Рішення № 40226982, 18.08.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/187/14 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/4740/14 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія справи:47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Ясиновській Я.М.,

за участю прокурора Садлівського В.В. та представника ДТГО «Львівська залізниця» Кривяка Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області та апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року заступник прокурора Львівської області звернувся до суду з позовом, поданим в інтересах держави, яку представляє Міністерство інфраструктури України, від імені якого діє Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» (далі ДТГО «Львівська залізниця) до Брюховицької селищної ради та ОСОБА_5, третя особа - Відділ держкомагенства у м. Львові Львівської області, про визнання незаконним та скасування рішення Брюховицької селищної ради № 488 від 07.06.2005 року та визнання недійсним державного акту на землю, виданого на підставі оскаржуваного рішення.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що при проведенні перевірки прокуратурою Львівської області вимог земельного законодавства було виявлено, що 07.06.2005 року пунктом 1.6 рішення Брюховицької селищної ради № 488 «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт. Брюховичі» затверджено технічну документацію для видачі державного акту і безоплатно передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0661 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1 (в подальшому - «спірна земельна ділянка»). На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на землю серії ЯГ №567719.

Вважає, що даний пункт рішення Брюховицької селищної ради суперечить чинному законодавству та порушує права ДТГО «Львівська залізниця» на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в смузі відведення залізниці.

Згідно «Плану смуги відведення земель лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці», розробленого Дорпроектом у 1962 році, ширина смуги відведення становить 40 м. В той час, спірна земельна ділянка починається на відстані 23,5 м. від осі колії.

Крім того ДТГО «Львівська залізниця», як суміжний землекористувач, не погоджувало, ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі, та не надавала погодження на вилучення даної земельної ділянки.

Таким чином, в порушення вимог п. «б» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України Брюховицька селищна рада прийняла незаконне рішення, яким передала у власність ОСОБА_5 частину земель залізниці, на підставі якого і було видано державний акт по право власності на спірну земельну ділянку (а.с. 1-5).

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено (а.с. 64-65).

Дане рішення оскаржили заступник прокурора Львівської області та Державне територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця».

Апелянти просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Вважають неправомірним посилання суду на те, що Львівська залізниця не має Державного акту на спірну земельну ділянку, оскільки суд не дав належної правової оцінки доводам, які містяться у позовній заяві та у письмових поясненнях Львівської залізниці, з посиланням на відповідні норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Вважають, що суд безпідставно не взяв до уваги погоджений представником виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих План смуги відведення, як доказ підтвердження виникнення у залізниці права користування спірною земельною ділянкою, та не звернув увагу на те, що один примірник цього Плану був переданий на зберігання Львівському міськвиконкому, про що свідчить відповідна відмітка на ньому, що свідчить про те, що орган місцевого самоврядування знав про наявність цього Плану.

Вважають, що суд не дав належної оцінки витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2013 року № 40/01-15/225, якою визначено площу 18,75 га земельної ділянки, що перебуває в користуванні залізниці, а також довідці про сплату земельного податку від 20.01.2014 року № ПЧ-3-2/10, якою підтверджується сплата залізницею земельного податку за земельну ділянку площею 18,75 га.

Вважають, що судом не з'ясовано правовий статус спірної земельної ділянки, а саме: наявності у Брюховицької селищної ради державного акту на право комунальної власності за земельну ділянку відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» станом на 07.06.2005 року (дата прийняття згаданою радою рішення, що оспорюється) та не встановлено за рахунок яких саме земель Брюховицька селищна рада безоплатно передала у власність ОСОБА_5 спірну земельну ділянку.

Вважають неправомірним застосування до спірних правовідносин Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, оскільки така була затверджена наказом Держкомзему № 376 лише 18.05.2010 року і, відповідно, не була чинною на момент прийняття селищною радою рішення № 488 від 07.06.2005 року, що оспорюється.

Звертають увагу на те, що суд, обґрунтовуючи оскаржуване рішення з посиланням на положення вищевказаної Інструкції, виходив з того, що межі земельної ділянки смуги відведення Залізниці в натурі (на місцевості) не встановлені, однак згідно з цією Інструкцією межі земельної ділянки встановлюються на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 2.1).

Однак, саме при виготовленні такого виду документації за договором із залізницею виконавцем був виявлений перетин земель смуги відведення та земельної ділянки ОСОБА_5, що створило перешкоди для її формування, оскільки при наявності порушень прав Залізниці в землекористуванні неможливим є підписання акту встановлення меж, що входить до складу цієї технічної документації.

Вважають, що судом не взято до уваги схему розташування смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» на км 9 - км10 дільниці Рудно-Підбірці, що виготовлена ПП «Центр ринкових досліджень» на підставі топографо-геодезичних робіт, яка підтверджує наявність перетину земельної ділянки залізниці із земельною ділянкою ОСОБА_5, а також не взято до уваги те, що розміри земельної ділянки Залізниці, визначені Планом смуги відведення, відповідають даним, які внесені до Державного земельного кадастру.

Звертають увагу на те, що матеріали справи не містять жодного доказу про користування ОСОБА_5 спірною земельною ділянкою, а відтак вважають безпідставним застосування судом для вирішення спору статті 1 Першого протоколу конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року, - з посиланням на те, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.

Звертають увагу на те, що суд в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначає, що орган влади порушив закон, однак вважав неприпустимим через вчинене порушення ради позбавити ОСОБА_5 земельної ділянки, яка набута ним з порушенням закону.

Вважають, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права, які передбачені ст.ст. 68, 84, 116, 125, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 11, 23 Закону України „Про транспорт", ст. 6 Закону України „Про залізничний транспорт» (а.с. 69-74, 77-82).

Відповідачі Брюховицька селищна рада і ОСОБА_5, а також Відділ держкомагенства у м. Львові Львівської області, будучи своєчасно належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 88, 90, 91, 92), в судове засідання не з'явилися, явку свої представників не забезпечили і про причини такої неявки суд не повідомили.

З урахуванням вище наведених обставин колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи (у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України) за відсутності вище згаданих осіб та їхніх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника ДТГО «Львівська залізниця» на підтримання доводів поданих ними апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Задоволення позовних вимог суд мотивував тим, що на даний час Державного акту на земельну ділянку ДТГО «Львівська залізниця» не має і використовує спірну земельну ділянку лише згідно «Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці», розробленого дорожньою проектною конторою Південно-західної залізниці у 1962 році, що не є підставою для використання землі згідно ЗК України. Крім цього, позивачем не представлено акту на постійне користування згідно ст. 126 ЗК України, а також відомостей про реєстрацію права на постійне користування та документів про виніс меж земельної ділянки, якою користується ДТГО «Львівська залізниця», на місцевості. При цьому відсутні відомості про затвердження Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці органом місцевого самоврядування.

Однак вище наведені висновки судом зроблено за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а відтак ці висновки не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.

До суду першої інстанції ДТГО «Львівська залізниця» на підтримання доводів позовної заяви прокурора були подані письмові пояснення (а.с. 18-23), яким судом не було дано належної оцінки.

Згідно з пунктом 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Статтями 1 і 4 Положення «Про землі, надані транспорту», затвердженого Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58 і Ради народних комісарів СРСР № 50 від 07.02.1933 року, передбачалося, що землями, наданими транспорту (в т. ч. - і залізничному), визнавались землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури. Дане Положення діяло до набрання чинності Постановою Ради Міністрів СРСР від 08.01.1981 року № 24 «Про затвердження Положення про землі надані транспорту».

В контексті ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» долучений до матеріалів справи План смуги відведення залізниці є містобудівною документацією, яка є основою для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Судом першої інстанції не взято до уваги погоджений представником виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих План смуги відведення, а також не звернуто увагу на те, що один примірник цього Плану згідно кутової відмітки був переданий на зберігання виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих, що свідчить про те, що органу місцевого самоврядування було відомо про його наявність. Відтак, висновок суду про те, що Залізницею не передано Брюховицькій селищній раді План смуги відведення, який (крім того) не затверджений органом місцевого самоврядування, є необгрунтованим.

Крім цього, судом не взято до уваги і не надано належної правової оцінки витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2013 року № 40/01-15/225, якою визначено площу 18,75 га земельної ділянки, що перебуває в користуванні залізниці, а також довідці про сплату земельного податку від 20.01.2014 року № ПЧ-3-2/10, якою підтверджується сплата земельного податку за земельну ділянку площею 18,75 га.

Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками було затверджено наказом Держкомзему від 18.05.2010 року № 376, відтак цієї Інструкції на момент прийняття 07.06.2005 року селищною радою рішення № 488 не існувало, а тому є неправомірним застосування положень цієї Інструкції до спірних правовідносин.

Окрім цього, обґрунтовуючи судове рішення з посиланням на положення вищевказаної Інструкції, суд виходив з того, що межі земельної ділянки смуги відведення Залізниці в натурі (на місцевості) не встановлені. Проте, межі земельної ділянки згідно з цією Інструкцією встановлюються на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 2.1).

Як вбачається з доводів позивачів (апелянтів), саме при виготовленні ДТГО «Львівська залізниця» технічної документації із землеустрою було виявлено перетин земель смуги відведення та земельної ділянки ОСОБА_5, що створило перешкоди для її формування, оскільки при наявності порушень прав Залізниці в землекористуванні неможливим є підписання акту встановлення меж, що входить до складу цієї технічної документації.

Схемою розташування смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» на км 9 - км10 дільниці Рудно-Підбірці, що виготовлена ПП «Центр ринкових досліджень» на підставі топографо-геодезичних робіт, стверджується наявність перетину земельної ділянки залізниці із земельною ділянкою ОСОБА_5, а відтак висновок суду про те, що спірна земельна ділянка не межує із земельною ділянкою Залізниці, не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім цього, судом не взято до уваги те, що розміри земельної ділянки Залізниці, визначені Планом смуги відведення, відповідають даним, які внесені до Державного земельного кадастру (що підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2013 року № 40/01-15/225), а відповідно до п. 1 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року № 15 (в редакції чинній на момент прийняття селищною радою рішення, що оспорюється), Державний земельний кадастр призначений для забезпечення Рад народних депутатів, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обгрунтування розмірів плати за землю.

Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії.

Відповідно до ст. 68 ЗК України, ст. 11 Закону України „Про транспорт" та ст. 6 Закону України „Про залізничний транспорт" до земель залізничного транспорту належать (зокрема) землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням.

Матеріалами справи безспірно стверджується, що спірна земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_5, знаходиться у смузі відведення залізниць під залізничним полотном: даний факт доводами оскаржуваного рішення не спростовується.

Для садівництва у власність громадянам передаються землі сільськогосподарського призначення (п. „а" ч.3 ст. 22, 35 ЗК України).

В той же час, матеріали справи не містять даних про те, до якої категорії належать землі за рахунок яких ОСОБА_5 надано спірну земельну ділянку для ведення садівництва, зокрема - про належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення.

За наведених обставин у суду не було правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора.

Вище наведена правова позиція знайшла своє відображення в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.04.2010 року у аналогічній справі: також за позовом прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України і ДТГО «Львівська залізниця» до Брюховицької селищної ради та фізичних осіб-землевласників (а.с. 105-106).

Крім цього, як вбачається з документів на підставі яких 07.06.2005 року Брюховицькою селищною радою було прийнято пункт 1.6 рішення № 488, що оспорюється прокурором (а.с. 54-60), проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблявся, хоча такий є обов'язковим.

Вище наведені обставини є самостійною підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України).

Вище наведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14.05.2014 року у справі № 6-35цс14 (а.с. 95-98).

Слід відмітити також і ту обставину що, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції сам визнає, що при прийнятті Брюховицькою селищною радою рішення № 488 від 07.06.2005 року, що оскаржується, згаданий „орган влади порушив закон", однак вважає „неприпустимим" позбавлення відповідача ОСОБА_5 прав власності на спірну земельну ділянку з цих підстав.

За наведених вище обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог прокурора.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 1-4, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області та апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2014 року скасувати і ухвалити нове, яким позов заступника прокурора Львівської області задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 1.6 рішення Брюховицької селищної ради від 07 червня 2005 року № 488 «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт. Брюховичі» в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0661 га для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_1.

Скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0661 га по АДРЕСА_1 серії ЯБ № 567719 від 13.02.2006 року, виданий ОСОБА_5, та державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя

Судді: