Рішення № 40220134, 18.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15208/14 18.08.14За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі - страхування»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто»

про стягнення 24958,72 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Пилипенко Я.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Великородний А.О. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі - страхування» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 24958,72 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, проте на запит суду надав копію полісу обов'язкового страхування № АС/8605220, та усно зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки розмір страхового відшкодування Позивачем було розраховано без визначення та врахування коефіцієнту зносу деталей автомобіля, тому Відповідач вважає його необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2013 по вул. М. Жукова, 3-А, в м. Одесі, була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «КІА», д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, з автомобілем «Хонда», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4

Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «КІА», д.р.н. НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хонда», д.р.н. НОМЕР_2, чим порушив пункт 13.1 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Хонда», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_5 на праві власності, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 16.12.2013 (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є страхувальник.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунки-фактури ДМцЗУ-000009 від 09.01.2014 та ДМцЗУ-000076 від 09.01.2014 від ремонтного СТО Застрахованого автомобіля ТОВ «Віді Дрім Моторз» на суми 24990,72 грн. та 312 грн. відповідно, Позивачем було складено Страховий акт № КР-007586 від 19.02.2014, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 24958,72 грн. на рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 551 від 27.02.2014.

Про фактичне відновлення Застрахованого автомобіля на вказаному СТО свідчать залучені до матеріалів справи акти виконаних робіт.

При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на рахунок ремонтних СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за вказаним договором, і Відповідачем не доведено протилежного.

Позивачем також було надано вищеописаний в рішенні рахунки та акти по відновлювальному ремонту Застрахованого автомобіля, які свідчать про здійснення ТОВ «Віді Дрім Моторз» господарської діяльності саме як станції технічного обслуговування автомобілів (СТО).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «КІА», д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_3, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Київського районного суду міста Одеси від 22.01.2014 у справі № 520/146/14-п.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як особи, яка експлуатує автомобіль «КІА», д.р.н. НОМЕР_1, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/8605220 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 0 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АС/8605220 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «КІА», д.р.н. НОМЕР_1, на час спірної ДТП.

Позивач звертався до Відповідача з заявою (вимогою) про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП у розмірі здійсненої Позивачем страхової виплати, та дану заяву Відповідачем було отримано 06.05.2014.

В матеріалах справи відсутні докази задоволення Відповідачем вимоги Позивача в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідач заявлені до нього позовні вимоги не визнає, оскільки на його думку розмір страхового відшкодування Позивачем було розраховано без визначення та врахування коефіцієнту зносу деталей автомобіля, тому Відповідач вважає його необґрунтованим.

Проте, до таких заперечень Відповідача суд ставиться критично з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого Застрахованого автомобіля, виробництва не СНД, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2013, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має, та Відповідачем не доведено суду протилежного.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог.

Разом з тим, Відповідачем у супереч статті 33 ГПК України не доведено суду, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу.

Так, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленого Позивачем у страховому акті розміру шкоди, завданої власнику Застрахованого автомобіля, та нульового коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля.

Відповідачем також не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України на спростування наведеного і обґрунтованого Позивачем розміру шкоди, а також не заявлялося клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України.

Висновку сертифікованого оцінювача або аварійного комісара щодо встановлення іншого обґрунтованого на думку Відповідача розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження Застрахованого автомобіля у ДТП, та на доведення іншого ніж нульовий коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, Відповідачем суду також надано не було.

Судом встановлено, що наведені у вищеописаних в рішенні рахунках та актах виконаних робіт ремонтного СТО Застрахованого автомобіля матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ та співпадають із наданими суду фотознімками пошкоджень, і Відповідачем не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, не спростовано належними засобами доказування, що вартість робіт по відновленню автомобіля, наведена у вказаному рахунку, є необґрунтованою або завищеною.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/8605220 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), виходячи з вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням нульового коефіцієнту фізичного зносу (24990,72 грн.), при цьому в межах суми, що право вимоги якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (24958,72 грн.), за мінусом франшизи (0 грн.), та отже в сумі 24958,72 грн.

З матеріалів справи слідує, що Позивач з метою отримання коштів від Відповідача звернувся до останнього з заявою (вимогою) про виплату страхового відшкодування за полісом № АС/8605220.

Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь Позивача, була отримана Відповідачем 06.05.2014.

Проте, Відповідач після отримання вищезазначеної заяви та обов'язкового відповідно до закону переліку документів, суми страхового відшкодування на користь Позивача не виплатив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, а відтак, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі - Страхування» (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56; ідентифікаційний код 35429675) 24958 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 72 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.08.2014

Суддя Сташків Р.Б.