Постанова № 4022593, 16.06.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2009 р.

Справа № 24/15-09-337

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі - Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача –Бурковська А. В.,

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ „Одеський будівельний комбінат”, м. Одеса,

на рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2009 р.

у справі №24/15-09-337

за позовом ПП „Град - Сервіс”, смт. Овідіополь Одеської області,

до ТОВ „Одеський будівельний комбінат”, м. Одеса,

про стягнення 3047,34 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

27.01.2009 р. (вх. №454) у господарському суді Одеської області ПП „Град - Сервіс” (далі - позивач) пред’явлено позов до ТОВ „Одеський будівельний комбінат” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором про вивіз твердих побутових відходів в розмірі 3047,34 грн. Також позивач просив прийняти міри із забезпечення позову - накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу (а.с. 6-8). Свої вимоги він мотивував наступним.

01.05.2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про вивіз твердих побутових відходів (ТПВ) №00237/2/СОО/1/П, згідно якого позивач зобов'язується виконати комплекс послуг з вивозу ТПВ, а відповідач зобов'язується прийняти вказані послуги та сплатити їх у відповідності до п.4.4. договору. Згідно з цим пунктом договору оплата послуг виконується відповідачем на підставі рахунку до або після виконання послуг протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних послуг. Послуги за договором виконувались до жовтня 2008 року включно. Послуги, які були надані позивачем протягом серпня - жовтня 2008 р. на загальну суму 2693,52 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, не були сплачені належним чином. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на 23.01.2009 р. становить 2693,52 грн. Позивач, згідно договору, виконав свої зобов'язання належним чином, тому має право вимагати виконання зобов'язання з боку відповідача. Порушено вимоги ст.ст. 525,526 ЦК України, тобто зобов'язання не виконано відповідачем належним чином відповідно до умов договору і є однобічна відмова від виконання зобов'язання. Згідно з п.6.1. договору, за порушення строку оплати послуг з вивозу ТПВ відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Розмір пені станом на 23.01.2009 р. становить 192,45 грн. Враховуючи порушення своїх зобов'язань, згідно зі ст. 625 ЦК України, замовник повинен виплатити штрафні санкції, виходячи з розрахунку 3 % річних від простроченої суми, станом на 23.01.2009 р., що дорівнює 24 грн. Також, відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, що складає з урахуванням даних державного комітету статистики станом на 23.01.2009 р. 137,37 грн. Загальна сума заборгованості складає: 2693,52 грн. (сума основного боргу) + 192,45 грн. (пеня) + 24 грн. (штрафні санкції з розрахунку 3 % річних) + 137,37 грн. (штрафні санкції з урахуванням індексу інфляції) = 3047,34 грн. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 2,3,11,256,257,261,509,510,527,530,610-612,614,629,638,901-903,905 ЦК України, ст.ст. 173,174,229 ГК України.

11.02.2009 р. (вх. №3245) відповідач надав суду відзив на позов (а.с. 29), в якому він просив відмовити у позові, оскільки, відповідно до тверджень позивача, зазначених у позовній заяві, відповідач прострочив свої зобов'язання за договором по сплаті вартості наданих послуг, так як п.4.4. договору передбачено, що відповідач здійснює щомісячну сплату наданих виконавцем послуг, на підставі рахунку до чи після надання послуг на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Однак, позивач рахунків на сплату наданих послуг відповідачу не надавав, тому відповідно умов договору, відповідач не мав змоги оплатити поставлений товар. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Таким чином, із вищезазначеного виходить, що, у зв'язку з невиконанням позивачем умов договору, а саме п.4.4., яким передбачено надання позивачем відповідачу рахунків для сплати наданих послуг, позивач не може вимагати від відповідача виконання умов договору по сплаті наданих послуг, так як момент сплати не настав. Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, ненею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, у зв'язку з тим, що момент сплати за надані послуги не настав, відповідач своїх зобов'язань за договором не порушував, тому вимоги позивача щодо сплати пені, 3% річних та індексу інфляції є безпідставними.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.03.2009 р. (підписаним суддею Оборотовою О. Ю. 30.03.2009 р.) з цієї справи в заяві про забезпечення позову відмовлено; позов задоволено, а саме стягнено з відповідача на користь позивача основну заборгованість у сумі 2693,52 грн., пеню у сумі 192,45 грн., 3% річних у сумі 24,00 грн., індекс інфляції у сумі 137,37 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн., держмито у сумі 102,00 грн. (а.с. 57-58). Своє рішення суд мотивував тим, що, виходячи зі змісту п.4.4 договору, згідно з яким послуги можуть сплачуватись, як до надання послуг, на підставі підписаних рахунків, так і після надання послуг з моменту підписання акту виконаних робіт протягом 5 днів, твердження відповідача, що рахунки йому не надавались, тобто момент сплати не настав, не прийняті місцевим судом до уваги. В матеріалах справи є акти виконаних робіт від 31.08.2008 р., 30.09.2008 р., 31.10.2008 р., які підписані та скріплені печаткою позивача та відповідача. Крім того, в актах виконаних робіт вказано, що сторони взаємних претензій не мають, справжній акт складено у двох примірниках і є підставою для проведення розрахунків замовником з виконавцем за виконані роботи (послуги). Таким чином, доводи відповідача не прийняті до уваги, як необґрунтовані і такі, що не відповідають договору №00237/2/СОО/1/П від 01.05.2006 р. Відповідно до договору №00237/2/СОО/1/П від 01.05.2006 р., а саме п.6.1., у випадку несвоєчасної оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Суд погодився з розрахунком, зробленим позивачем щодо пені, 3% річних та індексу інфляції. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 173,174, ч.7 ст. 193 ГК України та ст.ст. 525,526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 625 ЦК України.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити, з тих же підстав, що були викладені ним у відзиві на позов, а також, враховуючи те, що суд, посилаючись на положення п.4.4. договору зазначив, що послуги можуть здійснюватись, як до надання послуг, на підставі підписаних рахунків, так і після надання послуг з моменту підписання акту виконаних робіт протягом 5 днів. Однак, відповідно п.4.4. договору, замовник здійснює щомісячну сплату наданих виконавцем послуг, на підставі рахунку, що виставляється до чи після закінчення послуг протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт. Як відповідач зазначив у своєму відзиві на позов, рахунків на сплату наданих послуг позивач відповідачу не надавав, тому відповідно умов договору, відповідач не мав змоги оплатити поставлений товар. Отже, позивач не може вимагати від відповідача виконання умов договору по сплаті наданих послуг, так як момент сплати не настав. Судом не прийняті до уваги доводи відповідача з приводу того, що у зв'язку з тим, що момент сплати, відповідно умов договору не настав, у позивача не виникло підстав для стягнення з відповідача нарахованої суми пені. У зв'язку з ненастанням моменту сплати, нарахування санкцій відповідно до положень ст. 625 ЦКУ недопустиме. Також позивач був позбавлений можливості в повній мірі користуватися своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПКУ, про що свідчить наступне. Відповідно до ухвали про відкладення розгляду справи №24/15-09-337 від 16.03.2009 р., у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи був відкладений на 25.03.2009 р. на 12:20. Однак ухвала від 16.03.2009 р. була направлена на адресу відповідача лише 23.03.2009 р., про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, у зв'язку із чим, отримавши ухвалу від 16.03.2009 р. (вх. №76), відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у судовому засіданні. На судовому засіданні, що відбулося 25.03.2009 р., суд проголосив резолютивну частину судового рішення, при чому це відбулося без участі відповідача з причин, що наведені вище. Таким чином, місцевий суд порушив та неправильно застосував при прийнятті рішення норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 42, 43, 33,36 ГПКУ, ст.ст. 526,612,625,629 ЦКУ.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 р. відновлено відповідачу процесуальний строк для подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.06.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

У відзиві на скаргу позивач просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.

Представник скаржника (відповідача) у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.

Враховуючи те, що у матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи, тобто, на думку колегії суддів, немає необхідності заслуховувати усні пояснення представника відповідача, та враховуючи думку представника позивача, колегія суддів прийняла рішення про її розгляд за відсутністю представника відповідача.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити рішення без змін.

За згодою представника позивача, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.За згодою представника позивача, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому з

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2006 р. між позивачем і відповідачем був укладений договір №00237/2/СОО/1/П про вивіз твердих побутових відходів (а.с. 12-13), згідно якого позивач зобов’язувався виконати комплекс послуг з вивозу твердих побутових відходів, а відповідач - прийняти вказані послуги та сплатити їх у відповідності до п.4.4. договору, відповідно до якого, оплата послуг виконується відповідачем на підставі рахунку до або після виконання послуг протягом 5 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт. Відповідно до договору №00237/2/СОО/1/П від 01.05.2006 р. послуги виконувались до жовтня 2008 року включно. Як вбачається з актів виконаних робіт та акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 18-23), послуги, які були надані позивачем протягом серпня-жовтня 2008 року, не були сплачені належним чином. Залишок суми боргу перед позивачем станом на 23.01.2009 р. становить 2693,52 грн.

Твердження відповідача, викладені ним як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі, що рахунки йому не надавались, тобто момент сплати не настав, виходячи зі змісту п.4.4 договору, згідно з яким послуги можуть сплачуватись, як до надання послуг, на підставі виставлених рахунків, так і після надання послуг з моменту підписання акту виконаних робіт протягом 5 днів, обґрунтовано не прийняті місцевим судом до уваги та не приймаються колегією суддів.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з вищенаведеним висновком суду першої інстанції та зазначає, що у даному випадку п.4.4. договору передбачено два варіанта сплати послуг: або до надання послуг, на підставі виставлених рахунків, або після надання послуг з моменту підписання акту виконаних робіт протягом 5 днів. Таким чином, зрозуміло, що у випадку, коли не виставлений рахунок до надання послуг, вказані послуги сплачуються за другим варіантом сплати, тобто після надання послуг з моменту підписання акту виконаних робіт протягом 5 днів.

В матеріалах справи є акти виконаних робіт від 31.08.2008 р. (а.с. 18), 30.09.2008 р. (а.с. 19), 31.10.2008 р. (а.с. 23), які підписані та скріплені печаткою позивача та відповідача. Крім того, в актах виконаних робіт вказано, що сторони взаємних претензій не мають, акт складено у двох примірниках і є підставою для проведення розрахунків замовником з виконавцем за виконані роботи (послуги).

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків з 01.06.2006 р. по 26.11.2008 р. (а.с. 20-21), який також підписаний та скріплений печаткою позивача та відповідача.

Згідно до ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з наведених документів вбачається наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані послуги, яка складає 2693,52 грн., тобто судова колегія, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення цієї суми боргу з відповідача.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до договору №00237/2/СОО/1/П від 01.05.2006 р., а саме п.6.1., у випадку несвоєчасної оплати, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На думку судової колегії зазначені вище докази є достатніми, належними та допустимими і повністю підтверджують позовні вимоги позивача і місцевий суд, давши їм повну та всебічну оцінку, дійшов обґрунтованого, тобто такого, що відповідає фактичним обставинам, висновку щодо наявності у відповідача вказаної заборгованості, а відтак вмотивовано задовольнив позов як в частині стягнення цього боргу, так і в частині стягнення передбаченої умовами договору пені та передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України збитків від інфляції та 3% річних, розрахунок за якими позивачем зроблено правильно.

Однак, відповідач у скарзі посилається на те, що був позбавлений можливості в повній мірі користуватися своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, виходячи з наступного. Відповідно до ухвали про відкладення розгляду справи №24/15-09-337 від 16.03.2009 р., у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи був відкладений на 25.03.2009 р. о 12:20. Однак, ухвала від 16.03.2009 р. була направлена на адресу відповідача лише 23.03.2009 р., про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, у зв'язку із чим, отримавши ухвалу від 16.03.2009 р., відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд своєю ухвалою від 29.01.2009 р. призначив розгляд справи на 11.02.2009 р. (а.с. 1), потім, згідно протоколу судового засідання від 11.02.2009 р., було оголошено перерву до 25.02.2009 р. (а.с. 32-33), далі, у зв’язку зі зміною судді, відповідно до розпорядження №60-р від 23.02.2009 р. (а.с. 48), ухвалою від 26.02.2009 р. засідання суду було призначено на 16.03.2009 р. (а.с. 49), потім ухвалою від 16.03.2009 р. розгляд справи було відкладено на 25.03.2009 р. (а.с. 52).

В матеріалах справи міститься також клопотання відповідача від 10.02.2009 р. (а.с. 28) про перенесення розгляду цієї справи, призначеного на 11.02.2009 р.

У судовому засіданні 16.03.2009 р. представник відповідача присутній не був, у зв’язку з чим розгляд справи був відкладений на 25.03.2009 р. (а.с. 52).

В матеріалах справи наявні також три повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень датовані: два - 31.03.2009 р. (а.с. 59,60), третє –21.04.2009 р. (а.с. 66).

Як вбачається з пояснень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, вищезазначених обставин, з копії ухвали місцевого суду від 16.03.2009 р., доданої до скарги, та з копії конверту, також доданої до скарги, на якому міститься штамп поштового відділення, датований 23.03.2009 р., колегія суддів вважає за можливе зробити висновок про отримання відповідачем ухвали місцевого суду від 16.03.2009 р. 31.03.2009 р., як на то він сам і посилається.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до такого висновку вона дійшла, оскільки, по-перше, виходячи з п.п.3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України (зі змінами), затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. №75, сторона вважається повідомленою належним чином, якщо ухвали про призначення справи до розгляду або про відкладення розгляду справи були направлені стороні рекомендаційною поштою і якщо в матеріалах справи наявні повідомлення поштового відділення про вручення цих ухвал стороні. По-друге, зі вказаних вище повідомлень та їх місцерозташування у справі, згідно опису, не вбачається можливим встановити, яке саме поштове відправлення та за якою датою вручено відповідачу.

Таким чином, колегія суддів прийняла до уваги твердження відповідача щодо того, що ухвала від 16.03.2009 р. була направлена на адресу відповідача лише 23.03.2009 р., про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, у зв'язку із чим, отримавши цю ухвалу запізно, відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у судовому засіданні від 25.03.2009 р. Хоча судова колегія не вважає таке твердження достеменно доведеним, трактує його на користь відповідача, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити зворотне.

Крім того, також враховуючи місцерозташування зазначених повідомлень (підшиті після оскаржуваного рішення), колегія суддів дійшла висновку, що, приймаючи рішення від 25.03.2009 р., суд першої інстанції не мав в матеріалах справи жодного повідомлення про вручення ухвал цього суду відповідачу, у тому числі й ухвали від 16.03.2009 р., якою розгляд справи був відкладений на 25.03.2009 р.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд на час ухвалення рішення не мав достатніх і достовірних доказів того, що відповідач був повідомлений належним чином про день, час та місце засідання, однак, незважаючи на це, розглянув справу по суті за відсутністю відповідача.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Враховуючи викладене та п.2 ст. 103 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ТОВ „Одеський будівельний комбінат” –задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2009 р. по справі №24/15-09-337 –скасувати.

3. Позов ПП „Град - Сервіс” –задовольнити.

4. Стягнути з ТОВ „Одеський будівельний комбінат” (м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, 22, п/р 26005234731 у ВАТ „МТБ” м. Одеси, МФО 328168, код ЄДРПОУ 05392542) на користь ПП „Град - Сервіс” (Одеська область, Овідіопольський район, смт Овідіополь, вул. Одеська,16, п/р 26001310859501 в АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209, код ЄДРПОУ 32635131) основну заборгованість у сумі 2693,52 грн., пеню у сумі 192,45 грн., 3% річних у сумі 24,00 грн., індекс інфляції у сумі 137,37 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн. та держмито у сумі 102,00 грн.

5. Доручити господарському суду Одеської області видати накази відповідно до цієї постанови.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 16.06.2009 р.