Рішення № 40221553, 15.08.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/300/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1532/2014

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р.П.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Вакарук В.М., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Гавриляк Є.М.,

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Івано-Франківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Івано-Франківської КЕЧ району, військової частини А1807 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вилучення земельної ділянки з чужого незаконного володіння та стягнення спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 30 травня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Надвірнянського районного суду від 30 травня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Делятинської селищної ради 33 грн. 68 коп. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що розташована на території військової частини АДРЕСА_2.

Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити незаконно зайняту земельну ділянку, яка знаходиться на території військової частини АДРЕСА_1, загальною площею 0,0020 га. та здійснити знесення власними силами самовільно встановлений гараж на цій ділянці.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави по 243.60 грн. судового збору з кожного.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає рішення незаконним і необґрунтованим.

Посилання суду на акти перевірки використання земельних ділянок Делятинського гарнізону від 20.02.2013 року та 07.08.2013 року, як належні докази по справі, є помилковим, так як самі акти не чинні по причині включення командиром військової частини А1807 до складу комісії по перевірці земель не своїх підлеглих, а працівників інших військових установ, на що він не мав жодних правових підстав. Також не встановлено та не доведено яким саме немайновим правам і якої юридичної особи відповідачами завдано майнової шкоди, та в чому полягає ця шкода. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної ним державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки є безпідставним, так як він зроблений в порушення вимог наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року №110. Наведені обставини були неправильно досліджені судом. Апелянт вважає, що стягнення коштів на користь Делятинської селищної ради є невірним оскільки вона не є стороною по справі. Не було встановлено також факту закріплення та обліку земельної ділянки під збудованим гаражем саме за позивачами; досліджено лише наданий документ розбіжності в обліку площі земельних ділянок. Суд не врахував, що він самовільно не займав земельну ділянку, а отримав дозвіл командира частини. Апелянт вважає, що дії позивача про зобов'язання щодо звільнення ОСОБА_3 зайнятої земельної ділянки, знесення самовільно побудованого гаражу та стягнення з нього заподіяної шкоди, і які вчинені зі спливом строку позовної давності є незаконними і це також було залишено поза увагою суду. Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позовну вимогу прокурора до ОСОБА_2 у частині стягнення з нього на користь Делятинської селищної ради шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття ним земельної ділянки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що гараж дійсно будувався відповідачем ОСОБА_2 на території в/ч А1807 без будь-яких правовстановлюючих документів, що не заперечується і самим ОСОБА_2, тому шкода, яка розрахована згідно відповідної Методики в сумі 33,68 грн, підлягає стягненню з останнього.

Однак, до такого висновку суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права.

З листа державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 09.07.2013 року за №04-01/2472, вбачається, що позаплановою перевіркою дотримання вимог земельного законодавства на території в/ч а1807 виявлено, що ОСОБА_2 шляхом встановлення гаражу самовільно зайняв земельну ділянку орієнтованою площею 0,0020 га. на території в/ч А1807 із земель, що відносяться до земель оборони та перебувають у державній власності. Факт порушення зафіксований актом від 25.06.2013 року.

Державна інспекція сільського господарства в Івано-Франківській області згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву без спеціального дозволу, визначила розмір спричиненої шкоди - 33 грн.68 коп.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зі змісту позовних вимог прокурора вбачається, що Делятинська селищна рада чи прокуратура в її інтересах до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що розташована на території військової частини АДРЕСА_2., не зверталася.

Однак, суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу і стягнув на користь Делятинської селищної ради 33 грн.68 коп. такої шкоди, чим порушив вимоги процесуального права, що відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині та відмову у задоволенні такої позовної вимоги.

З приводу інших вимог апеляційної скарги судом встановлено, що згідно довідки Івано-Франківської КЕЧ Західного ТКЕУ МО України від 26.03.2014 року вбачається, що за Івано-Франківською КЕЧ району обліковується земельна ділянка військового містечка №1 площею 1497,84 га., відведена рішенням Надвірнянської м/ради від 18.05.1995 року за адресою: АДРЕСА_1. Державний акт на право постійного користування (ДСК)ІІ-ІФ №000378 від 18.05.1995 року.

Відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, яка вступила в законну силу, встановлено, що позивач ОСОБА_2 не заперечив факту будівництва одного з вказаних в акті перевірки гаражів, без будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оскільки вважав таке будівництво законним, так як отримав на це погодження з боку командира в/ч А1807 від 01.06.2010 року, а гараж не є фундаментальною спорудою з дерев'яною конструкцією, яку в подальшому він продав за 800 грн. ОСОБА_3 на підставі письмового договору купівлі-продажу від 13.04.2013 року, Тому ОСОБА_3 став законним набувачем права власності на створену ОСОБА_2 річ (дерев'яний гараж) розташований в АДРЕСА_1.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2,жодних правовстановлюючих документів, які надають їм право на користування земельною ділянкою та використання її під гаражем суду не надали. Міністерством Оборони України не надавалися дозволи, а органами виконавчої влади смт. Делятин та Надвірнянського району, іншими державними органам приватизації не приймалися рішення щодо надання у власність чи користування як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 земельної ділянки на території в/ч А1807 та документ, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою їм не видавався.

Спірна земельна ділянка входить до складу земель оборони, на які є Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ІФ №000378 за 1995 рік.

За таких обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_3 володіє і користується спірним гаражем, який розміщений на земельній ділянці, яка ОСОБА_2 чи йому у встановленому порядку не була виділена для такого будівництва, то ОСОБА_3 слід зобов'язати звільнити зайняту ним земельну ділянку площею 0,0020 га, яка розташована на території в/ч А 1807 в смт. Делятин Надвірнянського району і яка належить на праві постійного землекористування Міністерству оборони України та знаходиться на обліку в Івано-Франківській КЕЧ району, та знести самовільно побудований ОСОБА_2 на ній гараж.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволення позовних вимог прокурора до ОСОБА_2, а в решті рішення суду слід залишити без зміни. Щодо судових витрат, то їх слід стягнути на користь держави лише з ОСОБА_3 і в цій частині рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 307,309,31,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду від 30 травня 2014 року в частині задоволення позову Івано-Франківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Івано-Франківської КЕЧ району, військової частини А1807 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 243,60 грн. судового збору скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

В.М. Вакарук

Л.В.Ясеновенко