Ухвала суду № 40218984, 20.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" серпня 2014 р. м. Київ К/800/38642/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Карась О.В., Рибченко А.О.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

та представників сторін:

позивача - Лівак Н.В., Лукашук Г.В.,

відповідача - Скепської О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ритм" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014

у справі № 825/9/14

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 28.01.2014 позовні вимоги Товариства задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.07.2013 № 0000891501 та № 0000881501. У прийнятті цієї постанови суд виходив з правомірності коригування позивачем податкового зобов'язання за фактом повернення покупцеві авансового платежу у зв'язку з невиконанням поставки обладнання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. Постанову мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази вчинення учасниками спірної операції передбачених договором дій у випадку недосягнення згоди щодо відповідності обладнання, яке є предметом поставки, вимогам якості; наведене, за висновком апеляційного суду, виключає законність проведеного Товариством коригування податкових зобов'язань.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції як помилково скасоване.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Товариства виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірки правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ за квітень 2013 року, оформлену актом від 04.07.2013 № 6/15/05507152.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.07.2013:

№ 0000891501, за яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 1 756 943 грн.;

№ 0000881501, згідно з яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 9 238 грн. (у тому числі 7390 грн. за основним платежем та 1848грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про незаконне коригування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у бік зменшення за наслідками повернення контрагентові-покупцеві передплати за поставку обладнання.

Так, 11.03.2013 позивачем (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 11/03/13, за яким позивач зобов'язався передати у власність покупцеві обладнання рибно-консервного цеху загальною вартістю 10 586 000 грн. За фактом отримання передплати за вказану поставку 29.03.2013 Товариством було виписано податкову накладну № 39 на суму 10 586 000 грн. (у тому числі 1 764 333,33 грн. ПДВ).

У зв'язку з недосягненням учасниками цього договору згоди щодо порядку, вартості та строків демонтажу зазначеного обладнання на вимогу покупця, викладену в листі від 15.04.2013, у квітні 2013 року позивач повернув вказаний авансовий платіж за платіжним дорученням від 29.04.2013 № 415, виписав розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.03.2013 № 39 та зменшив на відповідну суму податкові зобов'язання з ПДВ.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За правилами підпункту 192.1.1 пункту 192.1 цієї ж статті Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Таким чином, в силу вимог наведених законодавчих норм постачальник - платник ПДВ, який за фактом отримання авансового платежу визначив зобов'язання з цього податку, при подальшій зміні договірних умов, в результаті яких аванс повернуто, повинен виписати розрахунок коригування до податкової накладної та зменшити суму податкового зобов'язання з ПДВ.

А відтак суд першої інстанції, з огляду на установлений ним факт повернення позивачем контрагентові грошових коштів, одержаних як передплата за майбутню поставку обладнання, цілком правомірно визнав законним здійснення Товариством коригування податкових зобов'язань з ПДВ шляхом їх зменшення на відповідну суму.

У той же час апеляційний суд, відмовляючи у позові, безпідставно послався на необхідність дотримання учасниками розглядуваної операції визначеного умовами договору порядку узгодження претензій щодо якості поставленого обладнання. Адже зміст пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу не дає підстави для висновку про те, що коригування постачальником податкового зобов'язання за фактом повернення ним суми попередньої оплати товарів ставиться у залежність від причин такого повернення; фактично при розірванні договірних відносин та поверненні передоплати база оподаткування набирає нульового значення, тому податкові зобов'язання (відображені за передплатою) повинні бути відкориговані (відсторновані) незалежно від дотримання учасниками операції вимог цивільного законодавства (договірних умов). До того ж, визначений умовами спірного договору порядок врегулювання претензій покупця щодо якості поставленого обладнання може бути застосований лише у процесі фактичного виконання постачальником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу з передачі товару, а не у випадку розірвання цього договору до моменту такої передачі.

Посилання податкового органу на відсутність зв'язку розглядуваної операції з господарською діяльністю позивача також цілком об'єктивно були відхилені судом першої інстанції. Адже зміст договірних правовідносин між названими учасниками операції свідчить про укладення Товариством договору з метою продати належне йому обладнання, що відповідає сутності господарської діяльності. Існування у Товариства іншого мотиву для вступу у договірні правовідносини, який не відповідає правовій сутності операції з постачання товару, податковою інспекцією не доведено.

З урахуванням викладеного у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі правильне та вмотивоване рішення Чернігівського окружного адміністративного суду як помилково скасоване.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ритм" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі № 825/9/14 скасувати.

3. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 28.01.2014 у справі № 825/9/14 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась А.О. Рибченко