Постанова № 40222301, 21.08.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2014 р. № 820/13769/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Бідонько А.В.

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

за участю:

представника позивача - Христофорова О.В.

представника відповідача - Ткаченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства-1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства-1, в якому просив суд стягнути з Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства-1 податковий борг розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків шляхом стягнення коштів в сумі 129890 грн., а у разі їх недостатності надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство-1 перебуває на обліку як платник податків та зборів (обов'язкових платежів) в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області та має податковий борг перед бюджетом у сумі 129890 грн. У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки, Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області направлено відповідачу податкову вимогу. Наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених законодавством України.

Представник позивача в судове засідання прибув, адміністративний позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмових запереченнях зазначив, що не згоден з адміністративним позовом та вважає, що право позивача, як органа стягнення, на погашення податкового боргу порушено не було, позивач діяв на свій розсуд і не в порядку, що передбачений Податковим кодексом України, а тому звернення до звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом є необґрунтованим та незаконним. Також представник відповідача посилається на вимоги п.96.2 ст.96 ПК України та зазначає позивачем не наведено жодних фактів того, що ним були здійснені його повноваження, як органу стягнення щодо реалізації та продажу майна, визначеного актом опису від 09.10.2013 р. № 3/32546705 на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 16.09.2013 р. №1/32546705. Зазначає, що позивачем не наведено жодних дій щодо погодження з органом місцевого самоврядування переліку ліквідного майна, його подальшої оцінки та виставлення цього майна на продаж.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з п.п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство-1 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, включене до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством-1 до Ізюмської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області було подано податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2014 року, а саме: № 9021723913 від 18.04.2014 р. на суму 64729,00 грн., № 9028445823 від 19.05.2014 р. на суму 31569,00 грн., № 9035017744 від 19.06.2014 року на суму 33592,00 (а.с. 6-11).

Задекларовані відповідачем до сплати суми податку на додану вартість згідно вказаних податкових декларацій у встановлений законом строк в повному обсязі сплачено не було. На час розгляду справи податковий борг відповідача з податку на додану вартість згідно наданих до суду декларацій складає 129890,0 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу II Податкового Кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, і подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Останнім днем сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно визначених платником у податковій декларації з податку на додану вартість, буде тридцятий календарний день, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (для платників, які подають звітність щомісячно).

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків , які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у встановлені строки, Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області на адресу відповідача було видано податкову вимогу №6-15 від 05.09.2013 року, яку вручено 05.09.2013 р. Ізюмською ОДПІ головному бухгалтеру відповідача, про що свідчить підпис вказаної особи на корінці податкової вимоги (а.с. 19).

Згідно з п.88.1. ст.87 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.2. ст.89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, майно платника податків згідно акту опису майна №1/32546705 від 16.092013 року знаходиться у податковій заставі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковим органом було здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу.

Також, суд вважає посилання представника відповідача на те, що стягнення має відбуватися за процедурою, передбаченою статтею 96 ПК України для комунальних підприємств необґрунтованим, оскільки застосування такої процедури є передчасним, і крім того, вона застосовується лише у разі недостатності коштів після продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, для можливості застосування субсидіарної відповідальності місцевої громади.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України визначено право керівника державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

На час розгляду адміністративної справи сума заборгованості не сплачена та складає 129890,0 грн.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту погашення заборгованості у розмірі 129890,0 грн., суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, через що позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується іншої частини позовних вимог, а у разі недостатності коштів на рахунку підприємства надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, суд зазначає, що вказана вимога позивача є вимогою, зверненою на майбутнє та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, в цій частині позовних вимог

Відповідно ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 94,159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства-1 про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство-1 (код ЄДРПОУ 32546705) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 129890 грн.(сто двадцять дев"ять тисяч вісімсот дев"яносто гривень).

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 22.08.2014 року