Рішення № 40224395, 12.08.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/6576/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2640/14

Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О.

Доповідач Чічіль В. А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Самойлової М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 1 серпня 2013 року у справі за позовом кредитної спілки "Аккорд" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року КС «Аккорд» звернулась до суду з вказаним позовом, у якому зазначала, що 28 січня 2006 року між сторонами укладено договір №П2113 оф, за умовами якого ОСОБА_1, як члену кредитної спілки, було надано кредит у розмірі 4 356,00 грн.

У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань, за кредитним договором рахується заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 328,05 грн., по пені - 4 328,05 грн., на суму невиконаного грошового зобов'язання кредитною спілкою нараховано індекс інфляції та 3% річних у сумі 6 724,47 грн.

З урахуванням викладеного, кредитна спілка просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 15 380,57 грн.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 1 серпня 2013 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Аккорд» борг за кредитним договором №П2113оф від 28 січня 2006 року у розмірі 15 380,57 грн. та витрати по судовому збору у розмірі 229,40 грн.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2014 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 1 серпня 2013 року залишено без задоволення.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що кредитний договір, за яким присуджено стягнення заборгованості, ним з кредитною спілкою не укладався та не підписувався, крім того, банк пропустив позовну давність щодо заявлення цих позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, що 28 січня 2006 року ОСОБА_1 уклав з КС «Аккорд» кредитний договір №П2113, за умовами якого отримав кредит у розмірі 4 356,00 грн. для придбання комп'ютера (а.с. 40).

Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, станом на 17 травня 2013 року за тілом кредиту рахується заборгованість у розмірі 4 328,05 грн., пеня за порушення строків погашення кредиту у розмірі 4 328,05 грн., 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 6 724,47 грн.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що відповідач порушив умови кредитного договору по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування, а тому позивач має стягнення на свою користь суму заборгованості з урахуванням 3% річних та індексу інфляції та неустойки.

Проте, з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У силу положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання.

Порушенням зобов'язання, з огляду на зміст ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6 листопада 2013 року в справі №6-116цс13, передбачено, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Пунктом 2.2. кредитного договору №П2113 оф від 28 січня 2006 року визначено, що позичальник зобов'язується щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти та частину кредиту, виходячи з розрахунку 0,1151 за кожен день користування кредитом.

Відповідного до додатку №1 до кредитного договору, сторонами погоджено графік щомісячних платежів до 28 числа кожного місяця, з останнім платежем по кредиту - 28 січня 2007 року.

Таким чином, протягом 3 років, починаючи з 29 лютого 2006 року у позивача виникло право на пред'явлення позову по першому несплаченому до 28 лютого 2006 року черговому платежу по кредиту, та з 29 січня 2007 року - по останньому платежу по кредиту.

Між тим, з даним позовом КС «Аккорд» звернулась у травні 2013 року, тобто зі спливом трирічного строку позовної давності.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 посилався на пропуск позовної давності щодо заявлених кредитною спілкою позовних вимог про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

З урахуванням викладеного, ураховуючи заочний розгляд справи судом першої інстанції, колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо пропуску кредитною спілкою строків позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено стороною у справі.

Умова п. 5.1 кредитного договору щодо дії договору з моменту підписання та до повного його виконання сторонами, не підміняє момент виникнення у кредитної спілки права на задоволення вимог щодо стягнення заборгованості по простроченому кредиту.

Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Твердження КС «Аккорд», що знаходження оригіналів кредитних справ, зокрема, кредитного договору №П2113 оф від 28 січня 2006 року, у Слідчому управління ГУМВС України в м. Києві під час розслідування кримінальної справи №60-3114 у період з 21 травня 2009 року по 21 червня 2012 року, перериває перебіг строків позовної давності або є підставою для визнання поважними причини його пропуску, є безпідставними, з огляду на те, що позивач мав право на звернення до правоохоронних органів з заявою щодо зняття світлокопій кредитної справи ОСОБА_1 та пред'явити дані позовні вимоги в межах трирічного строку позовної давності.

Посилання КС «Аккорд» на сплату 26 липня 2012 року відповідачем чергового платежу на погашення боргу, також не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки вказаний платіж, з огляду на зміст ст. 264 ЦК України, не перериває перебіг строку, оскільки здійснено після спливу позовної давності. Крім того, у порушення вимог ст. ст. 10. 60 ЦПК України, кредитною спілкою не надано належних та допустимих доказів (платіжних доручень, виписок платежів по кредиту) на підтвердження здійснення ОСОБА_1 даного платежу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуально права, не може бути залишено у силі, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити за спливом позовної давності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 4, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 1 серпня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову кредитної спілки "Аккорд" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №П2113 оф від 28 січня 2006 року відмовити за спливом позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: В.А. Чічіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

Л.М. Хіль

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль