Постанова № 40225438, 04.08.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1820/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р. О.,

при секретарі судового засідання - Кібкало І. А.,

за участю:

позивача: фізична особа - підприємець ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідача: Державна податкова інспекція в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - Бондарєв С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014 № 0001291700, № 0001301700, № 0001311700.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне. Зазначає, що в межах митної території України між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів обраховано обсяг послуг пропорційно кілометражу і відображено в рядку 5 декларації в розмірі 2693778,00 грн. Перевезення транзитних вантажів територією інших країн відповідно до положень Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування, так як місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, у даному випадку - територія інших держав (вартість таких послуг) не є об'єктом оподаткування взагалі. Для цілей відображення таких обсягів перевезень в податковому обліку позивачем обраховано вартість послуг із транзиту вантажів територією інших держав пропорційно до кілометражу та відображено в рядку 4 декларації. При цьому, зазначає, що відображення із розбивкою обсягу послуг в межах митної території та за її межами ні до якого спотворення формування податкового кредиту не призводить, оскільки така послуга на протязі всього відрізку маршруту податком на додану вартість не обкладається. Позивачем не використана така розбивка по різним рядкам декларації через те, що таке звільнення від оподаткування відбувається на основі різних норм Податкового кодексу України, а саме: ст. 197 та ст. 186.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

10.06.2014 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, згідно яких з позовними вимогами не погоджується, виходячи з наступного. Пільга, визначена п.197.8 ст. 197 Податкового кодексу України застосовується до операцій з постачання послуг з транзитного перевезення по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України. В порушення приписів п.197.8 ст. 197 Податкового кодексу України фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено значення рядка 5 декларації на суму 11296807,00 грн., яка в подальшому мала вплив на формування податкового кредиту у відповідності до ст. 199 Кодексу. Як встановлено в акті перевірки від 28.02.2014 № 131/1700/НОМЕР_4, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 завищено від'ємне значення ПДВ за грудень 2013 року на суму 88185,00 грн., завищено до відшкодування ПДВ, заявлений до відшкодування на розрахунковий рахунок в податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року в сумі 53096,00 грн. та занижено до сплати в бюджет ПДВ за грудень 2013 року в сумі 348337,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2013 року та питання щодо перерахунку частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях при здійсненні транзитних перевезень вантажів за 2013 рік, за результатами якої складено акт № 131/1700/НОМЕР_4 від 28.02.2014. У відповідності до висновків зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення вимог п.197.8 ст. 197, п.198.4 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VІ, внаслідок чого завищено від'ємне значення ПДВ за грудень 2013 року на суму 88185,00 грн.; завищено до відшкодування податок на додану вартість, заявлений до відшкодування на розрахунковий рахунок в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року в сумі 53096,00 грн.; занижено до сплати в бюджет ПДВ за грудень 2013 року в сумі 348337,00 грн.

На підставі акта перевірки № 131/1700/НОМЕР_4 від 28.02.2014 Державною податковою інспекцією в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001291700 від 18.03.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 522505,50 грн., в тому числі 348337,00 за основним платежем та 174168,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001301700 від 18.03.2014, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 53096,00 грн., у тому числі 26548,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001311700 від 18.03.2014, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 88185,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, скористався правом на їх адміністративне оскарження та подав скарги спочатку до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, а потім до Міністерства доходів і зборів України, які відповідними податковими органами залишені без задоволення, а податкові повідомлення рішення - без змін.

Як вбачається з акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог п.197.8 ст. 197, п.198.4 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України зроблені посадовими особами відповідача на підставі того, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 протягом періоду, що перевірявся, здійснювалась діяльність по перевезенню вантажів як на митній території України, так і за її межами, в тому числі транзитні перевезення вантажів, які, відповідно до п.197.8 ст. 197 Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування ПДВ. Позивачем операції по здійсненню транзитних перевезень в податкових деклараціях з податку на додану вартість відображені в рядку 2.2 "інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою" (відрізки транзитного маршруту, які припадають на територію поза межами митної території України) та в рядку 5 "операції, які звільнені від оподаткування" (відрізки транзитного маршруту, які припадають на митну територію України). Разом з тим, посадові особи відповідача вважають, що пільга, визначена п.197.8 ст. 197 Податкового кодексу України, застосовується до операцій з постачання послуг з транзитного перевезення по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза її межами.

Податковою перевіркою встановлено та не заперечується сторонами, що у період з 03 січня 2013 року по 27 грудня 2013 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 надавались послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом з Італії, Словенії, Росії, Угорщини, Австрії, Казахстану в інші країни, в тому числі, Азербайджан, Росію, Казахстан, Узбекистан, Італію, тощо, в тому числі через територію України.

Із сукупної вартості послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 самостійно визначено їх частку в межах митної території України та відображено пропорційно кілометражу в рядку 5 поданої до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року "Операції, які звільнені від оподаткування".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правове регулювання оподаткування податком на додану вартість, в тому числі порядок формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, ставки податку, операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою, за нульовою ставкою, що не є об'єктом оподаткування та такі, які являються звільнені від оподаткування, регулюються V розділом Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VІ (з наступними змінами та доповненнями) (далі - ПКУ).

Так, у відповідності до норм абз.е) п.185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з положеннями абз.а) пп.195.1.3 п.195.1 ст. 195 ПКУ за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання послуг міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом;

П.197.8 ст. 197 ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Ч. 1 ст. 90 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI дає визначення поняттю "митний режим транзиту", у відповідності до якого транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Дана дефініція кореспондується також з такою, що надається ст. 1 Закону України "Про транзит вантажів" 20.10.1999 № 1172-XIV, який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України.

Так, у розумінні вищезазначеного законодавчого акту "транзитом вантажів" є перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що послуги з транзитного перевезення вантажів здійснюються виключно територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Відповідно, перевезення вантажів автомобільним транспортом на відрізку від пункту (місця) митного оформлення товарів до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України не можуть розглядатися як транзитні перевезення через територію України, а тому вони не можуть враховуватись при визначенні обсягу операцій, які звільнені від оподаткування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податковий орган неправомірно врахував у обсяг транзитних перевезень весь обсяг послуг, в тому числі ті, що надавались за межами митної території України, що призвело до невірного визначення відповідачем сум ПДВ, які не включаються до складу податкового кредиту та відповідно до помилкового висновку про заниження позивачем обсягу пільгових перевезень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказані фактичні обставини справи, а також правові норми, що регулюють спірні правовідносини, свідчать про протиправність податкових повідомлень-рішень № 0001291700 від 18.03.2014, № 0001301700 від 18.03.2014 та № 0001311700 від 18.03.2014. За наведених обставин, суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 4872,00 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні) грн. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 0001291700 від 18.03.2014, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 522505,50 грн., в тому числі за основним платежем 348337,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 174168,50 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 0001301700 від 18.03.2014, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 53096,00 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції (штраф) 26548,00 грн.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 0001311700 від 18.03.2014, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 88185,00 грн.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4872,00 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні) грн.

6.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Р.О. Ващилін