Рішення № 40224665, 14.08.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/71/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2014 Справа № 908/2626/14

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

за участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1683 від 11.08.2014р.

Від відповідача - Верба С.О., довіреність б/н від 04.11.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Мелітополь, Запорізька область

до Управління освіти Енергодарської міської ради Запорізької області, м. Енергодар, Запорізька область

про стягнення 121 173, 55 грн.

ВСТАНОВИВ:

28.07.2014р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до Управління освіти Енергодарської міської ради Запорізької області про стягнення суми боргу у розмірі 121 173, 55 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що, 09.08.2013р. між сторонами було укладено договір про закупівлю меблів конторських/офісних та меблів для підприємств торгівлі № 184-13, відповідно до якого, позивач зобов'язався у 2013 році постачати та передавати у встановлений строк замовнику товар в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у специфікації, а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах цього договору. Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, про що свідчать накладні та акт звірки взаєморозрахунків, підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, станом на день подачі позову заборгованість складає 108665 грн., на які позивач нарахував пеню в розмірі 12508,55 грн.

28.07.2014р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 29.07.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/2626/14 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/71/14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 12.08.2014 р.

11.08.2014р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 29.07.2014р.

12.06.2014р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Управління освіти Енергодарської міської ради Запорізької області проти позову заперечує, посилаючись на те, що остання є бюджетною установою та обслуговується Управлінням Державної казначейської служби України в м. Енергодар Запорізької області в межах наявних коштів на рахунках управління освіти та на субрахунках єдиного казначейського рахунку УДКСУ. Недостатнє наповнення останнього органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, відволікання коштів єдиного казначейського рахунку зменшує його ліквідність та звужує можливості Казначейства України щодо забезпечення розрахунково-касового обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів взагалі та управління освіти Енергодарської міської ради зокрема. Відповідач зазначає, що з його боку були вчинені всі дії на вирішення питання щодо сплати рахунків за договором, зокрема були подані всі необхідні документи для здійснення платежів за договором №184-13 від 09.08.2013 року в обумовлений договором та чинним законодавством строк, але лише у 2014 році було здійснено їх часткову оплату. Тобто, відповідач наполягає, що несвоєчасне погашення коштів відбулося не з його вини. Крім того, відповідач зазначає, що п. 4.1-4.5 договору сторони обумовили, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з місцевого бюджету виникають тільки при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) виділених замовнику у 2013 році, в залежності від обсягів реального фінансування, передбаченого в кошторисі замовника. Замовник здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Учасника протягом 7 (семи) банківських днів на підставі накладних в межах виділених Замовнику бюджетних асигнувань на 2013 рік. Сторони дійшли згоди, що за даним договором може мати місце відстрочка платежів терміном до 120 календарних днів, перебіг терміну якої починається з моменту повідомлення Замовником Учасника. Замовник не несе відповідальності а несвоєчасне перерахування коштів Учаснику при затримці фінансування з місцевого бюджету та відсутності фінансового підкріплення в УДКСУ. Відповідач повідомляв позивача про затримку фінансування з причин, які не залежать від відповідача, та про вступ в дію умов передбачених пунктом 4.3 договору. Таким чином, відповідач вважає, що з його боку відсутні порушення умов договору щодо несвоєчасного перерахування позивачу коштів, в зв'язку з тим, що мала місце затримка фінансування з боку УДКСУ. Також відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат на правову допомогу, надану позивачеві, оскільки відсутній касовий ордер на підтвердження факту сплати позивачем вказаної суми, тобто відсутні документи, що підтверджують витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 12.08.2014р. підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених в позові та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання представнику позивача додаткового часу для проведення акту звірки з відповідачем та надання додаткових доказів до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.08.2014р. проти позову заперечив, проте підтримав клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 12.08.2014р. судом оголошена перерва до 12:30 14.08.2014р.

Після закінчення перерви розгляд справи було продовжено.

В судовому засіданні 14.08.2014р. представник позивача надав виписку по особовому рахунку, в якому відображені часткові проплати відповідача, які відбулися після подачі позову до суду. Просить стягнути залишок заборгованості в розмірі 4995 грн., 3000 грн. витрати на послуги адвоката та судовий збір в розмірі 2423,47 грн.

Представник відповідач в судовому засіданні 14.08.2014р. надав для долучення до матеріалів справи лист від 31.12.2013р. № 8060/01-58 про відстрочку платежу на підставі п. 4.3 договору, та заперечив проти позову на підставах, викладених в відзиві. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За заявою представників сторін справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 14.08.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

09.08.2013р. між Управлінням освіти Енергодарської міської ради Запорізької області (далі - замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі - учасник) було укладено договір про закупівлю меблів конторських/офісних та меблів для підприємств торгівлі № 184-13.

Відповідно до п. 1.1 договору учасник зобов'язується у 2013 році постачати та передавати у встановлений строк замовнику товар в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у специфікації, а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 3.1 ціна договору становить 156 035,00 гривень (сто п'ятдесят шість тисяч тридцять п'ять гривень 00 копійок) без ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 договору між замовником та учасником за цим договором будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з місцевого бюджету виникають тільки при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) виділених Замовнику у 2013 році, в залежності від обсягів реального фінансування, передбаченого в у кошторисі замовника.

Пунктом 4.2 договору сторони обумовили, що замовник здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника протягом 7 (семи) банківських днів на підставі накладних в межах виділених Замовнику бюджетних асигнувань на 2013 рік.

Відповідно до п. 4.3 договору сторони дійшли згоди, що за даним договором може мати місце відстрочка платежів терміном до 120 календарних днів.

Пунктом 4.4 договору сторони домовились, що перебіг терміну відстрочки обумовленої в пп. 4.3 п. 4 цього договору починається з моменту повідомлення замовником учасника.

Згідно п. 4.5 договору замовник не несе відповідальності а несвоєчасне перерахування коштів Учаснику при затримці фінансування з місцевого бюджету та відсутності фінансового підкріплення в УДКСУ.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що приймання - здача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів (накладних). Приймання товару здійснюється в місці постачання.

Сторони домовились, що договір № 184-13 набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань сторін. (п. 10.1). На день розгляду справи Договір № 184-13 є чинним.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утримуватися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконати його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Учасник (позивач) повністю виконав взяті на себе зобов'язання по Договору № 184-13, щодо постачання товару на суму 156035 грн., про що свідчать накладні, підписані без зауважень повноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося вище, замовник здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника протягом 7 (семи) банківських днів на підставі накладних в межах виділених замовнику бюджетних асигнувань на 2013 рік.

Згідно акту звіряння взаєморозрахунків за період з 30.09.2013 р. по 31.12.2013 р. зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконані частково, на загальну суму 34 530 гривень. Вказаний акт підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Згідно виписок за особовим рахунком ФОП ОСОБА_3 на виконання умов договору № 184-13 від 09.08.2013р. відповідачем перераховано:

- 13.02.2014 року - грошову суму в розмірі 540 грн.

- 28.05.2014 року - перераховано 6540 грн.

- 02.07.2014 року - перераховано 5760 грн.

А всього, станом на день подачі позову відповідачем перераховано 47370 грн. Залишок заборгованості на день подачі позову до суду становив 108665 грн., що підтверджується актом звіряння за період з 05.07.2014р. по 05.08.2014р. та поясненнями представників сторін в судовому засіданні.

24.06.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою сплати заборгованість.

Листом від 29.07.2014р. відповідач повідомив ФОП ОСОБА_3, що вимоги, вказані у претензії відхиляються в повному обсязі та задоволенню не підлягають, оскільки претензія оформлена не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно виписки за особовим рахунком ФОП ОСОБА_3 за 11.08.2014 р. відповідачем, на виконання умов договору № 184-13 від 09.08.2013р. перераховано 103670 грн.

Таким чином, всього за договором № 184-13 від 09.08.2013р. відповідачем було здійснено оплату на загальну суму 151040 грн., при цьому 103670 грн. було сплачено відповідачем після подачі позову до суду.

На підставі вищевикладеного, в зв'язку із погашенням відповідачем частини заборгованості по договору № 184-13 від 09.08.2013р., предмет спору в частині стягнення основного боргу в розмірі 103670 грн. - відсутній, а тому в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Залишок несплаченої заборгованості складає 4495 грн.

Як вже зазначалося раніше, умовами договору сторони передбачили можливість відстрочки платежів терміном до 120 календарних днів, перебіг якої починається з моменту повідомлення замовником учасника (п. 4.3, 4.4).

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 8060/01-58 від 31.12.2013р. Управління освіти Енергодарської міської ради Запорізької області повідомило ФОП ОСОБА_3 про початок відстрочки, в зв'язку з відсутністю фінансового підкріплення з боку УДКСУ м. Енергодара Запорізької області.

Отже, починаючи з 31.12.2013р. почався перебіг відстрочки платежу, терміном до 120 днів, який закінчився на початку квітня 2014р. Будь - яких інших листів, які свідчать про повідомлення позивача про початок відстрочки з квітня 2014р. відповідачем не надано та позивачем заперечується.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання, як це передбачено умовами договору, тому позовні вимоги в частині залишку несплаченої заборгованості в розмірі 4995 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Аналогічні приписи містяться в ст. 230 ГК України, де визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) Статтями 1, 3 Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96р. за № 543/96 -ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Таким чином, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Тобто, порушення суб'єктом господарювання своїх договірних грошових зобов'язань дійсно передбачає можливість притягнення його до відповідальності шляхом застосування неустойки у вигляді пені, проте розмір пені, належний до стягнення, встановлюється за згодою сторін (має бути узгоджений ними в Договорі), за винятком випадків, коли певний розмір пені визначений безпосередньо в законі. Пунктом 7.2 договору сторони домовились, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання своїх зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти учасник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від суми договору.

Як вже зазначалося, ст. 549 Цивільного кодексу України містить поняття неустойки. При цьому, на законодавчому рівні розділяються штраф та пеня як різновиди неустойки. Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо);

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У свою чергу, пеня як різновид неустойки характеризується наступними ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Проаналізувавши умови договору, суд дійшов висновку, що пунктом 7.2 договору сторони передбачили відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді стягнення саме штрафу, а не пені, доказів встановлення пені за допомогою інших актів законодавства у договорі - відсутні, та сторонами не надано, а тому суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення пені.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3000 грн., на оплату послуг адвоката, суд зазначає наступне.

Виходячи із додаткової угоди № 1 до договору №109/1 про надання правової допомоги від 23.06.2014р., квитанції прибуткового касового ордеру № 109/1 від 23.06.2014р. позивачем сплачені 2500 грн. за надання юридичної допомоги. Будь - яких інших доказів, щодо сплати позивачем ще 500 грн. за отримані юридичні послуги позивачем не надано.

Отже, суду надано докази оплати послуг адвоката лише в розмірі 2500 грн.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до Інформаційного листа Вищий Господарський Суд України від 14.12.2007 N 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Розглядаючи питання щодо суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката, суд, врахувавши тривалість розгляду справи, вартість економних транспортних послуг; час, який був витрачений на підготовку матеріалів; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; роль адвоката в досягненні результату, якого бажає клієнт, тощо, тобто, фактори, за якими визначаються співмірність та розумна необхідність розміру оплати послуг адвоката для вирішення спору, прийшов до висновку про встановлення оплати за послуги адвоката в розмірі 1500 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1.1. ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти Енергодарської міської ради Запорізької області 71503 Запорізька область, м. Енергодар пр. Будівельників буд. 21 а/с 427 (код ЄДРПОУ 20520150) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, 72319 АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг в розмірі 4995 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн.., витрати на послуги адвоката в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. та 2173 (дві тисячі сто сімдесят три) грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ.

В частині стягнення 103670 грн. - провадження припинити.

В інший частині - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.08.2014 р.

Суддя О.А. Топчій