Постанова № 40228687, 20.08.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2014 року Справа № 813/1998/14

11 год.40 хв. Зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний су у складі:

Головуючого - судді Карп'як О.О.

секретар судового засідання Дорош Х.Р.

За участю представників сторін:

від позивача - Зазуляк Й.М., Федулов О.В.

від відповідача - Лукіна К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічний союз» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічний союз» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в акті №352/162/22-1/37123161 від 27.12.2013 року ,протиправних та незаконних висновків про завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок безтоварних операцій, завищення податкового кредиту за рахунок безтоварних операцій, завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих робіт, послуг по безтоварних операціях, завищення доходів від реалізації робіт, послуг по операціях з реалізації робіт, послуг покупцям, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ТзОВ «Електротехнічний союз» з ТОВ «Промкапіталбуд» та ТОВ «Медіастар»;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000222210/761 від 21.01.2014 року;

- скасувати податкову вимогу №49-25 від 11.02.2014 року.

Позивачем подано заяву про доповнення позовних вимог, відповідно до якої разом із заявленими позовними вимогами також просить:

- зобов'язати відповідача вилучити з інформаційної системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічний союз», оформленої актом перевірки №352/162/22-1/37123161 від 27.12.2013 року;

- зобов'язати відповідача відновити в інформаційній базі даних «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», детальну інформацію щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту ТзОВ «Електротехнічний союз», яка існувала до оформлення акта перевірки №352/162/22-1/37123161 від 27.12.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що правові підстави для висновків акта перевірки та і самі висновки акта не відповідають дійсності, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Вказує, що відповідачем не враховано документи, які надавались до перевірки, висновки акта базуються в основному на актах інших податкових органів. На думку позивача, такі акти перевірки не можуть слугувати підставою для складення акта перевірки та висновків цього акта, оскільки такі не відповідають вимогам норм матеріального права - ПК України, ЦК України, ГК України. Вважає, що відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно - господарських санкцій. Висновок оспорюваного акта базуються на припущеннях та суб'єктивній думці перевіряючого, актах зустрічної звірки, що складені з порушеннями, основні факти залишені поза увагою і не враховані у ньому, первинні бухгалтерські документи, які надавались до перевірки відповідають вимогам та формі, правочини, які укладались позивачем призвели до настання реальних наслідків, не існує будь - якого документального підтвердження безтоварності господарських операцій, формування податкового кредиту за період, що перевірявся проводилось на підставі документів, які відповідають формі та порядку, встановленим ПК України. За таких обставин вважає, що підстав для відмови у позові не має, адже вищеописані обставини, факти та норми права підтверджують необґрунтованість висновків відповідача, які викладені в акті, про нібито проведення позивачем та його контрагентами безтоварних операцій.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позові та заяві про доповнення до позовних вимог, просять позов задоволити у повному обсязі.

Відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Промкапіталбуд» та ТзОВ «Медіастар». Вважає, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Зазначає,що відповідно до позиції Вищого адміністративного суду викладеної у листі від 02.06.11 N742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не с необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України ( 2755-17 ) не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Електротехнічний Союз», з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Промкапіталбуд» за травень 2012 року, вересень 2012 року, ТОВ «ДХ «Київгорбуд» за квітень 2011 року, ТОВ «Медіастар» за квітень 2012 року, за результатами якої складено акта перевірки від 27.12.2013 року №352/162/22-1/37123161 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог п.135.1, п.135.2, п.135.3 ст. 135 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено завищення доходів від реалізації робіт, послуг по операціях з реалізації робіт, послуг покупцям, попередньо придбаних у ТОВ «Промкапіталбуд», що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності ТзОВ «Електротехнічний союз» всього в сумі 2931262,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2012 року в сумі 2931262,00 грн.

- вимог п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого, ТзОВ «Електротехнічний союз» завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих робіт, послуг по безтоварних операціях з придбання робіт, послуг в ТзОВ «Промкапіталбуд» всього в сумі 2931262 грн., в тому числі: за 4 квартал 2012 року в сумі 2931262,00 грн.

- вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, и. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок безтоварних операцій на загальну суму 586253,00 грн. в т.ч. за квітень 2012 року в сумі 416667,00 грн., травень 2012 року в сумі 169586, 00 грн.,

- вимог п.198.1, п.198.2, и.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого, ТзОВ «Електротехнічний союз» завищено податковий кредит за період, що перевірявся, по безтоварних операціях з ТзОВ «Промкапіталбуд» на загальну суму 586253,00 грн. в т.ч. за травень 2012 року в сумі 166667, 00 грн., за вересень 2012 року в сумі 419586,00грн.

- вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого ТзОВ «Електротехнічний союз» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевірявся, по безтоварних операціях з ТзОВ «Медіастар» на загальну суму 1773, 00 грн., в т.ч. за квітень 2012 року в сумі 1773,00 грн.

Інформація по акту перевірки була відображена відповідачем у інформаційній базі даних «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», що підтверджується наявними в томі 4 справи документами, зокрема витягами з аналітичної системи співставлення.

Крім того, на підставі вказаного акту перевірки відповідачем також винесено податкове повідомлення рішення №0000222210/761 від 21.01.2014 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 2659 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 1773,0 грн. та за штрафними санкціями 886,50 грн.

1. Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ «Промкапіталбуд» обґрунтовується висновками акта перевірки від 14.06.2013 року №42/22-5-04/36219397. Крім того ,відповідач вказує на наявність заборгованості станом на 30.09.2012 року на суму 2517514,41 грн. згідно даних бухгалтерського обліку. Вважає зазначені господарські операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного надання робіт та продажу ТМЦ. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект в результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Вказано, що відповідно до представлених до перевірки документів, факт отримання робіт ТзОВ «Електротехнічний союз» від ТОВ «Промкапіталбуд» перевіркою не підтверджено.

11.05.2011 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промкапіталбуд» (підрядник) укладено договір підряду №2011-05/11, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконати будівельно - монтажні роботи на об'єкті «Реконструкція існуючого пасажирського терміналу та зовнішніх інженерних мереж ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» в частині «Будівництво інженерних мереж», а замовник - прийняти та оплатити виконані за договором роботи. Відповідно до п..1.2 договору, склад, характеристики та обсяги робіт з будівництва зовнішніх інженерних мереж, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією, яка є невід'ємною частиною цього договору і передається підряднику згідно умов договору.

26.11.2012 року між ТзОВ «Промкапіталбуд» (первісний кредитор) та ТзОВ «Стандарст Агро- Буд» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги до ТзОВ «Електротехнічний союз» в розмірі 1940904,97 грн. по договору підряду №2011-05/11 від 11.05.2011 року.

На підтвердження реальності вказаної угоди між позивачем та ТзОВ «Промкапіталбуд» позивачем надано копію договору з додатками, довідки форми КБ-3, КБ-2в, копії податкових накладних, копію акта звірки взаєморозрахунків, копії виписок банку, копії наказів ТОВ «Промкапіталбуд» про призначення працівників, відповідальних за безпечне виконання будівельно - монтажних робіт.

Судом не беруться до уваги подані позивачем копії протоколів вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування, акта прокладки кабелю, протоколи випробування ізоляції кабелю постійним струмом високої напруги, оскілки такі документи не містять інформації щодо обставин виконання вказаних робіт саме ТОВ «Промкапіталбуд».

Як вбачається з представлених позивачем документів, позивач був субпідрядником по договору підряду від 29.03.2011 року №РЛС-4, укладеного між ТзОВ «Будівельно - монтажна компанія 2010» (замовник), ТзОВ «Трансбуд - компані» (головний підрядник) щодо виконання монтажу кабельної лінії КЛ-110 кВт на об'єкті «Реконструкція існуючого пасажирського терміналу та зовнішніх інженерних мереж ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» в частині «Будівництво інженерних мереж». Відповідно до п.3.3 договору, субпідрядник не має права виконувати додаткові роботи до їх погодження із стороною. Відповідно до п.7.1. договору, субпідрядник має право за погодженням із замовником залучати до виконання спеціальних робіт суб - субпідрядників. Згідно п.7.4 договору суб - субпідрядник повинен мати ліцензію, дозвіл на виконання робіт, якщо така вимога передбачена нормативними документами, мати досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання.

Позивачем не представлено доказів погодження із замовником залучення до виконання робіт Суб - субпідрядника ТзОВ «Промкапіталбуд», не подано доказів, що роботи по договору №2011-05/11 від 11.05.2011 року виконувались в межах основного договору підряду, не подано доказів того, що ТОВ «Промкапіталбуд» виконував спеціальні роботи, необґрунтовано необхідність залучення до виконання таких робіт сторонню організацію, не подано доказів наявності у ТОВ «Промкапіталбуд» ліцензії на здійснення робіт, наявність у нього досвіду виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання.

2. Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ «Медіастар» обґрунтовується висновками акта перевірки від 15.08.2013 року №798/26-55-22-07/33499630. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь - яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності. Вважає зазначені господарські операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного надання робіт та продажу ТМЦ. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект в результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Вказано, що відповідно до представлених до перевірки документів, факт отримання товарів ТзОВ «Електротехнічний союз» від ТОВ «Медіастар» перевіркою не підтверджено.

02.04.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Медіастар» (продавець) укладено договір купівлі продажу товарів №34/04 ,відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити щебінь.

На підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Медіастар» позивачем представлено копію договору, копії рахунків - фактур, накладних, податкових накладних, довіреності на отримання ТМЦ, виписок банку.

Доказів транспортування, розвантаження придбаного товару позивачем не представлено.

Відповідно до п.14.1.27. ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.135. ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Відповідно до п.138.2. ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.139.1.9. ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку позивача свідчить про те, що він прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704.

Так, відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Разом з тим, надані позивачем документи не відповідають у повній мірі вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, відтак не дозволяють ідентифікувати факти виконання робіт (надання послуг), тобто не підтверджують здійснення господарських операцій, їх пов'язаність із господарською діяльністю позивача.

В матеріалах справи відсутня будь - яка інформація про те, що контрагенти позивача здійснювали надання юридичних послуг, мали в штаті працівників з відповідною освітою по фаху, що надавала можливість надавати такі послуги.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

З огляду на те, що позивачем не спростовано вказаних висновків ані поясненнями, ані належними та допустимими доказами, відтак суд вважає такі висновки правомірними.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.

Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог. Позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентами ТзОВ Медіастар» та ТзОВ Промкапіталбуд», не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано пояснень та не подано жодних доказів в обґрунтування обставин щодо прояву ним розумної обережності при укладенні договорів з такими контрагентами як ТзОВ Медіастар» та ТзОВ Промкапіталбуд». Зокрема, при укладенні таких договорів не з'ясовано, чи такі контрагенти отримати відповідні дозволи на провадження відповідних видів робіт, мають необхідну кількість спеціалістів для виконання таких робіт, устаткування, транспортні засоби для поставки товару, наявність у них досвіду виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання.. Окрім цього, позивачем не представлено будь - яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи.

Таким чином, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України та ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з тим, що судове рішення ухвалене не на користь позивача, з нього слід стягнути решта суми судового збору з врахуванням розміру майнових вимог. Розмір майнових вимог складає 2659 грн., відтак відповідно до вимог ст.4 вказаного закону, ставка судового збору за подання даного позову становить 182,70 грн. Враховуючи сплату позивачем при поданні позову судового збору в розмірі 182,70 грн.,відтак стягненню підлягає ще судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Електротехнічний союз» (адреса: м. Львів, пр..Чорновола,59 офіс 12, код ЄДРПОУ 371123161) на користь Державного бюджету України 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 22.08.2014 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна