Рішення № 40224741, 13.08.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2014 р.Справа № 922/2019/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" (м. Балаклія, Харківська обл.) до Військової частини А 1352 (м. Балаклія, Харківська обл.) , Центру обліку надлишкового військового майна Збройних сил України (м. Київ) 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України (м. Київ), Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України (м. Харків) про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - Пономаренко О.О. (довіреність №35/35 від 12.01.2014 р.);

відповідача (ВЧ А1352) - Ващук В.О. (довіреність №197 від 27.02.2014 р.);

відповідача (Центр обліку надлишкового військового майна ЗСУ) - Зозуля О.М (довіреність б/н від 01.08.2014 р.);

3-ї особи (МОУ) - Фівкін П.М. (довіреність № 220/425/д від 15.05.2014 р.);

3-ї особи (КЕВ м. Харкова) - Керопян С.Є. (довіреність №20 від 08.01.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Балаклійський ремонтний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Військової частини А 1352, в якій просить суд зобов'язати Військову частину А 1352 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку площею 1,749 га, яка розташована в м. Балаклія, вул. Стадіонна, 1 на території Балаклійської міської ради Балаклійського району Харківської області. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 26.05.2014 р. прийнято позовну заяву Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.06.2014 р. о 11:20 год.

В судовому засіданні 23.06.2014 р. було оголошено перерву до 02.07.2014 р. о 11:15 год.

Ухвалою суду від 02.07.2014 р. по справі № 922/2019/14 залучено до участі у справі №922/2019/14 в якості другого відповідача Центр обліку надлишкового військового майна Збройних сил України (03113, м. Київ, проспект Перемоги 55/2), залучено до участі у справі №922/2019/14 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61; код ЄДРПОУ 07923280) та Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6), розгляд справи відкладено на 22.07.2014 р. о 11:30 год.

Ухвалою суду від 22 липня 2014 року по справі № 922/2019/14 розгляд справи відкладено на 04.08.2014 року о 11:00 год.

04.08.2014 р. за вх.№26816 до канцелярії суду від представника 2-го відповідача надійшли пояснення, в яких він зазначає, що Центр обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України не є юридичною особою.

04.08.2014 р. за вх.№26719 до канцелярії суду від представника третьої особи (МОУ) надійшов відзив, в якому він просить відмовити повністю в позові.

Також 04.08.2014 р. за вх.№26722 до канцелярії суду від представника третьої особи (КЕВ м. Харків) надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити в позові у повному обсязі.

В судовому засіданні 04.08.2014 р. по справі № 922/2019/14 було оголошено перерву до 13.08.2014 р. о 11:00 год.

13.08.2014 р. до канцелярії суду від представника третьої особи (МОУ) надійшов додатковий відзив, в якому він просить відмовити повністю в позові на тій підставі, що відповідно до вимог нормативно-правових актів оперативний облік надлишкового та списаного військового майна, до якого належить і ОВТ, що зберігається на спірній земельній ділянці позивача, не є бухгалтерським обліком, а зазначене ОВТ на даний час у відповідності до первинних облікових документів (атестатів) повинно перебувати на бухгалтерському обліку та балансі позивача, який на момент підтвердження цих атестатів та отримання цього ОВТ перебував у сфері управління МОУ і за його збереження повинні відповідати відповідні командири військових частин та керівники державних підприємств, незалежно від підпорядкування та сфери управління.

13.08.2014 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про залучення до матеріалів справи довідки (№15/918 від 11.08.2014 р.) про те, що озброєння та військова техніка (ОВТ), які зберігаються на спірній земельній ділянці, у позивача на обліку не рахуються та не перебувають.

Суд, розглянувши заяву представника позивача про залучення до матеріалів справи довідки (№15/918 від 11.08.2014 р.), вирішив за можливе задовольнити її.

В судовому засіданні 13.08.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів та третіх осіб проти позову заперечували та просили відмовити в позові повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 80, абз. 3 ч. 2 ст. 81, ст. 82 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку; юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді; юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Правовий статус Центру обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України, його основні завдання, функції, права, компетенцію його керівника та порядок припинення його діяльності визначено Положенням про Центр обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України, затвердженим наказом директора Департаменту відчуження військового майна Міністерства оборони України від 21.08.2012 р. № 14

Згідно абз. 1 п. 1, абз. 2 п. 13 даного Положення Центр обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України є органом військового управління, який призначений для виконання функцій організації ведення обліку надлишкового військового майна (крім стрілецької зброї, боєприпасів та нерухомого майна), визначення залишкової вартості надлишкового військового майна (крім стрілецької зброї, боєприпасів та нерухомого майна), видачі нарядів на його вилучення та організації роботи щодо його списання з дотриманням вимог нормативно-правових актів України щодо охорони державної таємниці, а також інформаційно - довідкового забезпечення керівного складу Міністерства оборони України та Департаменту відчуження військового майна Міністерства оборони України, має печатку зі своїм найменуванням, а також інші печатки та штампи, необхідні для забезпечення діяльності Центру.

Таким чином, суд приходить до висновку, що згідно ЦК України та вищезгаданого Положення Центр не є юридичною особою.

З матеріалів справи вбачається, що інших доказів, які б спростовували даний висновок суду, сторонами та третіми особами до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу; позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 1 ГПК України до підприємств та організацій відносяться підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а відповідно до абз. 3 п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", це правило встановлено лише для сторін в судовому процесі і не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п.п. 4.2.5. п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено порядок застосування ст. 80 ГПК України і зазначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що, зокрема, позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних правовідносин.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що провадження у господарській справі № 922/2019/14 в частині вимог до Центру підлягає припиненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В розумінні абз. 3, 11 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Судом встановлено, що на підставі наказу Міністра оборони України від 23.10.2006 р. № 617 "Про перетворення казенного підприємства Міністерства оборони України "Балаклійський ремонтний завод" в Державне підприємство "Балаклійський ремонтний завод" та затвердження його Статуту" Казенне підприємство "Балаклійський ремонтний завод" перетворено на державне підприємство "Балаклійський ремонтний завод".

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1221 та Переліку державних підприємств, що включені до складу Державного концерну "Укроборонпром", який додається до цієї постанови, утворено Державний концерн "Укроборонпром" (Укроборонпром), до складу якого було включено Державне підприємство "Балаклійський ремонтний завод" (код ЄДРПОУ 08252623).

Наказом Укроборонпрому від 11.11.2011 р. № 134 "Про утворення комісій з питань передачі підприємств зі сфери управління Міністерства оборони України в управління Державного концерну "Укроборонпром" було створено відповідну комісію для передачі визначених підприємств, в тому числі Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" (код ЄДРПОУ 08252623), зі сфери управління Міністерства оборони України в управління Укроборонпрому.

У відповідності до акту цієї комісії, який було затверджено Генеральним директором Укроборонпрому Саламатіним Д.А. 12.12.2011 р. (Акт від 12.12.2011 р.), Державне підприємство "Балаклійський ремонтний завод" та його фонди передано зі сфери управління Міністерства оборони України в управління Укроборонпрому.

Отже, до 11.12.2011 р. позивач перебував у сфері управління Міністерства оборони України, а з 12.12.2011 р. і до теперішнього часу перебуває у сфері управління Укроборонпрому, і як вбачається, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснює основний вид економічної діяльності - діяльність у сфері оборони.

В період перебування позивача у сфері управління Міністерства оборони України його діяльність також регулювалася і нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

Порядок прийняття, ведення оперативного обліку надлишкового та списаного військового майна Збройних Сил України врегульовано Інструкцією про порядок передачі та ведення обліку надлишкового та списаного військового майна Збройних Сил України (крім стрілецької зброї, боєприпасів та нерухомого майна), затвердженою наказом Міністра оборони України від 07.06.2006 р. № 323 (Інструкція № 323), до якої наказом Міністра оборони України від 15.11.2008 р. № 554 "Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 07.06.2006 № 323" (Наказ № 554) та наказом Міністра оборони України від 19.01.2010 р. № 16 "Про затвердження змін до Інструкції про порядок передачі та ведення обліку надлишкового та списаного військового майна Збройних Сил України (крім стрілецької зброї, боєприпасів)" (Наказ № 16) були внесені зміни.

Згідно цих нормативно-правових актів Міністерства оборони України оперативний облік військового майна - облік військового майна на підставі донесень та звітів, періодичність подання яких установлюється відповідно до Табеля термінових донесень Генерального штабу Збройних Сил України, затвердженого директивою начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29 вересня 1998 року № ДГШ - 013 зі змінами та доповненнями (абзац 6 пункту 1.1. Інструкції № 323); ведення оперативного обліку надлишкового та списаного військового майна (крім стрілецької зброї, боєприпасів) і видача нарядів на його вилучення покладається на Центр (пункт 1.2. Інструкції № 323 в редакції Наказу № 554); ведення оперативного обліку надлишкового та списаного військового майна, крім стрілецької зброї, боєприпасів (далі - військове майно), здійснюється Центром обліку надлишкового та списаного військового майна Збройних Сил України (далі - Центр); підготовка нарядів на вилучення (передачу) військового майна проводиться Центром, а безпосередня видача таких нарядів здійснюється через Державний департамент (абзаци 1, 3 пункту 1.2. Інструкції № 323 в редакції Наказу № 16); для забезпечення збереження, утримання, обслуговування та виконання заходів з безпосередньої передачі надлишкове та списане військове майно обліковується у військових частинах та державних підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, окремо від іншого військового майна із заведенням окремих карток обліку (Ф. 43) та книги обліку (Ф. 27) (пункт 1.3. Інструкції № 323 в редакції Наказу № 16).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в розумінні вищезгаданих нормативно-правових актів Міністерства оборони України, чинність яких поширювалася і на позивача під час його перебування у сфері управління Міністерства оборони України, оперативний облік надлишкового та списаного військового майна, в тому числі і ОВТ, що зберігається на спірній земельній ділянці позивача, який здійснюється Центром, не є бухгалтерським обліком в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з пункту 2 розпорядчої частини наказу Міністра оборони України від 24.12.2010 р. № 690 "Про затвердження Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України" до 01.07.2011 р., тобто на момент виникнення спірних правовідносин, у Збройних Силах України був чинний наказ Міністра оборони СРСР від 18 жовтня 1979 року № 260 "Руководство по учету вооружения, техники, имущества и других материальних средств в Вооруженних Силах СССР. Часть I - учет в подразделениях, воинских частях, на кораблях и в соединениях" (Керівництво № 260).

У відповідності до абз. 3 п. 14 Розділу "Порядок складання, оформлення і ведення облікових документів", п. 4 пояснення до Форми 20 Керівництва № 260 атестат є первинним обліковим документом для оформлення операцій, пов'язаних з рухом та зміною якісного (технічного) стану матеріальних засобів, і є підставою для записів облікових даних в книгах і карточках обліку; до атестату записуються матеріальні засоби, які рахуються за військовою частиною (з'єднанням).

Отже, відповідні атестати є первинними обліковими документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є підставою для бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

У відповідності до наявних в матеріалах справи атестатів №№ 328/3/7/М/06-13, 328/3/7/М/07-32, 328/3/7/М/09-20, які видані в 2006 - 2007 роках на підставі Інструкції № 323 (графа 045 "Підстава (мета) операції"), відповідне озброєння, яке зберігається на спірній земельній ділянці, рахується за Державним підприємством "Балаклійський ремонтний завод" та за колишнім (до перетворення на підставі наказу Міністра оборони України від 23.10.2006 р. № 617) Казенним підприємством "Балаклійський ремонтний завод", з чим погодилися посадові особи позивача, які перебуваючи на посаді керівників позивача у відповідний період виписки цих атестатів, на останній сторінці кожного з цих атестатів засвідчили своїм підписом та печаткою те, що вони згодні з вказаними у цих атестатах кількістю та якістю матеріальних засобів.

1-им відповідачем до матеріалів справи надана довідка від 13.06.2014 р. № 573, в якій зазначено про те, що згідно абзацу першого підпункту 3.1.14. пункту 3.1. Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24.12.2010 № 690, приймання військового майна здійснюється за вказівкою та нарядами відповідних служб забезпечення органів військового управління, а відповідні наряди на приймання від позивача зазначеного ОВТ до відокремленого відділу зберігання 1-го відповідача не надходили.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначене в атестатах №№ 328/3/7/М/06-13, 328/3/7/М/07-32, 328/3/7/М/09-20 (за 2006 - 2007 роки) вищезгадане майно (ОВТ, яке зберігається на спірній земельній ділянці) в розумінні ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" є військовим майном, повинно перебувати на бухгалтерському обліку позивача, оскільки воно отримане позивачем і рахується за позивачем з того часу, коли позивач перебував у підпорядкуванні Міністерства оборони України, а тому перебування даного озброєння на спірній земельній ділянці площею 1,749 га на даний час є правомірним, чим спростовуються та не знаходять свого підтвердження належними та допустимими доказами доводи позивача, засновані на ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", про самовільне зайняття 1-им відповідачем земельної ділянки та порушення ним прав позивача на користування спірною земельною ділянкою.

В розумінні ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, зміни в бухгалтерському обліку позивача щодо зняття з бухгалтерському обліку озброєння, що зберігається на спірній земельній ділянці, можуть бути здійснені тільки на підставі відповідних первинних документів та зафіксованих з їх допомогою господарських операцій.

При цьому зміна сфери підпорядкування позивача у грудні 2011 року з Міністерства оборони України на Укроборонпром у відповідності до вимог цієї норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не може бути підставою для зняття вказаного військового майна, що зберігається на спірній земельній ділянці, з бухгалтерського обліку позивача, як на цьому наполягав представник позивача.

Згідно ст. 33, ч. 2 ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано до матеріалів справи жодних первинних облікових документів, які б підтверджували здійснення ним бухгалтерського обліку господарських операцій щодо даного майна, а тому довідка, надана представником позивача в судовому засіданні 13.08.2014р., про те, що майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, на бухгалтерському обліку позивача не перебуває, не може бути прийнята судом до уваги. Крім того, матеріали справи містять лист начальника Головного КЕУ Збройних Сил України від 15.04.14р. (а.с.34), де зазначено, що озброєння та військова техніка, яка розміщується на майданчику площею близько 1,749га перебуває на балансі ДП"БРЗ".

При цьому судом встановлено, що відповідно до вищезгаданих атестатів загальна кількість озброєння, яке зберігається на спірній земельній ділянці, становить 525 одиниць, і озброєна охорона цього військового майна забезпечується 1-им відповідачем у зв'язку з тим, що у позивача така можливість забезпечити озброєну охорону цього майна на даний час відсутня.

За таких обставин суд зазначає, що здійснення 1-им відповідачем озброєної охорони цього військового майна, яке зберігається на спірній земельній ділянці, не є підставою для його оприбуткування 1-им відповідачем та перебування цього військового майна на бухгалтерському обліку 1-го відповідача, а тому 1-ий відповідач не має жодних повноважень розпоряджатися цим ОВТ чи проводити будь-які дії з цим ОВТ, в тому числі переміщувати його зі спірної земельної ділянки до того часу, поки не будуть проведені відповідні господарські операції з прийому - передачі цього озброєння від позивача до 1-го відповідача за належним чином оформленими відповідними первинними обліковими документами.

Крім цього, судом встановлено, що під час перебування у сфері управління Міністерства оборони України позивач мав також найменування "Військова частина А 2028" та відповідно до рішення виконкому Балаклійської міської ради народних депутатів від 09.09.1998 р. № 426 отримав у постійне користування для службової діяльності земельну ділянку площею 47,599 га, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ХР № 001646, виданим Балаклійською міською радою народних депутатів 03.12.1998 р. (Державний акт), в межах якої на ділянці площею 1,749 га перебуває на даний час вищезгадане озброєння.

Земельним кодексом України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ, введеним в дію постановою Верховної Ради України від 18.12.1990 р. № 562-ХІІ (в редакції, яка була чинною на момент видачі позивачу вищезгаданого Державного акту), було передбачено, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються, зокрема, на землі оборони (п.п. 3 ч. 1 ст. 2); у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність (ч. 1 ст. 4); землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ; порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України (ст. 70).

На даний час Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (ЗК України № 2768) передбачено що, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (п.п. "а" ч. 1 ст. 13); землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі оборони (п.п. "ж" ч. 1 ст. 19); землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності; порядок використання земель оборони встановлюється законом (ч. 1, 2, 4 ст. 77).

Також поряд з цим згідно ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

У відповідності до Акту від 12.12.2011 р. зняття цих земельних ділянок з обліку Міністерства оборони України буде проведено відповідно до встановленого законодавством порядку.

Згідно п. 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р. № 1282 (Порядок № 1282) передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; Міноборони - щодо: іншого окремого індивідуально визначеного майна; житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів (пункт 4).

Відповідно до пунктів 19, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. № 483 (Положення № 483) право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами; передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Згідно п.п. "а" ч. 1 ст. 141, ч. 3 ст. 142 ЗК України № 2768 підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

За таких умов згідно підпункту "а" частини 1 статті 13 ЗК України № 2768 розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України, в тому числі щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача та передача земель місцевим органам влади, який реалізовує вказані повноваження через Міністерство оборони України.

Судом встановлено, що на даний час Міністерство оборони України не надавало добровільної відмови від права користування спірною земельною ділянкою площею 1,749 га.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову в частині зобов'язання Військової частини А 1352 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку площею 1,749 га, яка розташована в м. Балаклія, вул. Стадіонна, 1 на території Балаклійської міської ради Балаклійського району Харківської області.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується абз. 3 ч. 1 ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищезгаданих положень ст.ст. 44, 49 ГПК України, суд не вбачає підстав для покладення на відповідачів витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" до Центру обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України припинити.

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.08.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова