Рішення № 40227523, 19.08.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2014 р. Справа № 914/2007/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Львівської регіональної філії (м. Львів)

до відповідача: Відділу Держземагентства у Турківському районі Львівської області

(м. Турка, Львівська обл.)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державного казначейства у Турківському районі Львівської області (м. Турка, Львівська обл.)

про: стягнення боргу в сумі 18022,43 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Не з’явився.

від відповідача: Не з’явився.

від третьої особи: Не з’явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Львівської регіональної філії (м. Львів) до Відділу Держземагентства у Турківському районі Львівської області (м. Турка, Львівська обл.) про стягнення боргу в сумі 18022,43 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.06.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 26.06.2014 року. Ухвалою суду від 26.06.2014 року розгляд справи відкладено до 03.07.2014 року, у зв’язку з неявкою представників сторін. Ухвалою суду від 03.07.2014 року розгляд справи відкладено до 10.07.2014 року, у зв’язку з неявкою представників сторін. Ухвалою суду від 10.07.2014 року розгляд справи відкладено до 04.08.2014 року, в зв’язку з клопотанням відповідача та відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 04.08.2014 року розгляд справи відкладено до 11.08.2014 року, в зв’язку з неявкою представників сторін. Ухвалою суду від 11.08.2014 року розгляд справи відкладено до 19.08.2014 року, в зв’язку з відсутністю представників позивача та третьої особи.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.06.2014 року, про відкладення від 26.06.2014 року, від 03.07.2014 року, від 10.07.2014 року, від 04.08.2014 року, від 11.08.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача на бланку оголошення про відкладення від 11.08.2014 року про відкладення розгляду справи на 19.08.2014 року, а також Реєстр №938 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 12.08.2014 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

25.06.2014 року за вх.№27406/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.06.2014 року, про відкладення від 26.06.2014 року, від 03.07.2014 року, від 10.07.2014 року, від 04.08.2014 року, від 11.08.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача на бланку оголошення про відкладення від 11.08.2014 року про відкладення розгляду справи на 19.08.2014 року, а також Реєстр №938 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 12.08.2014 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

10.07.2014 року за вх.№29812/14 відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду.

10.07.2014 року за вх.№3515/14 відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України та відкласти розгляд справи для надання додаткових доказів.

04.08.2014 року за вх.№33549/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

04.08.2014 року за вх.№33552/14 відповідач подав відзив на позовну заяву.

04.08.2014 року за вх.№33640/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

04.08.2014 року за вх.№33641/14 відповідач подав відзив на позовну заяву.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 03.07.2014 року, від 10.07.2014 року, від 04.08.2014 року, від 11.08.2014 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №938 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 12.08.2014 року, а явка третьої особи була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

10.07.2014 року за вх.№29809/14 третя особа подала клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

04.08.2014 року за вх.№33687/14 третя особа подала відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 19.08.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 03 вересня 2013 р. між Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» в особі Львівської регіональної філії (надалі - позивач) та Відділом Держземагентства у Турківському районі (надалі - відповідач) було укладено Договір про створення цифрових растрових карт по Турківському району шляхом перетворення графічних матеріалів технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів в цифровий растровий вигляд (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що згідно із п. 3.1 Договору, ціна Договору становить 99 900 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень 00 коп., у тому числі ПДВ - 16 650,00 грн.

Позивач звертає увагу на те, що, відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться Замовником на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України щомісяця шляхом перерахування вартості наданих послуг, визначеної в акті наданих послуг із зазначенням кількості аркушів (штук) створених цифрових растрових карт, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами кожного із зазначених актів, в межах фактичних надходжень на реєстраційний рахунок за бюджетною програмою 2803030 «Проведення земельної реформи» на 2013 рік.

Позивач наголошує, що у зв'язку із завершенням створення цифрових растрових карт по Турківському районі шляхом перетворення графічних матеріалів технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів в цифровий растровий вигляд, кількість штук (аркушів) змінилась, таким чином, було укладено додаткову угоду між позивачем та відповідачем із змінами в Кошторисі, Протоколі узгодження договірної ціни та Календарному плані.

Позивач зазначає, що відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 69 817 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 57 коп.

Позивач наголошує, що станом на 31.05.2014 року, заборгованість Відділу Держземагентства у Турківському районі перед Центром ДЗК, тобто перед позивачем, становить 18 022 грн. 43 коп.

Позивач наголошує, що, згідно п.1.1. Договору, Виконавець зобов'язується у 2013 році надати Замовнику послуги, а Замовник — прийняти і оплатити такі послуги.

За твердженням позивача, він у порядку та на умовах, визначених Договором, виконав свої зобов'язання, та передав відповідачу (Замовнику) на електронних носіях інформації створені цифрові растрові карти графічних матеріалів технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів за актами наданих послуг на суму 87 840 (вісімдесят сім тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп., у тому числі ПДВ - 14 640,00 грн., доказом чого являються підписані між сторонами Акти надання послуг. В даних Актах зазначено, що Виконавцем надано послуги в повному обсязі згідно Календарного плану та Технічного завдання,затверджених Договором. Також зазначено, що Замовник не має претензій до наданих Виконавцем послуг.

Позивач наголошує, що, відповідно до п.6.1. Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих послуг, а Виконавець, відповідно п.6.3. Договору, забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Враховуючи вищенаведене, на думку позивача, є всі правові підстави стверджувати, що відповідач є таким, що не виконав зобов'язання та прострочив строки виконання, що суперечить приписам Договору та законодавства України.

Позивач зазначає, що, враховуючи невиконання відповідачем своїх, передбачених Договором зобов'язань, він 01.04.2014 р. звернувся до відповідача з претензією із вимогою виконати умови договору.

Згідно із ч. 5 ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Позивач звертає увагу на те, що 22 квітня 2014 р. відповідач надав відповідь, у якій посилається на відсутність Паспорта бюджетної програми, кошторисних призначень та профінансованих коштів.

Позивач звертає увагу на висновок Вищого господарського суду України (справа №53/103-10), яким визначено, що така умова договору зважаючи на те, що погоджена сторонами, не звільняє Замовника від відповідальності за несвоєчасну оплату виконання робіт, хоча б остання й була зумовлена ненадходженням бюджетних коштів. Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язане з дією особи, яка не є стороною цього договору. Та у відповідності до ст.511 ЦК України зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи - зауважила колегія суддів ВГСУ.

Позивач наголошує, що за таких обставин, у відповідача по справі, станом на момент подачі позову, внаслідок неналежного виконання передбаченого Договором, ГК України та ЦК України зобов'язання, виникла перед позивачем заборгованість по Договору №3 від 03.09.2013 р., що складає 18 022 (вісімнадцять тисяч двадцять два) гривні 43 коп., оплату якої відповідач в добровільному порядку не здійснив.

Позивач зазначає, що пунктом 7.1. Договору передбачено, що, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України та цим Договором.

Крім цього, позивач зазначає, що, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Позивач зазначає, що на даний час, в зв'язку з наявністю ряду об'єктивних причин, незважаючи на вжиті заходи щодо виходу з важкого матеріального становища в господарській діяльності, у позивача немає можливості оплатити судовий збір за подання позову.

Так, за твердженням позивача, згідно Балансу (Звіт про фінансовий стан) та Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І Квартал 2014 р., обсяг кредиторської заборгованості позивача становить 13 308,8 тис. грн. основні з яких:

Заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями - 1 003 800,00 грн.

Заборгованість за товари, роботи, послуги - 4 280 900,00 грн.

Заборгованість за розрахунками з бюджетом - 146 900,00 грн.

Заборгованість за розрахунками зі страхування — 336 600,00 грн.

Заборгованість за розрахунками з оплати праці - 607 100,00 грн.

Заборгованість із внутрішніх розрахунків - 6 517 800,00 грн.

та інші заборгованості, що в сукупності становлять - 13 308 800,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», висновок Вищого господарського суду України (справа №53/103-10), позивач просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що, відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться Замовником, на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, щомісяця шляхом перерахування вартості наданих послуг, визначеної в акті наданих послуг із зазначенням кількості аркушів (штук) створених цифрових растрових карт, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами кожного із зазначених актів, в межах фактичних надходжень на реєстраційний рахунок за бюджетною програмою 2803030 «Проведення земельної реформи» на 2013 рік. Станом на 30.07.2014 року заборгованість Відділу Держземагентства у Турівському районі перед Центром ДЗК по цьому договору становить 18022,43 грн.

Віповідач зазначає, що Відділ Держземагентства у Турківському районі в своїй роботі керується Положенням про відділ Держземагентства у Туринському районі, затверджений наказом Держземагентства України від 04.09.2012 року та змінами до Положення, затвердженими наказом від 01.03.2013 року №90. Згідно пункту 12 Положення, Відділ утримується за рахунок Державного бюджету. Інших надходжень Відділ не отримує.

Віповідач наголошує, що на даний момент не має затвердженого паспорту бюджетної програми по КПКВ 2803030 «Проведення земельної реформи» Держземагентством України. Кошти на оплату даної заборгованості не надійшли.

У відзиві на позовну заяву третя особа зазначає, що Управління Державної казначейської служби України у Турківському районі Львівській області (далі - Управління), розглянувши позовну заяву ДП «Центр державного земельного кадастру» вважає, що наведені позивачем у своїй позовній заяві підстави для стягнення заборгованості не є додстатніми з огляду на те, що, відповідно до вимог статті 25 Бюджетного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Третя особа зазначає, що казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Третя особа зазначає, що в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст.49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг, відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Згідно п.24 Порядку, виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (далі - Порядок), стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Третя особа зазначає, що Управління є юридичною особою, має самостійний кошторис видатків і здійснює свою діяльність відповідно до Положення та не несе відповідальності за дії (бездіяльність) відповідача.

Статтею 96 ЦК України встановлено, що юридична особа самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Окрім того, третя особа наголшує, що причиною виникнення спору були договірні зобов'язання, що не виконані однією із сторін договору, як вважає позивач.

Відповідно до ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Третя особа зазначає, що частиною 2 статті 202 ЦК України встановлено, що договір — це дво або багатосторонній правочин. Останній, у свою чергу, це дія особи, спрямована на придбання, зміну або припинення цивільних прав й обов'язків. Управління в жодних відносинах із позивачем не перебувало, не порушувало права та законні інтереси останнього та не має жодних зобов'язань перед ним.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки, Відповідач не здійснив плату Позивачу у визначені Договором строки, за надання послуг, є очевидним, що Відповідач порушив умови договору.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 03 вересня 2013 р. між Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» в особі Львівської регіональної філії (надалі - позивач) та Відділом Держземагентства у Турківському районі (надалі - відповідач) було укладено Договір про створення цифрових растрових карт по Турківському району шляхом перетворення графічних матеріалів технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів в цифровий растровий вигляд (надалі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору, Виконавець зобов'язується у 2013 році надати Замовнику послуги, а Замовник — прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно із п. 3.1 Договору, ціна Договору становить 99 900 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень 00 коп., у тому числі ПДВ - 16 650,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться Замовником, на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, щомісяця шляхом перерахування вартості наданих послуг, визначеної в актах наданих послуг із зазначенням кількості аркушів (штук) створених цифрових растрових карт, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами кожного із зазначених актів, в межах фактичних надходжень на реєстраційний рахунок за бюджетною програмою 2803030 «Проведення земельної реформи» на 2013 рік.

У зв'язку із завершенням створення цифрових растрових карт по Турківському районі шляхом перетворення графічних матеріалів технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів в цифровий растровий вигляд кількість штук (аркушів) змінилась, таким чином було укладено додаткову угоду між позивачем та відповідачем із змінами в Кошторисі, Протоколі узгодження договірної ціни та Календарному плані.

Судом встановлено, що відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 69 817 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 57 коп.

Станом на 31.05.2014 року, заборгованість Відділу Держземагентства у Турківському районі перед Центром ДЗК, тобто перед позивачем, становить 18 022 грн. 43 коп.

Позивач у порядку та на умовах, визначених Договором, виконав свої зобов'язання, та передав відповідачу (Замовнику) на електронних носіях інформації створені цифрові растрові карти графічних матеріалів технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів за актами наданих послуг на суму 87 840 (вісімдесят сім тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп., у тому числі ПДВ - 14 640,00 грн., доказом чого являються підписані між сторонами Акти надання послуг. В даному Актах зазначено, що Виконавцем надано послуги в повному обсязі згідно Календарного плану та Технічного завдання, затверджених Договором. Також зазначено, що Замовник не має претензій до наданих Виконавцем послуг.

Відповідно до п.6.1. Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих послуг, а Виконавець, відповідно п.6.3. Договору, забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Враховуючи вищенаведене, є всі правові підстави стверджувати, що відповідач є таким, що не виконав зобов'язання та прострочив строки, що суперечить умовам Договору та приписам законодавства України.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх, передбачених Договором зобов'язань, позивач 01.04.2014 р. звернувся до відповідача з претензією із вимогою виконати умови Договору.

22 квітня 2014 р. відповідач надав відповідь, у якій посилається на відсутність Паспорта бюджетної програми, кошторисних призначень та профінансованих коштів.

Згідно висновоку Вищого господарського суду України (справа №53/103-10), яким визначено, що така умова договору зважаючи на те, що погоджена сторонами, не звільняє Замовника від відповідальності за несвоєчасну оплату виконання робіт, хоча б остання й була зумовлена ненадходженням бюджетних коштів. Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язане з дією особи, яка не є стороною цього договору. Та у відповідності до ст.511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи - зауважила колегія суддів ВГСУ.

За таких обставин, у відповідача по справі, станом на момент подачі позову, внаслідок неналежного виконання передбаченого Договором, ГК України та ЦК України зобов'язання, виникла перед позивачем заборгованість по Договору №3 від 03.09.2013 р., що складає 18 022 (вісімнадцять тисяч двадцять дві) гривні, 43 коп., оплату якої відповідач в добровільному порядку не здійснив.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України та цим Договором.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що станом на 30.07.2014 року заборгованість Відділу Держземагентства у Турівському районі перед Центром ДЗК по цьому договору становить 18022,43 грн.

Отже, судом встановлено, що, станом на день подання позовної заяви до суду, визнається відповідачем наявність заборгованості перед позивачем за вказаним Договором в сумі 18022,43 грн., що підтверджується, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, оригіналом Акту звірки взаємних розрахунків станом на 26.05.2014 року, що підписаний уповноваженими представниками сторін, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторін, та відзивом відповідача, в якому він повністю визнає наявність перед позивачем основного боргу на суму 18022,43 грн..

Відсутність бюджетних коштів, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Така позиція наведена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року із покликанням на ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 3-28гс12 із покликанням на вказане рішення Європейського суду з прав людини, ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги визав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Львівської регіональної філії до Відділу Держземагентства у Турківському районі Львівської області про стягнення боргу в сумі 18022,43 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Однак, при поданні позовної заяви, позивач у прохальній частині клопоче суд про відстрочення оплати судового збору до винесення рішення по даній справі.

Згідно п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Беручи до уваги пояснення позивача, зазначені у позовній заяві про те, що, згідно Балансу та Звіту про фінансові результати за І Квартал 2014 року, кредиторська заборгованість підприємства складає 13308,8 тис. грн., клопотання позивача про відстрочення оплати судового збору до винесення рішення по даній справі задоволено.

Пленумом Вищого господарського суду України в п.4.7 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз’яснено, що норма ч.2 ст.49 ГПК України виступає процесуальною санкцією, зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Згідно п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід стягнути з відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задоволити.

2. Стягнути з Відділу Держземагентства у Турківському районі Львівської області (82500, Львівська обл., м. Турка, вул. Січ. Стрільців, 56, код ЄДРПОУ 36788150, р/р 35218002010147 в ГУДКС у Львівській області, МФО 825014) на користь Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Львівської регіональної філії (79058, м. Львів, просп. Чорновола, 4 код ЄДРПОУ 2645064, р/р 26006104582001 в АТ «Укрексімбанк» у м. Львові, МФО 325718) борг в сумі 18022 (вісімнадцять тисяч двадцять дві) грн. 43 коп.

3. Стягнути з Відділу Держземагентства у Турківському районі Львівської області (82500, Львівська обл., м. Турка, вул. Січ. Стрільців, 56, код ЄДРПОУ 36788150, р/р 35218002010147 в ГУДКС у Львівській області, МФО 825014) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.