Ухвала суду № 40226647, 20.08.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року справа №805/6639/14

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Ханової Р.Ф, Лях О.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 р. у справі № 805/6639/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Фабрика Снеків» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

29.05.2014 р. позивач звернувся до суду із позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій з невизнання як податкової звітності уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень, червень 2012 року, зобов'язання прийняти уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень, червень 2012 року як податкову звітність, зобов'язання відобразити показники уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень, червень 2012 року в обліковій картці платника податку з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність дій відповідача щодо невизнання як податкової звітності уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень, червень 2012 року, оскільки вони заповнені та подані до контролюючого органу з дотриманням вимог чинного законодавства, відповідно до встановленої форми та містять в собі всі обов'язкові реквізити, наявність яких передбачена ст. 48 ПК України. Також посилається на приписи пункту 49.8 ст. 49 ПК України, згідно якого прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області з невизнання як податкової звітності уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Фабрика Снеків» від 14 травня 2014 року № 9027153175 та № 9027156079 за травень, червень 2012 року.

Зобов'язано Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийняти уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Фабрика Снеків» від 14 травня 2014 року № 9027153175 та № 9027156079 за травень, червень 2012 року як податкову звітність датою їх фактичного отримання - 14 травня 2014 року.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено

Не погодившись з вказаною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не враховано, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, то таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Також не враховано, що ст. 198 ПК України є спеціальною нормою, якою визначено право на віднесення сум до податкового кредиту, де чітко зазначено, що податкова накладна може бути включена до декларації протягом 365 з дня її складання. Крім того, звертає увагу, що уточнюючим розрахунком позивач не робить коригування зазначених у декларації сум (тобто виправлення помилок), а включає до складу податкового кредиту суму, сформовану на підставі податкової накладної, яку раніше взагалі не було відображено у податковій звітності. Отже, дані дії позивача не є виправленням помилки у розумінні п. 50.1 ст. 50 ПК України, а є формуванням податкового кредиту за податковою накладною, по якій минуло понад 365 календарних днів з моменту випису, що є порушенням п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Фабрика Снеків» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером 37691513, знаходиться на податковому обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Позивачем до відповідача засобом електронного зв'язку надіслано податкову звітність у вигляді уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань по податку на додану вартість від 14 травня 2014 року за травень та червень 2012 року з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), що підтверджено квитанціями № 2, відповідно до яких контролюючим органом прийнято пакет 14 травня 2014 року за реєстраційним номером 9027153175 о 12 год. 45 хв. та пакет за реєстраційним номером 9027156079 о 12 год. 53 хв. без виявлених помилок (а. с. 16-31).

Листом від 15 травня 2014 року за № 8580/10/05-16 відповідач повідомив позивача про те, що надана підприємством звітність - уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 14 травня 2014 року прийняті як «звіт не дійсний», у зв'язку із заповненням всупереч встановленим правилам з вини суб'єкта господарювання, а саме через порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 48.1, 48.2 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з пунктом 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.4 статті 48 ПК України встановлено, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Пунктом 49.8 ст. 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п. 49.9 ст. 49ПК України).

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПК України).

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п. 49.11 ст. 49 ПК України).

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку .

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені (п. 50.2 ст. 50 ПК України)..

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку (п. 50.1 ст. 50 ПК України).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року № 678, ареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 року за № 2094/24626 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (надалі - Порядок № 678).

Ззгідно п. 10 розділу І Порядку № 678 до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Таким чином, спірні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок є податковою звітністю.

Пунктом 22 розділу ІІІ Порядку № 678 передбачено, що податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 глави 2 розділу II Кодексу, вважається неподаною, про що платник повідомляється у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 глави 2 розділу II Кодексу.

У пункті 23 розділу ІІІ Порядку № 678 закріплено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 глави 2 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких не визначених статтею 49 глави 2 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІV Порядку № 678 внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Предметом спору у даній справі є дій відповідача з прийняття як «звіт не дійсний» уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість наданих позивача за травень, червень 2012 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно незаконності прийняття податковим органом уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень, червень 2012 року від 14 травня 2014 року як «звіт не дійсний», у зв'язку з їх заповненням всупереч п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до п. 49.8 статті 49 Податкового кодексу України контролюючий орган під час прийняття податкової звітності зобов'язаний перевірити лише наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають, а відповідно до п. 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язковим для податкового органу

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що податковий орган. приймаючи уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень, червень 2012 року як «звіт не дійсний» посилається на порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України, як заповнення всупереч встановленим правилам, при цьому, не зазначаючи конкретно в чому саме виразилося невірне заповнення уточнюючого розрахунку.

Нормами Податкового кодексу України та Порядку № 678 чітко визначено, що контролюючий орган (відповідач у справі) зобов'язаний або прийняти податкову звітність або, у разі її невідповідності вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у її прийнятті із зазначенням причин такої відмови. Прийняття ж контролюючим органом уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, як «звіт не дійсний» не передбачено. Суд також зазначає, що у відповідача взагалі відсутні повноваження щодо визнання податкової звітності (уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень, червень 2012 року) не дійсною.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні до відповідача уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень, червень 2012 року як податкової звітності не було порушено вимог ст. 48 Податкового кодексу України, про що також не було зазначено у листі відповідача від 15 травня 2014 року за № 8580/10/05-16, а тому підстав для визначення уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, як «звіт не дійсний» у контролюючому органу немає.

Як передбачено пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже відповідач повинен прийняти уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Фабрика Снеків» від 14 травня 2014 року № 9027153175 та № 9027156079 за травень, червень 2012 року як податкову звітність датою їх фактичного отримання - 14 травня 2014 року.

Пунктом 50.3 ст. 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Отже, порушення позивачем норм пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України може бути виявлено відповідачем тільки під час проведення документальної перевірки (планової або позапланової), в тому числі й у випадку надання платником податків уточнюючих розрахунків за вже перевірені податкові періоди, оскільки вищенаведені норми Податкового кодексу України прямо забороняють перевірку будь-яких показників податкової звітності, крім наявності обов'язкових реквізитів, до яких відповідність уточнюючих розрахунків вимогам пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про визнання протиправними дій відповідача з невизнання як податкової звітності уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача від 14 травня 2014 року № 9027153175 та № 9027156079 за травень, червень 2012 року та зобов'язання відповідача прийняти уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача від 14 травня 2014 року № 9027153175 та № 9027156079.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 р. у справі № 805/6639/14 - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

Р.Ф. Ханова

О.П. Лях