Постанова № 40219877, 20.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р. Справа № 804/1801/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Бруснік Т.Г. Остренка Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" до Тереторіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області про визнання частково протиправним та скасування Припису № 04-05-97/423-282

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерного товариство "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" 06 липня 2012 року звернулось до Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області, у якому просить визнати частково протиправним та скасувати Припис Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області від 24.12.2013 № 04-05-97/423-282, а саме п. 1, щодо забезпечення в подальшому виплат грошового авансу працівникам, які направляються у відрядження, перед виїздом у відрядження.

В обґрунтування позовних вимоги, позивач зазначає, що він не порушував ст. 121 Кодексу законів про працю України, як це зазначено в акті перевірки № 04-05-97/423, на підставі якого був винесений оскаржуваний припис, тому даний припис є протиправним та прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Представник відповідача надав письмові заперечення на позов, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що позивачем порушено ч. 2 ст. 121 КЗпПу, п. 11 розділу ІІ «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затв. Наказом Мінфіну України від 13.03.1998 №59, а саме не дотримано термінів виплати видатків на відрядження для працівників, чим суттєво порушено права працівників, гарантовані їм діючим законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до графіку проведення планових перевірок Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області (далі - позивач) на 4 квартал 2013р., затвердженого наказом голови Держпраці України від 25.09.2013р. за №152, «17-24» грудня 2013р. головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області Єрьоменко Ганною Станіславівною на підставі наказу №329/1-к від 02.12.2013р. та направлення на перевірку №329-к/97 від 02.12.201Зр була проведена планова перевірка додержання вимог трудового законодавства у Публічному акціонерному товаристві «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - відповідач).

Перевіркою встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпПУ, ч. 2 ст. 121 КЗпПУ, п. 11 розділу ІІ «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженою Наказом Мінфіну України від 13.03.1998 №59, а саме в частині недотримання адміністрацією підприємства термінів виплати грошового авансу працівникам, які направляються у службове відрядження.

В п. 1 Припису Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області від 24.12.2013 № 04-05-97/423-282 зазначено: «Забезпечити, в подальшому, у виконання ч. 2 ст. 121 КЗпПУ, п. 11 розділу ІІ «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затв. Наказом Мінфіну України від 13.03.1998 №59, виплату грошового авансу ( у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати), працівникам , які направляються у відрядження, перед від'їздом (надати, на вибір, документальні приклади по проведеним виплатам в термін 25.12.2013р. - 23.01.2014р.)

Згідно з Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011, Територіальна державна інспекція з питань праці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної інспекції України з питань праці, який є центральним органом, виконавча діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Статтею 35 ЗУ «Про оплату праці» передбачено - контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють органи Міністерства праці (нині - Міністерство соціальної політики України).

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право:

- здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією,

- документами і матеріалами та одержувати від роботодавців необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

- видавати в установленому порядку роботодавцям, у тому числі фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

- складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Аналогічні повноваження надані Територіальній державній інспекції з питань праці у Дніпропетровській області, які містяться в Положенні про Територіальну державну інспекцію з питань праці у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Головою Державної інспекції України з питань праці від 15.11.2011р. №11.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до «Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики № 390 від 02.07.2012 Право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнобов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Рішення Інспектора може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з матеріалів, відповідач при проведені перевірки діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів.

Аналізуючи правомірність п. 1 Припису Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області від 24.12.2013 № 04-05-97/423-282, в зазначено: «Забезпечити, в подальшому, у виконання ч. 2 ст. 121 КЗпПУ, п. 11 розділу ІІ «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затв. Наказом Мінфіну України від 13.03.1998 №59, виплату грошового авансу ( у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати), працівникам , які направляються у відрядження, перед від'їздом (надати, на вибір, документальні приклади по проведеним виплатам в термін 25.12.2013р. - 23.01.2014р.), суд звертає увагу на таке:

Відповідно до ст. 121 КЗпПУ працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Таким чином, стаття 121 КЗпПУ зазначає, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій, у зв'язку з службовими відрядженнями, частиною 2 статті 121 КЗпПУ наголошено, що працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і мірах, встановлюваних законодавством.

ПАТ «ІНГЗК» у відповідності до вимог статті 121 КЗпПУ працівникам, які направлялися та направляються у відрядження, в повному обсязі здійснювала та здійснює в порядку та розмірах, встановлених законодавством, виплати: добових витрат за час перебування у відрядження, вартість проїзду до місця призначення і назад, витрати по найму жилого приміщення (при наявності).

Вищезазначене підтверджується звітами, які надаються працівниками підприємства після повернення з відрядження до бухгалтерії ПАТ «ІНГЗК» та доказами (платіжні документи) повної оплати сум зазначених у звітах.

Стаття 121 КЗпПУ не містить вимоги чи обов'язку видавати грошовий аванс відрядженому працівникові перед від'їздом, а містить вимогу про здійснення виплати/оплати працівникам, які відряджаються належним їм сум, тому, на думку суду, ПАТ «ІНГЗК» не порушував ч.2 ст.121 КЗпПУ.

Так, відповідно п. 11 розділу ІІ «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затв. Наказом Мінфіну України від 13.03.1998 №59, відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку.

Згідно п. 1 розділу І даної інструкції визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Згідно листа Міністерства доходів і зборів України від 03.07.2013р. № 6091/6/99-22-02-04-15/169 «Про необов'язковість видачі авансу та звітування за витраченими власними коштами» пунктом 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) передбачено оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк. Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 (далі - Постанова № 98). На виконання п. 12 Постанови № 98 наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2011 № 362 змінено редакцію Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 (далі - Інструкція). Зазначена Інструкція є обов'язковою для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів.

Тобто, бюджетне підприємство перед направленням працівників у відрядження обов'язково має видати їм аванс - у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати (п. 5 розділу першого та п. 11 розділу другого Інструкції № 59).

Такого обов'язку для не бюджетних підприємств нормативні документи не встановлюють. Статтею 121 Кодексу законів про працю України передбачено лише обов'язок підприємства відшкодувати понесені працівником у відрядженні витрати. Тобто працівник у відрядженні може нести витрати за рахунок власних коштів. А після повернення з відрядження підприємство має відшкодувати відповідні витрати. Водночас не бюджетні підприємства можуть закріпити обов'язок видавати аванс к власному положенні про відрядження. Такий обов'язок може встановлюватися також наказами про відрядження.

Таким чином, інші підприємства та організації даний документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що «Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон», затверджена Наказом Мінфіну України від 13.03.1998 №59, про порушення якої зазначає відповідач в оскаржуваному приписі є обов'язковою для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів. Такого обов'язку для не бюджетних підприємств нормативні документи не встановлюють.

Враховуючи, що ПАТ «ІНГЗК» являється не бюджетним підприємством, на нього не розповсюджується дія Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон», затв. Наказом Мінфіну України від 13.03.1998 №59, а отже застосування даної інструкції Територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області до ПАТ «ІНГЗК» є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства України.

Таким чином, суд вважає, що п. 1 Припису Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області від 24.12.2013 № 04-05-97/423-282, щодо забезпечення в подальшому виплат грошового авансу працівникам, які направляються у відрядження, перед виїздом у відрядження, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність свого рішення не довів.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" до Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування Припису № 04-05-97/423-282 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 Припису Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області № 04-05-97/423-282 від 24.12.2013 року щодо забезпечення в подальшому виплат грошового авансу працівникам, які направляються у відрядження, перед від'їздом у відрядження.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00190905) судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2014 року

Суддя Д.О. Власенко