Постанова № 40228244, 18.08.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-а-618/14

760/14072/14-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2014 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кізюн Л.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в якому просив визнати протиправними бездіяльність відповідача Міністерство оборони України щодо не виплати одноразової грошової допомоги в порушення вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 27-місячного грошового забезпечення, як інваліду 3 групи, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначеного станом на день отримання інвалідності.

В своєму позові позивач зазначав, що він є військовим пенсіонером, який проходив військову службу до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу». З 29 жовтня 2013 року йому була встановлена 3 група інвалідності внаслідок травми та її наслідків, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач Київський міський військовий комісаріат своїм листом від 02.06.2014 року №3867 повідомив позивача, на його заяву від 30.05.2014 року, про надіслання документів до Міністерства оборони України для надання висновку стосовно правомірності отримання грошової допомоги. Однак відповіді від Міністерства оборони України на звернення позивача не надійшло.

Позивач вважає такі дії неправомірними та такими, що порушують його права і законні інтереси, а тому змушений звернутися з позовом до суду.

Відповідачем Міністерством оборони України не подано у встановлений строк заперечень на позов.

Відповідач Київський міський військовий комісаріат надав суду заперечення на позов, вважав його безпідставним і просив у його задоволенні відмовити

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач звільнений з військової служби у запас з посади начальника відділу (організаційного) організаційно-планового управління Головного ракетно-артилерійського управління Озброєння Міністерства оборони України.

З даних позовної заяви видно, що позивач проходив військову службу до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу».

Згідно з даними довідки до акта огляду МСЕК від 11 листопада 2013 року позивачу з 29 жовтня 2013 року встановлена третя група інвалідності, внаслідок травми, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, безстроково.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Абзацом 8 підпунктом 2 пункту 2 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема інвалідам 3 групи, виплачується у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку визначено, що грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення, виходячи із посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби та встановлення інвалідності) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року №815 внесено зміни і доповнення до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

При цьому встановлено, що грошове забезпечення для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення, виходячи із посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зважаючи на ту обставину, що 3 група інвалідності позивачу була встановлена 01.11.2013 року внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Розмір зазначеної допомоги визначений п. 2 Порядку, що діяв на час виникнення у позивача права на отримання соціальної допомоги та складає для інвалідів 3 групи 27-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Тому вимоги, в яких позивач просив визнати протиправними дії відповідача в частині виплати йому суми одноразової грошової допомоги, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, Законом України від 04.04.06 №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу», ст. 183-2 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство оборони України та Київський міський військовий комісаріат провести нарахування і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 27-місячного грошового забезпечення, встановленої ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на день встановлення інвалідності.

У решті позовних вимог - відмовити.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Л.І. Кізюн