою отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення вважається при направлені замовленим листом –дата, вказана на фінансовому чеку поштового відділення, який підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документу 3 дні; при направленні нарочним –дата вручення Споживачу.

Відповідачу направлялися платіжні вимоги-доручення № 2883 від 10.05.2009 р. на суму 7 290 283, 21 грн. та № 3357 від 12.05.2009 р. на суму 20 304 387, 87 грн., всього на суму 27 594 671, 08 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України - договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В порушення вимог договору відповідач вказані платіжні вимоги-доручення не оплатив, суму заборгованості у розмірі 27 594 671, 08 грн. визнав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати вартості отриманої електроенергії, суд вважає, що вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 27 594 671, 08 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 85 609,29 грн. нарахованих за період з 22.04.2009 р. до 31.05.2009 р.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України (лист від 03.04.1997р. №62-97р) відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодування підлягає сума, яка складається зі внесків, зроблених у різних періодах, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Якщо сума підлягає сплаті у період з 16 по 31 число, то розрахунок індексу інфляції починається з наступного місяця.

Суд вважає, що позивачем невірно здійснено розрахунок втрат від інфляції грошових коштів. Сума інфляційних втрат складає 36 451,42 грн. за період з 01.05.2009 р. до 31.05.2009 р.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів задовольняється частково у розмірі 36 451,42 грн.

Вимоги в частині стягнення 61 668 грн. 29 коп. річних процентів суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГКУ штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 493 346 грн. 32 коп. пені.

Згідно п. 4.7 додаткової угоди від 01.04.2001 р. про внесення змін в Договір № 76/199 від 01.07.2000 р. за недотримання термінів оплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за послуги по компенсації перетікання реактивної електричної енергії Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого невиконане зобов’язання по сплати, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної сплати.

Розрахунок пені, наданий позивачем суд знаходить обґрунтованим.

Відповідач зазначає, що на підприємстві склався тяжкий фінансовий стан, у зв’язку з чим просить зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню та розстрочити виконання рішення рівними частинами на 36 місяців (3 роки), починаючи з січня 2010р. Зазначає, що погашення заборгованості частинами надасть можливість Відповідачу розрахуватись з кредиторами та попередити збільшення заборгованості, а також зупинку підприємства.

Відповідно ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зважаючи на доводи відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 200 000 грн.

Щодо розстрочки виконання рішення, суд зазначає, що згідно ст. 83 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони у виняткових випадках залежно від обставин справи розстрочити або відстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки або відстрочки при цьому слід вважати конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у зазначений законом строк.

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів необхідна наявність виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Доводи КП “Запорізький титано-магнієвий комбінат” стосовно негативних наслідків виконання ухваленого рішення для відповідача, тяжкий фінансовий стан не є винятковими обставинами, які ускладнюють виконання судового рішення. Так, можливе спричинення значних і не оправданих матеріальних збитків та незручностей для відповідача не є підставою для розстрочки виконання рішення. Крім того, термін розстрочки –36 місяців, не є обґрунтованим будь-якими певними обставинами, заявник не надав доказів на підтвердження доводів, що впродовж терміну розстрочки поліпшиться його господарська діяльність та фінансове становище.

Суд приймає до уваги факти та доводи, викладені позивачем та відповідачем та враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відмовляє в задоволенні клопотання про надання розстрочки виконання рішення на 36 місяців.

Внаслідок встановленого, позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, ЄДРПОУ 00194731) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, ЄДРПОУ 00130926) 27 594 671 грн. грн. 08 коп. основного боргу, 36 451, 42 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 61 668, 29 грн. річних процентів, 200 000 грн. неустойки та 25 767, 57 грн. судових витрат. Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 30.06.2009 р.