Постанова № 40229750, 05.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2014 року 17:08 № 826/8368/14

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Мині І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доУправління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києвіпро визнання протиправними дій та скасування постановиза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Мурихін С.В.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач невірно встановив факт виконання рішення суду, а тому безпідставно закінчив виконавче провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, в обґрунтування правомірності вчинених дій та винесення спірної постанови зазначив, що держаний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

На виконання виконавчого листа №826/12555/13-а, виданого 10.10.13р. Окружним адміністративним судом м. Києва, Управлінням Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження № 40658176, про що винесено постанову від 12.11.2013р. та встановлено боржнику - Дніпровській районній у м. Києві державній адміністрації семиденний строк, з моменту винесення постанови, на добровільне виконання рішення суду, шляхом вчинення дій щодо розгляду заяви ОСОБА_1 та прийняття у встановлений спосіб відповідного рішення, у межах дискреційних повноважень, за наслідками розгляду питання стосовно встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_4.

Постановою від 16.05.2014р. вказане виконавче провадження закінчено у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду.

Відповідно до змісту заявленого позову та наданих у судовому засіданні пояснень, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо: закінчення виконавчого провадження оскільки боржником у виконавчому провадженні не вчинено жодних дій щодо виконання рішення суду в частині визнання протиправною бездіяльності Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, не прийняття відповідного рішення у межах визначених повноважень на заяву ОСОБА_1 з приводу вирішення питань опіки на малолітньої ОСОБА_4, а в іншій частині рішення суду державним виконавцем факт виконання встановлено з листа не уповноваженої особи, у зв'язку із чим просить суд визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Виконання рішення суду здійснюється органом державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з пред'явленням цього виконавчого документа.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, відповідач, отримавши заяву та виконавчий документ, постановою від 12.11.2013 відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа №826/12555/13-а, виданого 10.10.13р. Окружним адміністративним судом м. Києва.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, Постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.05.2014р. року ВП №40658176 встановлено, що, згідно повідомлення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.04.14 року за № 2696/41/2/103 розглянуто заяву стягувача, та надано копію витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого органу Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.04.2014 року № 7. Враховуючи наведене, державним виконавцем, відповідно до п. 8 ст. 49 Закону «Про виконавче провадження», постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №826/12555/13-а виданого 10.10.13р. Окружним адміністративним судом міста Києва.

В матеріалах виконавчого провадження наявний зазначений вище лист Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.04.2014 № 2696/41/2/103, яким остання повідомила державного виконавця, що 02.04.2014 року Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією розглянуто заяву ОСОБА_1 стосовно питання встановлення опіки на малолітньою ОСОБА_4 та прийняття у встановлений спосіб відповідного рішення, оформлене протоколом. До зазначеного листа додано копію витягу витяг з протоколу № 7 від 02.04.2014 року.

Зазначене є доказом фактичного виконання рішення суду (виконавчого листа №826/12555/13-а, виданого 10.10.2013 року Окружним адміністративним судом міста Києва), а тому, суд приходить до висновку, що державним виконавцем правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в порядку п. 8 ст. 49 Закону «Про виконавче провадження».

При цьому суд не погоджується з доводами позивача з приводу протиправності дій відповідача, що полягали у не вжитті заходів, спрямованих на виконання рішення суду в частині визнання судом неправомірною бездіяльності Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки виконанням рішення суду, в цій частині, є повторний розгляд звернення позивача, з приводу вирішення питань опіки на малолітньої ОСОБА_4

Також цілком безпідставними є доводи позивача з приводу відсутності у першого заступника голови районної державної адміністрації на представництво інтересів такої адміністрації, та, відповідно, відсутності права підпису інформаційних чи супровідних листів.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації », що перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов'язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи.

Таким чином перший заступник голови державної адміністрації відповідно до визначених головою державної адміністрації обов'язків здійснює керівництво дорученими сферами, або інші функції управління, в тому числі і надання відповідей на звернення від імені районної державної адміністрації.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята з урахуванням всіх обставин та відповідно скасуванню не підлягає.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук