Рішення № 4022966, 17.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.09 Справа № 33/119-09-28/222/09

Суддя Яцун О.В.

За позовом: Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна», м.Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НьюВей», м.Запоріжжя

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Юхимович Ю.Я. –представник на підставі довіреності №б/н від 13.04.2009р.

від відповідача: не з’явився

18.02.2009р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з ТОВ «Лакталіс-Україна»442081грн.30коп. основного боргу на підставі договору №Р109/08 від 01.12.2007р., 32340грн.99коп. пені, 4042гнрн.62коп. 3% річних та 31059грн.82коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2009р. справу №33/119-09 передано за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 25.05.2009р. справа №33/119-09 прийнята суддею Яцун О.В. до свого провадження, присвоєно номер 33/119-09-28/222/09, судове засідання призначено на 17.06.2009р., про що сторони повідомлені належним чином.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Згідно довідки ЄДРПОУ №15-7/2589 від 02.06.2009р. адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮВЕЙ»- 69000, м.Запоріжжя, вул.Кремлівська, 63-а. Саме на цю адресу направлялась кореспонденція. Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Разом з тим, матеріали справи містять відзив на позов від 23.03.2009р., відповідно до якого, відповідач зазначав, що сума основного боргу за поставлений покупцем товар складає 380189грн.92коп. з урахуванням знижок. Також відповідач зазначив, що сторонами не було належним чином узгоджено ціни на продукцію, які повинні зазначатись у прайс-листі. До того ж, відповідач вважає безпідставним нарахуванням суми пені, оскільки умовами договором не встановлений відсоток, а зазначено лише, що у разі прострочення оплати покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. На підставі зазначеного просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

На підставі чого, у відповідності до ст. 85 ГПК України представнику позивача за його згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

01.12.2007р. між ДП «Лакталіс-Україна»(продавець) та ТОВ «НьюВей»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу №р109/08»ПР», за умовами якого продавець зобов’язується продати, а покупець зобов’язується купити продукцію. Яка зазначена в товарно-транспортних накладних на умовах, що визначені цим договором. Усі істотні умови, які неможливо узгодити під час укладання договору, сторони узгоджують в товарно-транспортних накладних, які є невід’ємними частинами договору.

Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що покупець зобов’язаний чітко та своєчасно здійснювати оплату продукції на умовах відстрочення платежу не пізніше 13-ти календарних днів з моменту виписки ТТН на продукцію.

На виконання умов договору позивач посилається на товарно-транспортні накладні №НС-29161 від 2.09.2008р., №НС-29957 від 28.09.2008р., №НС-30326 від 01.10.2008р., №НС-30716 від 05.10.2008р., №НС-31455 від 12.10.2008р., №НС-32207 від 19.10.2008р. на загальну суму 442.081грн.30коп.

В той же час, як було з’ясовано при розгляді справи зазначені позивачем ТТН не містять посилань на договір купівлі-продажу №р109/08»ПР»від 01.12.2007р.

Таким чином, вважати, що заборгованість у ТОВ «НьюВей»за отриманий товар виникла саме на підставі умов договору немає підстав.

Разом з тим, факт порушення прав та законних інтересів позивача підтверджується матеріалами справи, з урахуванням чого, суд вважає з власної ініціативи визначити належний спосіб судового захисту.

Відповідно до ст..4 ГПК України, господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не є порушенням ст. 83 ГПК України, оскільки вихід за межі позовних вимог у даному випадку відсутній.

З урахуванням зазначеного судом розглядаються позовні вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст.ст.11,202,509,638,639,640,611,625 ЦК України.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно, зобов'язання виникають з угод; адміністративних актів; внаслідок заподіяння шкоди; з подій, що породжують цивільно-правові наслідки.

Як свідчать надані до суду документи, між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Позивач зобов’язався здійснити поставку товару (молочні вироби), а відповідач, в свою чергу, мав прийняти та оплатити отриманий товар.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За своєю правовою природою спірний правочин є угодою купівлі-продажу.

Положеннями ст.ст. 638,639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Частина 1 ст.656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Виконання зобов'язань з боку позивача, а саме передача відповідачу товару на загальну суму 442.081грн.30коп. підтверджується товарно-транспортними накладними №НС-29161 від 2.09.2008р., №НС-29957 від 28.09.2008р., №НС-30326 від 01.10.2008р., №НС-30716 від 05.10.2008р., №НС-31455 від 12.10.2008р., №НС-32207 від 19.10.2008р., Актами про прийняття товару на склад покупця

Однак, відповідач зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар, в повному обсязі не здійснив.

Згідно із ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В зв’язку з невиконання грошового зобов’язання 12.11.2008р. на адресу відповідача була направлена претензія №129 з проханням перерахувати суму заборгованості за отриманий товар.

Зазначена претензія залишилася без відповіді.

Таким чином, сума боргу за отриманий товар на момент розгляду справи становить 442.081грн.30коп.

Факт наявності заборгованості у розмірі 442.081грн.30коп. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 442081грн.30коп. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 32340грн.99коп.

На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Факт прострочення матеріалами справи доведений.

Разом з тим, заявлена вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до п.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до норм ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Нікчемним правочином –це такий, недійсність якого встановлена законом і не потребує його судового визнання.

Відповідно до норм ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи той факт, що поставка товару відбулася поза межами дії договору купівлі-продажу №Р109/08 «ПР» від 01.12.2007р., тобто сторонами письмово не було узгоджено відповідальність за неналежне його виконання у вигляді стягнення пені, тому підстав для застосування фінансових санкцій (пені) у позивача не виникло.

Таким чином, в частині позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

За неналежне виконання грошового зобов’язання позивачем заявлені вимоги про стягнення 40472грн.62коп. 3% річних та 31059грн.82коп. інфляційних втрат.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3% річних за період прострочення з 19 жовтня 2008р. по 10 лютого 2009р. складає 4042грн.62коп., сума інфляційних втрат за період прострочення з листопада 2008р. по січень 2009р. –31059грн.82коп.

Факт прострочення матеріалами справи доведений.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, поставка товару здійснювалась позивачем не за умовами договору купівлі-продажу №р109/08»ПР»від 01.12.2007р., тобто сторонами у письмовій формі не було узгоджено строку та порядку розрахунків за отриманий товар.

В зв’язку з чим, застосовуються норми ч.2 ст.530 ЦК України, якою передбачено, що боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Як свідчать надані до суду документи, претензія з вимогою про сплати боргу була направлена на адресу боржника 12.11.2008р. та отримана боржником 17.11.2008р., про що свідчить підпис уповноваженої особи на поштовому повідомлені №03361752.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.2 ст.530 ЦК України прострочення щодо оплати отриманого товару починається з 24.11.2008р.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Так, з відповідача слід стягнути 2830грн.49коп. 3% річних та 29340грн. 11коп. інфляційних втрат за період прострочення з 24.11.2008р. по 10.02.2009р. (розрахунок додається), в решті вимог слід відмовити.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки документально не доведені.

Судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст.11,509,526,530,611,625 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НьюВей»(69000, м.Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд.63-А, код ЄДРПОУ 31320876) на користь Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна»(юр.адреса: 04050, м.Київ, вул. Мельникова, 12; поштова адреса: 03062, м.Київ, вул. Естонська, 120, п/р 26002002429000 в АТ «Каліон банк Україна», м.Київ, МФО 300379, код ЄДРПОУ 25593656) 442.081(чотириста сорок дві тисячі вісімдесят одна)грн.30коп. основного боргу, 2830(дві тисячі вісімсот тридцять)грн.49коп. 3% річних, 29340(двадцять дев’ять тисяч триста сорок)грн.11коп. інфляційних втрат, 4742(чотири тисячі сімсот сорок дві)грн.52коп. державного мита та 109(сто дев’ять)грн. 83коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 22 червня 2009р.